- •Акт застосування норм права: поняття та його різновиди. Співвідношення з нормативно-правовим актом
- •3.Англосаксонська правова сім'я та її особливості
- •4.Види інтерпретації норм права за суб’єктами та юридичними наслідками.
- •5.Види тлумачення норм права за обсягом правового змісту.
- •2. Обгрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •7.Держава як суб’єкт правових відносин.
- •8.Загальні закономірності й різноманітність форм виникнення держави і права
- •9.Закон: поняття, його різновиди та співвідношення з законодавчим актом .
- •11.Зміст правових відносин (фактичний,юридичний,вольовий)
- •13.Колективні суб’єкти правових відносин. Поняття та види юридичних осіб.
- •14. Методи пізнання держави і права
- •15. Держава в політичній системі суспільства
- •16.Місце та роль теорії держави і права в системі суспільних та юридичних наук
- •17. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави
- •2. Служба безпеки як державний правоохоронний орган спеціального призначення виконує такі завдання та функції:
- •18. Наукові концепції походження держави
- •19.Норми матеріального і процесуального права
- •2. Особливостями адресатів:
- •20.Норми права в системі соціальних норм
- •21.Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства
- •22.Основні стадії правотворчого процесу
- •4. Засвідчувальна стадія, яка включає:
- •23.Основні сучасні концепції держави
- •24.Основні форми демократії в Україні
- •25.Поняття громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави
- •26.Державно-правовий (політичний) режим та його різновиди
- •27. Поняття застосування норм праваПоняття та форми безпосередньої реалізації норм права
- •28. Поняття та елементи політичної системи суспільства
- •29.Плюралізм підходів до праворозуміння
- •30. Коротка характеристика галузей національного права України
- •31. Поняття та види органів держави
- •32.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм: поняття, витоки та перспективи подолання
- •33. Поняття та види класичних норм права.
- •2. За методом правового регулювання:
- •3. За характером впливу на особу:
- •4. За субординацією у правовому регулюванні:
- •5.За суб'єктами правотворчості розрізняють такі норми:
- •6.За дією у просторі виділяють такі норми:
- •8.За дією по колу суб'єктів:
- •9.За функціональною спрямованістю (за функціями права) виділяють такі норми:
- •10.За юридичною силою актів:
- •11.За способом викладення змісту норми в тексті нормативного акта:
- •34.Поняття та види нормативно-правових актів
- •35.Поняття та види об’єктів правових відносин
- •36.Поняття та види підзаконних нормативно-правових актів
- •1. За суб'єктами видання:
- •2.Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):
- •3. За юридичною силою:
- •37.Поняття та види правових відносин
- •38.Поняття та види правомірної поведінки
- •39.Поняття та види правопорушень
- •40.Поняття та види спеціалізованих норм права
- •41.Поняття та види юридичних колізій. Способи їх усунення та подолання
- •42.Поняття та види юридичних фактів
- •1. За юридичними наслідками:
- •2. За вольовим критерієм:
- •3. За складом:
- •4. За тривалістю в часі:
- •43.Поняття та види юридичної відповідальності
- •44.Поняття та етапи процесу правоутворення
- •45.Поняття та зміст юридичного обов'язку
- •46.Поняття та зміст суб'єктивного права.
- •47.Поняття і причини необхідності тлумачення правових норм.
- •48.Предмет та метод правового регулювання як критерії побудови системи права
- •49. Поняття та основні принципи законності
- •50.Поняття правової держави та її характерні ознаки
- •51.Поняття та різновиди форм (джерел) права.
- •52.Поняття та стадії законодавчого процесу
- •53.Поняття та елементи державної влади, її співвідношення з політичною владою
- •54.Поняття та структура механізму держави
- •55. Поняття і структура форми держави
- •56. Поняття і сутність держави
- •57. Поняття та сутність права
- •58. Поняття та форми систематизації нормативно-правових актів
- •59. Поняття та форми безпосередньої реалізації норм права
- •60. Форма державно-територіального устрою та її різновиди
- •62. Поняття та принципи діяльності державного апарату
- •63. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
- •64. Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємодія
- •65. Правова культура та правове виховання
- •66. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
- •67. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії
- •68. Правові презумпції, правові преюдиції, правові фікції та правові аксіоми
- •69. Правові форми та методи здійснення державної влади
- •70. Правосвідомість: поняття, структура та види
- •71. Правотворчість: поняття, принципи, функції та види
- •72. Предмет та метод правового регулювання як критерії побудови системи права
- •73. Предмет і функції теорії держави і права
- •74. Публічне і приватне право
- •75. Принцип поділу державної влади та його реалізація в Україні
- •76. Принципи права: поняття, різновиди та роль у правовому регулюванні
- •77. Принципи та підстави юридичної відповідальності
- •78. Професійна правосвідомість працівників правоохоронних органів
- •79. Релігійно-традиційна правова сім'я та її особливості
- •80. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави
- •81. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •82. Романо-германська правова сім'я та її особливості
- •83. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення
- •84. Система гарантій законності та правопорядку
- •85. Система законодавства: поняття та структура. Співвідношення системи законодавства із системою права
- •86. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
- •87. Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів
- •88. Соціальна природа та причини правопорушень у сучасному суспільстві
- •89. Співвідношення нормативно-правового акта з актом застосування та актом тлумачення норм права
- •90. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
- •91. Співвідношення законності, правопорядку та суспільного порядку
- •92. Способи тлумачення нормативно-правових актів (норм права)
- •93. Процес (Стадії) застосування норм права
- •94. Структура норми права та характеристика її елементів
- •95. Склад (структура) правовідносин
- •96. Суб'єкти правових відносин. Поняття та структура правосуб'єктності
- •97. Типологія держав: підстави, різні підходи
- •98. Фізичні особи як суб'єкти правових відносин
- •99. Форма державного правління та її різновиди
- •100. Цілі та функції юридичної відповідальності
- •101. Функції держави (Цілі, задачі, функції держави).
