IV. Додаткова література:

1. Ковлер А.И. Избирательньїе технологии: российский и зарубежньш опнт.- М.: ИГЛ РАН, 1995.

2. Ламберт Дж.Д., Лейкман 9. Исследование мажоритар- ной и пропорциональной систем.- М.:ИЛ,1958.

3. Левин И.Б. О реформе избирательной системи в Ита- лии//Полис.-1993.-№ 3-4.

4. Реформи избирательной системи в Италии и России: Опьіт и перспективи. - М.: ИГЛ РАНД995.

280

Тема 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних країнах

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1 . Поняття парламентаризму і парламенту. 2. Внутрішня структура парламентів. 3. Повноваження парламентів.

§ 1. Поняття парламенту та парламентаризму

Історія світової цивілізації є свідком того, як руйнувалися імперії, зазнавали краху диктаторські та авторитарні режими і, водночас, утверджувався фундаментальний принцип законної основи влади усіх часів: "правління народу, що здійснюється народом, і для народу". Цей принцип залишається непоруш­ним, оскільки ще не було знайдено жодної надійної заміни йо­му в ролі підвалини політичної влади. З точки зору осмислен­ня цього основоположного принципу устрою державної влади одним із ключових питань конституційно-правової науки та конституційної політики є інститут парламентаризму.

У вітчизняній і в зарубіжній юридичний літературі понят­тя "парламентаризм" розуміється по-різному. Один з провідних спеціалістів з цієї проблеми в Україні А.ЗТеоргіца наводить таку дефініцію:

Парламентаризм - це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну пло­щину організація влади у державі і суспільстві, в якій парла­мент, побудований на демократичних засадах, володіє юридич­ним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюд­жетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю актив­ною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.

В.МШаповал стверджує, що парламентаризм — це сис­тема взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є

281

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

визнання провідної або особливої і досить істотної ролі у здійсненні державно-владних функцій загальнонаціонального колегіального постійно діючого представницького органу.

За А.А-Мішиним, парламентаризм - це система держав­ного керівництва суспільством, для якого характерне визнання провідної ролі парламенту в здійсненні державно-владних функцій.

Парламентаризм не зводиться лише до наявності вищого представницького органу народу, а обов'язково уособлюється з активно діючим парламентом у системі конституційного правління. Це комплексна характеристика політичної системи демократичного типу, яка відповідає досягненням і цінностям сучасного рівня цивілізації.

Парламент - це загальнонаціональний колегіальний пред­ставницький орган державної влади, який повністю або част­ково обирається народом (виборчим корпусом) і на відміну від інших загальнонаціональних колегіальних представницьких ор­ганів - так званих установчих зборів (конституційних кон­вентів, асамблей), - діє на постійній основі (В.М.Шаповал).

Представницька природа парламентів не пов'язується ли­ше з їх виборністю. У багатьох країнах шляхом загальних ви­борів заміщується пост глави держави - президента. Однак лише парламент претендує на роль своєрідного "дзеркала суспільства". З цим пов'язана така притаманна всім без винят­ку парламентам риса, як колегіальність.