- •Акт застосування норм права: поняття та його різновиди. Співвідношення з нормативно-правовим актом
- •3.Англосаксонська правова сім'я та її особливості
- •4.Види інтерпретації норм права за суб’єктами та юридичними наслідками.
- •5.Види тлумачення норм права за обсягом правового змісту.
- •2. Обгрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •7.Держава як суб’єкт правових відносин.
- •8.Загальні закономірності й різноманітність форм виникнення держави і права
- •9.Закон: поняття, його різновиди та співвідношення з законодавчим актом .
- •11.Зміст правових відносин (фактичний,юридичний,вольовий)
- •13.Колективні суб’єкти правових відносин. Поняття та види юридичних осіб.
- •14. Методи пізнання держави і права
- •15. Держава в політичній системі суспільства
- •16.Місце та роль теорії держави і права в системі суспільних та юридичних наук
- •17. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави
- •2. Служба безпеки як державний правоохоронний орган спеціального призначення виконує такі завдання та функції:
- •18. Наукові концепції походження держави
- •19.Норми матеріального і процесуального права
- •2. Особливостями адресатів:
- •20.Норми права в системі соціальних норм
- •21.Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства
- •22.Основні стадії правотворчого процесу
- •4. Засвідчувальна стадія, яка включає:
- •23.Основні сучасні концепції держави
- •24.Основні форми демократії в Україні
- •25.Поняття громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави
- •26.Державно-правовий (політичний) режим та його різновиди
- •27. Поняття застосування норм праваПоняття та форми безпосередньої реалізації норм права
- •28. Поняття та елементи політичної системи суспільства
- •29.Плюралізм підходів до праворозуміння
- •30. Коротка характеристика галузей національного права України
- •31. Поняття та види органів держави
- •32.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм: поняття, витоки та перспективи подолання
- •33. Поняття та види класичних норм права.
- •2. За методом правового регулювання:
- •3. За характером впливу на особу:
- •4. За субординацією у правовому регулюванні:
- •5.За суб'єктами правотворчості розрізняють такі норми:
- •6.За дією у просторі виділяють такі норми:
- •8.За дією по колу суб'єктів:
- •9.За функціональною спрямованістю (за функціями права) виділяють такі норми:
- •10.За юридичною силою актів:
- •11.За способом викладення змісту норми в тексті нормативного акта:
- •34.Поняття та види нормативно-правових актів
- •35.Поняття та види об’єктів правових відносин
- •36.Поняття та види підзаконних нормативно-правових актів
- •1. За суб'єктами видання:
- •2.Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):
- •3. За юридичною силою:
- •37.Поняття та види правових відносин
- •38.Поняття та види правомірної поведінки
- •39.Поняття та види правопорушень
- •40.Поняття та види спеціалізованих норм права
- •41.Поняття та види юридичних колізій. Способи їх усунення та подолання
- •42.Поняття та види юридичних фактів
- •1. За юридичними наслідками:
- •2. За вольовим критерієм:
- •3. За складом:
- •4. За тривалістю в часі:
- •43.Поняття та види юридичної відповідальності
- •44.Поняття та етапи процесу правоутворення
- •45.Поняття та зміст юридичного обов'язку
- •46.Поняття та зміст суб'єктивного права.
- •47.Поняття і причини необхідності тлумачення правових норм.
- •48.Предмет та метод правового регулювання як критерії побудови системи права
- •49. Поняття та основні принципи законності
- •50.Поняття правової держави та її характерні ознаки
- •51.Поняття та різновиди форм (джерел) права.
- •52.Поняття та стадії законодавчого процесу
- •53.Поняття та елементи державної влади, її співвідношення з політичною владою
- •54.Поняття та структура механізму держави
- •55. Поняття і структура форми держави
- •56. Поняття і сутність держави
- •57. Поняття та сутність права
- •58. Поняття та форми систематизації нормативно-правових актів
- •59. Поняття та форми безпосередньої реалізації норм права
- •60. Форма державно-територіального устрою та її різновиди
- •62. Поняття та принципи діяльності державного апарату
- •63. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
- •64. Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємодія
- •65. Правова культура та правове виховання
- •66. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
- •67. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії
- •68. Правові презумпції, правові преюдиції, правові фікції та правові аксіоми
- •69. Правові форми та методи здійснення державної влади
- •70. Правосвідомість: поняття, структура та види
- •71. Правотворчість: поняття, принципи, функції та види
- •72. Предмет та метод правового регулювання як критерії побудови системи права
- •73. Предмет і функції теорії держави і права
- •74. Публічне і приватне право
- •75. Принцип поділу державної влади та його реалізація в Україні
- •76. Принципи права: поняття, різновиди та роль у правовому регулюванні
- •77. Принципи та підстави юридичної відповідальності
- •78. Професійна правосвідомість працівників правоохоронних органів
- •79. Релігійно-традиційна правова сім'я та її особливості
- •80. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави
- •81. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •82. Романо-германська правова сім'я та її особливості
- •83. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення
- •84. Система гарантій законності та правопорядку
- •85. Система законодавства: поняття та структура. Співвідношення системи законодавства із системою права
- •86. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
- •87. Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів
- •88. Соціальна природа та причини правопорушень у сучасному суспільстві
- •89. Співвідношення нормативно-правового акта з актом застосування та актом тлумачення норм права
- •90. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
- •91. Співвідношення законності, правопорядку та суспільного порядку
- •92. Способи тлумачення нормативно-правових актів (норм права)
- •93. Процес (Стадії) застосування норм права
- •94. Структура норми права та характеристика її елементів
- •95. Склад (структура) правовідносин
- •96. Суб'єкти правових відносин. Поняття та структура правосуб'єктності
- •97. Типологія держав: підстави, різні підходи
- •98. Фізичні особи як суб'єкти правових відносин
- •99. Форма державного правління та її різновиди
- •100. Цілі та функції юридичної відповідальності
- •101. Функції держави (Цілі, задачі, функції держави).
- •102. Цінність права в суспільному житті
- •103. Чинність нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб
- •104. Чинність нормативно-правових актів у часі. Зворотна сила закону
- •105. Юридична техніка: поняття, види, засоби
50.Поняття правової держави та її характерні ознаки
Сучасна концепція правової держави може бути лише системою принципів (ознак), інститутів, що висловлюють демократичну ідею народного суверенітету. Суверенітет народу означає, що лише народ — єдине джерело всієї влади; лише він має невідчужуване право визначати та змінювати форми державно-правового життя. Саме це і має бути відображено в конструкції сучасної правової держави.
Правова держава — це суверенна політико-територіальна організація влади, яка існує і функціонує в громадянському демократичному суспільстві на підставі соціально-справедливого права і в якій на його основі реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, окремих груп людей та громадянського суспільства в цілому, де держава й людина несуть взаємну відповідальність. Іншими словами, це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорона та захист основних прав і свобод людини.
Справді, правові держави характеризуються ознаками як соціального змісту (матеріальними), так і формальними (структурно-організаційними, процедурними).
Ознаки соціального змісту:
• юридичне закріплення основних прав і свобод людини в конституції та їх фактичне забезпечення;
• верховенство в суспільному та державному житті права й закону;
• врегулювання відносин між собою і державою на основі загального принципу: "Особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом";
• взаємна відповідальність та взаємодопомога особи й держави;
• притаманність усім громадянам високої правової культури;
• демократичний плюралізм та гласність — діяльність легальних політичних партій і рухів, відносна свобода засобів масової інформації тощо.
Формальні ознаки:
• чіткий розподіл функціональних повноважень держави між певними спеціалізованими системами, її органами (принцип поділу влади);
• юридична захищеність особи;
• верховенство громадянського суспільства та його представника — парламенту — над державою та її апаратом, значуще становище судових органів у суспільному та державному житті.
Правова держава може бути розбудованою лише там, де наявні інститути громадянського суспільства, в центрі якого перебуває людина, її права, свободи та інтереси.
51.Поняття та різновиди форм (джерел) права.
Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.
Види основних джерел (форм) права:
а) нормативно-правовий акт;
б) нормативно-правовий договір;
в) правовий звичай;
г) правовий прецедент.
Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.
У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.
Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.
Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).
Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України). У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.
Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.
Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права. Підставою санкціонування державою звичаїв є відповідність спрямованості їхнього регулятивного впливу на суспільні відносини цілям, завданням, інтересам держави. Санкціонування державою звичаю обумовлює придбання їм таких ознак як загальобов'язковість, охорона державою від порушень. Ці ознаки правових звичаїв властиві й нормам права безпосередньо встановлених державою
Правові звичаї як джерело права з'явилися давно. Про це свідчать, наприклад, закони XІІ. таблиць (Древній Рим V в. до, н.е.). Закони Драконта (Афіни VII в. до н.е.) і інші юридичні пам'ятники. Один зі шляхів виникнення права- поява так званого звичаєвого права, що складає із правових звичаїв.
У сучасних державах, включаючи Україну, сфера суспільних відносин, регульованих правовими звичаями, помітно мала й обмежена, на відміну від сфери дії законодавства.
Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.
Види правових прецедентів:
а) судовий;
б) адміністративний.
Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.
У ряді сучасних держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел (форм) права. До числа таких держав насамперед ставляться Англія (батьківщина правового прецеденту) і США. Однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.
В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворческих органів. Опубліковані в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.