- •Види валютних операцій
- •Вільна економічна зона: сутність, поняття, умови функціонування підприємств на території вез.
- •Базисні умови Incoterms 2010 dat, dap, ddp: коротка характеристика, особливості
- •4. Етапи митного оформлення.
- •7) Прямий і непрямий експорт як форми виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •8) Митна вартість товарів: сутність, поняття, методи визначення.
- •9) Митний режим тимчасового ввезення та тимчасового вивезення. Їх характеристика та відмінність від режимів реекспорту та реімпорту.
- •10. Акредитив: сутність, види, причини використання.
- •12. Відкритий рахунок як форма платежу при здійсненні зед: сутність, переваги і недоліки.
- •13)Показники ефективності функціонування зовнішньоекономічної системи країни: коротка характеристика.
- •14)Порівняльний аналіз наслідків застосування імпортного тарифу та імпортної квоти.
- •16)Інкасова форма розрахунку: сутність, причини використання, механізм застосування інкасо.
- •Суб’єкти, об’єкти та види зовнішньоекономічної діяльності.
- •Механізм функціонування системи ліцензування при експорті та імпорті товарів.
- •Характеристика фінансових засобів нетарифного регулювання.
- •Типова структура зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу.
- •24. Класифікація форм виходу підприємства на зовнішні ринки. Критерії вибору форм виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •25. Характеристика системи митного оподаткування експорту та імпорту товарів
- •26. Базисні умови поставок cif, cip, cpt, cfr: коротка характеристика.
- •27.Органи державного регулювання зед та їх функції.
- •28. Сутність посередницької діяльності та основні види посередників у сучасній міжнародній торгівлі.
- •33. Особливості застосування базисних умов постачання cip та cif, їх принципова відмінність від інших умов постачання.
- •34. Валютна політика держави – сутність та основні інструменти.
- •35. Характеристика базисних умов постачання груп „e” та „f”. Проблеми виконання покупцем зобов’язань щодо експортного очищення товарів.
- •36.Порядок і проблеми відшкодування пдв при експорті товарів.
- •37.Використання засобів прихованого протекціонізму для регулювання зовнішньої торгівлі України.
- •38.Практика застосування антидемпінгових заходів. Порядок нарахування антидемпінгового та компенсаційного мита.
- •39.Структура та порядок заповнення вантажної митної декларації.
- •40.Види і методи здійснення митного контролю при переміщенні товарів через митний кордон України.
- •41.Підходи до вибору зарубіжного ринку. Етапи виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •42.Види посередницьких операцій та особливості їх виконання при здійсненні зовнішньоекономічній діяльності.
- •43.Характеристика основних складових торговельної операції,які виступають джерелами виникнення ризиків при виконанні положень зЕдоговорів(контрактів)
- •45.Механізм встановлення валютного курсу.
- •Форми валютного курсу
- •Метод встановлення курсу
- •49.Поняття митного тарифу. Види і ставки мита.
- •50.Особливості застосування митного режиму «митний склад». Види та характеристика митних ліцензійних складів.
- •52. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності: поняття, структура, особливості застосування
- •53. Характеристика митного режиму «спеціальна митна зона». Особливості оподаткування та порядок створення спеціальних митних зон.
- •54. Умови переміщення товарів у митному режимі «транзит». Види та граничні строки митного транзиту залежно від виду транспорту.
- •55. Єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через митний кордон України: поняття та особливості нарахування.
- •56.Види та функції податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
- •57.Сутність, основні принципи та інструменти валютного регулювання зед.
- •58) Сутність та особливості компенсаційних угод. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
42.Види посередницьких операцій та особливості їх виконання при здійсненні зовнішньоекономічній діяльності.
Посередницькі операцій — операції на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника. Посередницькі операції забезпечують просування створеної виробником продукції до споживача. Вони здійснюються за дорученням виробника, постачальника, споживача та інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
За допомогою посередників у зовнішньоекономічну сферу втягується приблизно половина всіх видів зовнішньоекономічних операцій. Головна перевага цього методу полягає у тому, що виробнику продукції не потрібно вкладати значних коштів в організацію власної збутової мережі, він звільняється від турбот, зв'язаних з реалізацією зовнішньоекономічних операцій, таких як доставка в країну імпортера, сортування, упакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку. Важливим фактором є й те, що посередники мають більш точну і обширну інформацію про ринок збуту. Здійснення зовнішньоекономічних операції через посередників має свої недоліки: виробник втрачає безпосередній контакт з ринком збуту та цілком залежить від сумлінності й добропорядності посередника.
