Білет № 1

1. Будівельні процеси, їх зміст та структура. Класифікація будівельних процесів

2. Загальні відомості про пальові фундаменти. Види паль, призначення та область застосування.

1.1.Загальні відомості про будівельні процеси.

Технологія будівельного виробництва - наука про методи виконання будівельних процесів, що забезпечують обробку будівельних матеріалів, напівфабрикатів та конструкцій з якісною зміною їх стану, фізико-хімічних властивостей, геометричних розмірів з метою отримання продукції необхідної якості.

Технологія будівельного виробництва є матеріально-технологічною складовою будівельного виробництва і вирішує питання, як і чим виконувати будівельні процеси.

Будівельними процесами називають виробничі процеси, в яких робітники за допомогою технічних засобів із матеріальних елементів виробляють будівельну продукцію.

Для будівельних процесів характерним є те, що їх виконують здебільшого на відкритому повітрі під впливом різних природнокліматичних явищ, і те, що робоче місце постійно переміщується в просторі як по об'єкту, так і з будови на будову.

За складністю виконання будівельні процеси поділяють на про­сті та складні (комплексні).

Сукупність кількості робочих рухів, які виконують за один ро­бочий прийом, складає робочу операцію — технологічно однорідний і організаційно неподільний елемент будівельного процесу, в ре­зультаті якого одержують первинну будівельну продукцію і який виконується постійним складом робітників зі сталим набором пред­метів та знарядь праці.

1. Простим робочим процесом називають сукупність технологічно пов'язаних робочих операцій, які виконують одним і тим же скла­дом робітників (наприклад, монтаж колон).

2. Складним (комплексним) робочим процесом називають сукуп­ність простих процесів, які технологічно й організаційно пов'язані єдиною кінцевою продукцією (наприклад, монтаж збірних кон­струкцій каркаса будинку).

Залежно від ступеня механізації розрізняють такі ро­бочі процеси: автоматизовані, частково автоматизовані, комплексно механізовані, механізовані, частково механізовані та ручні.

1.Загальні відомості про пальові фундаменти.

Палі — це стержневі конструкції фундаменту, які переда­ють навантаження від споруди на грунт.

За характером статичної роботи розрізняють палі-стояки та висячі палі.

Палі-стояки- це стрижневі конструкції, які опираються нижнім кінцем на скелю для передавання навантаження.

Висячі палі заглиблюють у пружні грунти, що можуть стискатись, тоді навантаження передається на грунти як нижнім кінцем, так і боковими поверхнями паль.

Залежно від типу будівлі і навантажень, які треба передати на грунт, палі розміщують рядами, кущами або рівномірно розподіляють під усим обєктом, створюючи палеве поле.

Верхні торці паль в одному рівнв зєднують плитою з монолітного залізобетону – ростверком.

Палі виготовляють із дерева, бетону, залізобетону, металу, а також з різноманітних комбінацій цих матеріалів.

За технологією влаштування фундаментів палі розрізняються як виготовлені заздалегідь з подальшим зануренням їх у грунт і палі, які виготовляють на місці експлуатації, а також комбіновані.

Палі, виготовлені заздалегідь. До таких паль відносять палі, виготовлені на заводах, полігонах, у майстернях; їх доставляють потім на будівельний майданчик і тим чи іншим методом занурю­ють у грунт. Серед них розрізняють циліндричні, призматичні, пі­рамідальні, з жорстким потовщенням ствола, з розширенням, що розкривається, гвинтовим розширенням.

Циліндричні палі (рис. 5.1, а) можуть бути виготов­лені із дерева, залізобетону та металу з поперечним перерізом у вигляді круга або кільця. Довжина таких паль 6...16м без стиків, а зі стиками—до 30 і навіть 90м. Діаметр паль може бути від 10...15см до 60см. Якщо діаметр кільцевих паль перевищує 60см, то їх називають оболонками. Палі з кільцевим поперечним пере­різом занурюють у грунт як з відкритим, так і з закритим нижнім кінцем.

Призматичні палі (рис. 5.1, а) здебільшого виготов­ляють із залізобетону. Слід зазначити, що метал застосовують тільки після економічного обгрунтування або при будівництві тим­часових споруд. Залізобетонні призматичні палі найчастіше бува­ють завдовжки 4...16 м без стиків з різними поперечними перері­зами.

Палі з квадратним поперечним перерізом зі стороною 25...40 см, як правило, армують чотирма поздовжніми стержнями і попереч­ними охоплюючими хомутами. Внаслідок такого насиченого арму­вання (50...150кг/м³) фундаменти із таких залізобетонних паль менш економічно ефективні, ніж інші типи підвалин. Застосовують та­кож залізобетонні палі, армовані одним стержнем, який поперед­ньо напружують. У них на 1 м³ бетону витрачається 5...12 кг ме­талу.

Застосовують та­кож палі прямокутного, трикутного, таврового та двотаврового перерізу.

Бувають палі пірамідальні: серед них виділяють малопірамідальні і пірамідальні. Малопірамідальні палі з конусністю 3...8% (рис. 5.1, в, б). близькі за формою до призматичних, але в хороших грунтах за несучою здат­ністю вони спроможні сприйняти вертикальне навантаження на 40...60% більше, ніж призматичні.

Пірамідальні палі з розмірами основ 80Х80см та 10Х10см і довжиною 2,8...3,2м успішно експлуатують у грунтах з високою щільністю. Найбільший ефект ці палі дають при роботі на гори­зонтальні навантаження, особливо у спорудах, де виникає розпір (наприклад, тришарнірні арки та рами).

Палі з жорстким потовщенням ствола (рис. 5.1, г) використовують як спеціальні. Розширення ствола в ниж­ній частині використовують при вертикальному навантаженні у шаруватих грунтах з дуже слабким поверхневим шаром. Розши­рення ствола у верхній частині збільшує несучу здатність палі на горизонтальні зусилля при міцному і твердому верхньому шарі грунту.

Палі з розширенням ствола, що розкривається (рис. 5.1, д), дають змогу використовувати можливість грунту краще працювати під нижнім кінцем палі, ніж по її бічній поверхні. Такі палі мають різноманітні конструктивні варіанти, але основна суть цих конструкцій зводиться до того, що до нижнього кінця палі на шарнірах прикріплюють 2...4 плити (лопаті) з металу або залізобетону, які формують спеціальний наконечник.

Наконечник розкриває оператор за допомогою спеціальної штан­ги або троса. Розкритий наконечник збільшує площу нижнього торця палі в 2...3 рази, і відповідно підвищується його несуча здат­ність. Якщо застопорити розкритий наконечник, то така паля мо­же успішно працювати на виривання.

Палі з гвинтовим розширенням (рис. 5.1, е) ви­готовляють в основному з металу. В нижньому кінці палі роблять гвинтову спіраль в 1,5...2 оберти із листового металу. Діаметр роз­ширення може досягати 1,2 м, а довжина палі— 10м. Для вгвин­чування таких паль виготовляють спеціальні машини і оснащення.

Білет № 2

1. Заготівельні, транспортні, підготовчі (допоміжні), контрольно-вимірювальні та монтажно-укладальні процеси

2. Методи занурення паль (ударний, статичного вдавлювання, вібраційний та віброударний методи, метод підмиву, загвинчування)