- •102. Цінність права в суспільному житті
- •103. Чинність нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб
- •104. Чинність нормативно-правових актів у часі. Зворотна сила закону
- •105. Юридична техніка: поняття, види, засоби
66. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
Система права — це об'єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, що полягає в єдності та узгодженості правових норм, зосереджених у відносно самостійних їх комплексах — галузях, підгалузях та інститутах. Тобто це система всіх чинних юридичних норм певної держави.
Ознаки системи права:
• обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин — система права не може бути побудована за суб'єктивним розсудом;
• органічна цілісність, єдність та взаємозв'язок норм права, а не випадковий їх набір — норми права не можуть функціонувати ізольовано, вони завжди взаємопов'язані та цілеспрямовані;
• структурна різноманітність — система права складається із неоднакових за змістом та обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості;
• система права має бути внутрішньо узгодженою, не суперечливою.
Структурні елементи системи права:
• норма права — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що в установленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується державою, спрямоване на регулювання типових суспільних відносин шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків їх учасників;
• інститут права — відносно відокремлений комплекс норм права, що регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Розрізняють галузеві та міжгалузеві інститути права;
• підгалузь права — упорядкована сукупність кількох однорідних, предметно пов'язаних правових інститутів певної галузі права;
• галузь права — відносно самостійна сукупність норм, інститутів та підгалузей права, що регулюють сферу якісно однорідних суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Систему права не можна ототожнювати з правовою системою.
Правова система — це комплекс взаємопов'язаних та узгоджених юридичних явищ (система права, система законодавства, правовідносини, правова культура, юридична практика тощо), що існують у певній державі або у групі однотипних держав.
Система права — правова категорія, що виражає внутрішню структуру права будь-якої країни. Правова система ширша за обсягом. Вона є не тільки системою об'єктивних норм, а й усією діючою системою права в сукупності його конкретних і абстрактних форм (правовідносин, норм законодавства, правосвідомості), а й співвідношенням зовнішніх засобів офіційного визнання та об'єктивації (правові звичаї, судові прецеденти, законодавство, нормативні договори тощо). Певне значення для правової системи мають публічне і приватне право, канонічне право, норми матеріального і процесуального права, рівень офіційного визнання та ефективність правозастосування.
67. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії
Держава забезпечує життєдіяльність суспільства використанням влади, а право — нормативним регулюванням. Воно із самого початку покликане бути стабілізуючим фактором завдяки принципам свободи і справедливості, що в ньому містяться.
Правове регулювання — це здійснюваний державою за допомогою права та інших юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, розвитку та захисту.
Ознаки правового регулювання такі:
• різновид соціального регулювання;
• відносинам між суб'єктами надається певна правова форма, що має державно-владний характер;
• воно має конкретний характер: завжди пов'язане з реальними відносинами;
• має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;
• здійснюється за допомогою правових засобів, що забезпечують його ефективність;
• гарантує доведення норм права до їх реалізації.
Предметом (сферою) правового регулювання е сукупність суспільних відносин, які піддаються врегулюванню за допомогою права і правових засобів:
• у сфері економічних відносин — це майнові відносини (власності, розподілу, обміну, оплати праці та ін.), що становлять економічну основу суспільства;
• у сфері політичних відносин — це управлінські відносини всередині країни та на міжнародній арені;
• у сфері соціально-культурних відносин — це особисті немайнові відносини (освіти, медичної допомоги, наукової діяльності та ін.);
• у сфері судових і правоохоронних відносин — це відносини охорони суспільного порядку (запобігання й припинення правопорушень).
Метод правового регулювання — це спосіб впливу юридичних норм на суспільні відносини.
Методи правового регулювання характеризуються такими рисами:
• вони властиві лише державі в особі її органів;
• стосуються лише юридичних норм;
• їх дієвість забезпечується державним примусом. Основні способи правового регулювання:
Дозвіл — полягає в наданні особі суб'єктивного юридичного права, тобто можливості самостійно приймати рішення щодо реалізації передбачених правовими нормами варіантів власної поведінки.
Зобов'язання — полягає в покладенні на особу обов'язку активної поведінки.
Заборона — полягає в покладенні на особу обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.
Правове регулювання — це складний процес, тому здійснюється за певними стадіями:
1) рішення держави щодо включення тієї чи іншої сфери суспільних відносин у предмет правового регулювання, моделювання суспільних відносин через загальне регламентування юридичних прав та обов'язків їх учасників;
2) виникнення на основі юридичних фактів конкретних правовідносин;
3) реальне впорядкування суспільних відносин, реалізація їх учасниками своїх суб'єктивних прав та обов'язків.