До посередницьких операцій належать пошук партнерів для налагодження ділових контактів, підготовка договірної та контрактної документації, укладення договорів (контрактів), здійснення маркетингових досліджень, транспортно-експедиційні операції, кредитно-фінансове обслуговування (отримання капіталів у кредиторів та їх використання для надання авансових позик, купівля цінних паперів тощо), страхування, рекламні послуги, інші види обслуговування. Суб'єктами посередницьких операцій є посередники. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які налагоджують зв'язки між виробниками і споживачами з метою прискорення й полегшення руху, обігу продукції, валюти, інформації. Посередниками є агенти, брокери, дилери, дистриб'ютори, комісіонери, консигнатори, маклери, представники тощо. В залежності від характеру взаємин між виробником і посередником, а також від функцій, які виконують посередники, виділяють наступні види посередницьких операцій:
• операції з перепродажу;
• комісійні операції;
• агентські операції;
• брокерські операції
43.Характеристика основних складових торговельної операції,які виступають джерелами виникнення ризиків при виконанні положень зЕдоговорів(контрактів)
Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни регламентується відповідними законодавчими, урядовими та відомчими актами, що відображують торгівельну політику окремої держави стосовно торгівельних стосунків з іноземними партнерами. Процес ведення зовнішньоекономічної діяльності та кожної окремої зовнішньоекономічної операції не є виключенням та об’єктивно передбачає вплив на їх здійснення сукупності факторів, які мають постійний або мінливих прояв.
Контракт є основним документом, що підтверджує матеріальне оформлення намірів сторін здійснити торговельну операцію з переходом права власності на товар. Виходячи з цієї тези, головуючим елементом та джерелом виникнення низки ризиків виступає безпосередньо предмет контракту - „товар”, та на підставі цього розглянемо основні складові контракту та визначимо джерела походження ризиків.
Передумовою укладення зовнішньоторговельного контракту є обговорення його основних складових стосовно предмету угоди – товару. Власник товару з метою пошуку потенційного покупця може розсилати свої пропозиції по продажу товару у вигляді „оферти”, яка має певні особливості щодо зазначення відомостей стосовно товару. Потенційний покупець з метою отримання більш привабливих для нього умов придбання товару може направити власнику свої контрпропозиції, та з цього моменту починається дійсне обговорення змісту торгівельної угоди. За результатами узгодження позицій майбутніх сторін контракту здійснюється обговорення та деталізація основних положень угоди.
Наступним можливим джерелом ризику за зовнішньоторговельним контрактом може виступити маловідомий контрагент, який здійснює його укладення з шахрайською метою отримати незаконні прибутки. До таких шахраїв можна віднести фірми „одноденки”, де одною з ознак можливого шахрайства може виступити пропозиція контрагента щодо укладення контракту через посередника, а тим паче через посередника розташованого у офшорній зоні. Даний ризик, що може бути сформований непорядним контрагентом за контрактом, може призвести до втрати товару або коштів за нього. Досить вагомий ризик може виникнути у разі коли предметом контракту є складні вироби, а саме – технологічні лінії та промислове обладнання, що мають у своєму складі певну кількість елементів. Ризик у такому випадку породжується неналежним описом такого виробу, тому такий контракт повинен мати досить детальний опис усіх складових з зазначенням цінових показників кожної окремої складової частини та виробу в цілому.
44.характеристика методів регулювання ЗЕД: адміністративних, економічних, правових.
Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності - система засобів впливу на суспільні відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення правопорядку в цій сфері.
Правове регулювання - це діяльність держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади. Предметом правового регулювання економіки такі: відносини між державою (державними органами) і суспільством, громадянами суб'єктами господарської діяльності; відносини всередині держави, між її органами з приводу розподілу повноважень, визначення їхнього правового статусу; відносини між суб'єктами господарської діяльності тощо.
Адміністративне регулювання - це прямий впливу держави на діяльність суб'єктів ринку, з характерним прямим впливом державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення певних обов'язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень); а також безальтернативний вибір способів розв'язування завдань, варіанта поведінки; обов'язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб'єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів. Адміністративні методи випливають із необхідності регулювати деякі види економічної діяльності з метою захисту інтересів громадян, суспільства, природного середовища.
Економічне регулювання зорієнтоване на досягнення поставлених цілей за допомогою притаманних управлінню економічних засобів та стимулів, які впливають на економічні інтереси суб'єктів господарювання. Застосування економічних методів державного регулювання дає змогу створювати економічні умови, які спонукають суб'єктів ринку діяти у необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно з загальнодержавними і приватними інтересами. Регулювання за допомогою економічних методів дає змогу суб'єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки.