- •Акт застосування норм права: поняття та його різновиди. Співвідношення з нормативно-правовим актом
- •3.Англосаксонська правова сім'я та її особливості
- •4.Види інтерпретації норм права за суб’єктами та юридичними наслідками.
- •5.Види тлумачення норм права за обсягом правового змісту.
- •2. Обгрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •7.Держава як суб’єкт правових відносин.
- •8.Загальні закономірності й різноманітність форм виникнення держави і права
- •9.Закон: поняття, його різновиди та співвідношення з законодавчим актом .
- •11.Зміст правових відносин (фактичний,юридичний,вольовий)
- •13.Колективні суб’єкти правових відносин. Поняття та види юридичних осіб.
- •14. Методи пізнання держави і права
- •15. Держава в політичній системі суспільства
- •16.Місце та роль теорії держави і права в системі суспільних та юридичних наук
- •17. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави
- •2. Служба безпеки як державний правоохоронний орган спеціального призначення виконує такі завдання та функції:
- •18. Наукові концепції походження держави
- •19.Норми матеріального і процесуального права
- •2. Особливостями адресатів:
- •20.Норми права в системі соціальних норм
- •21.Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства
- •22.Основні стадії правотворчого процесу
- •4. Засвідчувальна стадія, яка включає:
- •23.Основні сучасні концепції держави
- •24.Основні форми демократії в Україні
- •25.Поняття громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави
- •26.Державно-правовий (політичний) режим та його різновиди
- •27. Поняття застосування норм праваПоняття та форми безпосередньої реалізації норм права
- •28. Поняття та елементи політичної системи суспільства
- •29.Плюралізм підходів до праворозуміння
- •30. Коротка характеристика галузей національного права України
- •31. Поняття та види органів держави
- •32.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм: поняття, витоки та перспективи подолання
- •33. Поняття та види класичних норм права.
- •2. За методом правового регулювання:
- •3. За характером впливу на особу:
- •4. За субординацією у правовому регулюванні:
- •5.За суб'єктами правотворчості розрізняють такі норми:
- •6.За дією у просторі виділяють такі норми:
- •8.За дією по колу суб'єктів:
- •9.За функціональною спрямованістю (за функціями права) виділяють такі норми:
- •10.За юридичною силою актів:
- •11.За способом викладення змісту норми в тексті нормативного акта:
- •34.Поняття та види нормативно-правових актів
- •35.Поняття та види об’єктів правових відносин
- •36.Поняття та види підзаконних нормативно-правових актів
- •1. За суб'єктами видання:
- •2.Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):
- •3. За юридичною силою:
- •37.Поняття та види правових відносин
- •38.Поняття та види правомірної поведінки
- •39.Поняття та види правопорушень
- •40.Поняття та види спеціалізованих норм права
- •41.Поняття та види юридичних колізій. Способи їх усунення та подолання
- •42.Поняття та види юридичних фактів
- •1. За юридичними наслідками:
- •2. За вольовим критерієм:
- •3. За складом:
- •4. За тривалістю в часі:
- •43.Поняття та види юридичної відповідальності
- •44.Поняття та етапи процесу правоутворення
- •45.Поняття та зміст юридичного обов'язку
- •46.Поняття та зміст суб'єктивного права.
- •47.Поняття і причини необхідності тлумачення правових норм.
- •48.Предмет та метод правового регулювання як критерії побудови системи права
- •49. Поняття та основні принципи законності
- •50.Поняття правової держави та її характерні ознаки
- •51.Поняття та різновиди форм (джерел) права.
