- •§3. Державний режим
- •III. Додаткова література:
- •Тема 5.1. Вибори як засіб формування органів державної влади
- •§2. Загальна характеристика виборів у зарубіжних країнах
- •§3. Загальна характеристика виборчих систем
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •IV. Додаткова література:
- •Тема 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних країнах
- •§ 1. Поняття парламенту та парламентаризму
- •§2. Внутрішня структура парламентів
- •2.1. Парламентські фракції
- •§3. Повноваження парламентів
- •IV. Розгляд законопроектів у комісіях або комітетах
- •3.2. Контрольні та інші повноваження парламентів
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 5.3. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах
- •§1. Конституційно-правовий статус глави держави і порядок заміщення ним посади
- •§2. Місце уряду в системі влади зарубіжних
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 5.4. Судові та правоохоронні органи в зарубіжних країнах
- •§1. Загальна характеристика судової влади, ,л "її структура
- •§2. Статус суддів, прокурорів, слідчих
- •§3. Система судів загальної юрисдикції
- •§4. Конституційно-правові принципи організації і діяльності судових систем
- •II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 6. Конституційно-правовий статус політичних партій у зарубіжних країнах
- •§ 1. Поняття, суть та класифікація , політичних партій
- •§2. Парти і конституційний механізм державної влади
- •§3. Інституціоналізація політичних партій
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 7. Інститут громадянства в конституційному праві зарубіжних країн
- •§ 1. Поняття громадянства у конституційному праві зарубіжних країн
- •§2. Порядок набуття і припинення громадянства у зарубіжних країнах
- •§3. Інститути політичного притулку та
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 8. Права, свободи і обов'язки людиниі громадянина у зарубіжних
- •§ 1. Конституційний статус особи та його основні принципи в зарубіжних країнах
- •§2. Особливості конституційного закріплення
0 II. Завдання для самостійної роботи
Завдання 1. Проаналізуйте тексти не менше 5 конституцій зарубіжних країн і наведіть (письмово) приклади "інституціоналізації' політичних партій.
Завдання 2. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:
Політична партія - це...
Інституціоналізація - це...
Щ III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
Юдин Ю.А. Новое законодательство о политических партиях (Политико-правовой анализ) // Государство и право. -1992.-№7.
Консерватизм: современньїе интерпретации.-М.,1990.
Христианские партии и самодеятельньїе обьедине- ііия.-М.,1990.
369
С.К.Бостан, С.М. Тимченко
праві зарубіжних країн;
♦ основні права, свободи та обов'язки людини і громадя нина в зарубіжних країнах;
гарантії прав і свобод; б) вміти:
класифікувати права і свободи людини і громадянина;
♦ використовувати знання конституційних прав, свобод гарантій громадян у професійній діяльності.
374
Тема 7. Інститут громадянства в конституційному праві зарубіжних країн
І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
1 . Поняття громадянства в конституційному праві зарубіжних країн. 2. Порядок набуття і припинення громадянства у зарубіжних країнах. 3. Інститути політичного притулку та екстрадиції (видачі) у конституційному праві зарубіжних країн.
§ 1. Поняття громадянства у конституційному праві зарубіжних країн
Становище індивіда в суспільстві, відображене і закріплене в основному законі, визначається як конституційний статус особи. Його зміст насамперед виявляється в інституті громадянства, принципах і конституційних правах і свободах.
Громадянство є засобом інституціоналізації принципів взаємовідносин держави і особи. Стан громадянства створює взаємні права і обов'язки. Держава поширює свою владу на громадянина як на своїй території, так і поза її межами, і може вимагати від нього виконання певних дій. Водночас громадянин може претендувати на захист своїх законних інтересів з боку держави або на їх захист від протизаконних дій самих державних органів. Тільки на основі громадянства особа наділяється всією повнотою конституційних прав і свобод. Зокрема, стан громадянства визначає обсяг її правоздатності у сфері відносин владарювання.
Найбільш поширеним у зарубіжній юридичній науці є шг.шачення громадянства як особливого правового зв'язку між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обоє 'язки. Конституційна теорія і практика розрізняє дві сто-рони громадянства - державно-правову і міжнародно-право-
375
С.К.Бостан, С.М.Тимченко
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
ву. У сфері міжнародно-правових відносин прийнято вживати термін "державна належність", який означає, що між особою і державою існує юридичний зв'язок особливого характеру, але при цьому особа може і не бути громадянином. Поняття державної належності є ширшим за громадянство, хоча у теорії терміни "громадянство" і "державна належність" розрізняють не завжди. У будь-якому випадку зміст цих термінів пов'язаний з юридично встановленими правами й обов'язками, з певним співвідношенням між особою і державою, яке у конкретних випадках може бути різним. Водночас треба підкреслити, що для визначення самого сенсу громадянства важливим є не тільки поєднання прав і обов'язків особи і держави, а й наявність в особи (громадянина) окремих, конкретних прав, якими є політичні права і передусім виборче право. Останнє тривалий час взагалі розглядалось як своєрідна ознака наявності стану громадянства.
Характеризуючи поняття громадянства, слід вказати на сталість відповідного правового зв'язку, що виникає між особою і державою. Така сталість існує у просторі і в часі. У просторі вона насамперед виявляється в тому, що стан громадянства зберігається за особою і в разі виїзду її за кордон. Разом з тим деякі, зумовлені цим станом, права і обов'язки особи під час її перебування за кордоном фактично не реалізуються. Це не означає, однак, що особа втратила такі права. Окремі ж права та обов'язки особи реалізуються саме під час її перебування за кордоном.
Сталість громадянства виявляється в його безперервності. Вона є головною ознакою, яка відрізняє його від правових зв'язків, що виникають між державою та іноземцями, які постійно або тимчасово мешкають на її території.
Рисою громадянства вважається також те, що воно ґрунтується на фактичному зв'язку особи і держави. Але ця риса не має абсолютного значення. Наявність в особи фактичного зв'язку з державою не завжди свідчить про те, що вона має гро-
376
мадянство. З іншого боку, існують випадки, коли громадянин втрачає зв'язок зі своєю державою, але зберігає громадянство.