4. Вартісна методика формування виробничого потенціалу.

Алгоритм вартісної методики формування потенціалу під-ва:

1. Визнач-ся пот-л ОФ: Ф_п=

Е_н – нормат. коеф. ефективності капітальних вкладень (коефіцієнт капіталізації)

2. Визначення пот-лу оборотних фондів О_б.п.=М*К_м

М – річний обсяг матеріалів і обігових коштів (нормовані оборотні засоби, що використ. у в-ві);

К_м – коеф. витягу продукції із ресурсної маси, який визначається відношенням вартості матер-х рес-ів, використаних на в-во продукції до загальної вартості матеріальних рес-ів, спожитих підприємством.

3. Потенціал нематеріальних активів

4. Матеріально-технічний потенціал виробничої системи:

МТП = Ф_п+О_б.п.+Н_ап

5. Трудовий потенціал підприємства

ПТП = А*Ч*Н_т

А – оцінка 1-ці живої праці А=ПП*

ПП – продуктивність праці в звітному періоді;

- зміна фондоозброєності праці в звітному періоді;

Н_т- коеф. реалізації пот-лу технологічного персоналу, який приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень (Е_н).

6. Ресурсний потенціал підприємства

РП = МТП +ПТП

7. Інноваційний потенціал – сума витрат, спрямованих на інноваційні проекти за певний період.

8. Виробничий потенціал = ресурсний + інноваційний потенціал

ВП = РП+ІП

Потенціал підприємства = сумі виробничого потенціалу, управлінського (сумі витрат на управління за певний період), фінансового, маркетингового і т.д.

Т 5 Конкурентоспроможність потенціалу підприємства

1. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства та її рівні.

Конкурентоспроможність п.п. – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає ступінь переваги сукупності показників оцінки можливостей під-ва, що визначає його успіх на певному ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності аналогічних показників підприємства-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1) світове лідерство;

2) світовий стандарт;

3) національне лідерство;

4) національний стандарт;

5) галузеве лідерство;

6) галузевий стандарт;

7) граничний рівень.

Згідно з другим поглядом виокремлюють 4 рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1.Підприємства пер­шого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури й функцій відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів.

2.Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу «зовнішньо нейтральним». Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами.

3. А якщо керівники підприємства розуміють конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню.

4. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає вже не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу й опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.