- •52.Поняття та стадії законодавчого процесу
- •53.Поняття та елементи державної влади, її співвідношення з політичною владою
- •54.Поняття та структура механізму держави
- •55. Поняття і структура форми держави
- •56. Поняття і сутність держави
- •57. Поняття та сутність права
- •58. Поняття та форми систематизації нормативно-правових актів
- •59. Поняття та форми безпосередньої реалізації норм права
- •60. Форма державно-територіального устрою та її різновиди
- •62. Поняття та принципи діяльності державного апарату
- •63. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
- •64. Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємодія
- •65. Правова культура та правове виховання
- •66. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
- •67. Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії
- •68. Правові презумпції, правові преюдиції, правові фікції та правові аксіоми
- •69. Правові форми та методи здійснення державної влади
- •70. Правосвідомість: поняття, структура та види
- •71. Правотворчість: поняття, принципи, функції та види
- •72. Предмет та метод правового регулювання як критерії побудови системи права
- •73. Предмет і функції теорії держави і права
- •74. Публічне і приватне право
- •75. Принцип поділу державної влади та його реалізація в Україні
- •76. Принципи права: поняття, різновиди та роль у правовому регулюванні
- •77. Принципи та підстави юридичної відповідальності
- •78. Професійна правосвідомість працівників правоохоронних органів
- •79. Релігійно-традиційна правова сім'я та її особливості
- •80. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави
- •81. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •82. Романо-германська правова сім'я та її особливості
- •83. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення
- •84. Система гарантій законності та правопорядку
- •85. Система законодавства: поняття та структура. Співвідношення системи законодавства із системою права
- •86. Система права: поняття та характеристика її елементів. Співвідношення системи права з правовою системою
- •87. Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів
- •88. Соціальна природа та причини правопорушень у сучасному суспільстві
- •89. Співвідношення нормативно-правового акта з актом застосування та актом тлумачення норм права
- •90. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
- •91. Співвідношення законності, правопорядку та суспільного порядку
- •92. Способи тлумачення нормативно-правових актів (норм права)
- •93. Процес (Стадії) застосування норм права
- •94. Структура норми права та характеристика її елементів
- •95. Склад (структура) правовідносин
- •96. Суб'єкти правових відносин. Поняття та структура правосуб'єктності
- •97. Типологія держав: підстави, різні підходи
- •98. Фізичні особи як суб'єкти правових відносин
- •99. Форма державного правління та її різновиди
- •100. Цілі та функції юридичної відповідальності
- •101. Функції держави (Цілі, задачі, функції держави).
- •102. Цінність права в суспільному житті
- •103. Чинність нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб
- •104. Чинність нормативно-правових актів у часі. Зворотна сила закону
- •105. Юридична техніка: поняття, види, засоби
28. Поняття та елементи політичної системи суспільства
На певному етапі розвитку суспільства виникає політична система як одна із систем (поряд з економічними, соціальними, духовними), пов'язана з особливою формою діяльності людей — політикою.
Поняття політична система суспільства пов'язане із подвійним його розумінням: у широкому розумінні — це цілісний комплекс усіх політичних явищ, які існують у суспільстві, для завоювання, утримання чи участі у здійсненні політичної влади. Іншими словами, це механізм організації й функціонування політичної влади; у вузькому розумінні — це обумовлена економічними, соціокультурними, ідеологічними факторами сукупність взаємопов'язаних державних і недержавних організацій, інститутів, які прямо чи опосередковано беруть участь у реалізації політичної влади чи впливі на неї.
Політична система суспільства складається з таких елементів:
• політичної влади — центрального компонента, який зв'язує всі інші складові в систему;
• суб'єктів політичної діяльності (держави, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.);
• політичних норм та принципів — правил поведінки, що забезпечують визначений рівень суспільної організованості, стабільності і стійкості як політичних інститутів, так і всієї системи в цілому (звичаї, традиції політичного життя тощо);
• політичних відносин — відносин між соціальними групами, націями, народностями, політичними інститутами з приводу влади у зв'язку з розробленням і здійсненням політики;
• політичної свідомості — включає в себе ідеї, теорії, погляди, уявлення, почуття, традиції, що є відображенням політики і політичних відносин;
• політичної культури — сукупності спеціальних знань і досвіду в політичній сфері діяльності, сприйняття та засвоєння системи політичних цінностей суб'єктами політики.
Кожна із самостійних частин політичної системи має власну систему, свої принципи організації й діяльності, самостійність у вирішенні внутрішніх та зовнішніх справ.
29.Плюралізм підходів до праворозуміння
Протягом всієї історії розвитку юридичної науки вчені та мислителі прагнули з'ясувати, що таке право, яка його природа і сутність. 3 цього приводу точаться гострі дискусії, результатом яких є багатоманітність визначень поняття права.
Праворозуміння — це наукова категорія, що відображає процес та результат цілеспрямованої розумової діяльності людини і включає пізнання права, його оцінку та ставлення до нього як до цілісного соціального явища.
Серед усіх тлумачень терміна "право" доцільно виділити такі його визначення:
• це певні можливості, які має соціальний суб'єкт;
• це сукупність, система юридичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин;
• це оцінка, покажчик істинності, дійсності, достовірності певних соціальних явищ.
Наявність плюралістичного підходу до праворозуміння об'єктивно зумовлена тим, що право тісно пов'язане з іншими соціальними явищами, як-от: державою, політикою, культурою суспільства. Серед різних підходів виділяються основні: нормативний, моральний та соціологічний підходи.
Нормативний підхід полягає в тому, що право — це тексти закону, норми права, які відрізняються від інших соціальних норм такими ознаками:
• вони регулюють найбільш важливі суспільні відносини, для чого держава видає нормативно-правові акти, в яких містяться норми права;
• право — це не одна норма, а сукупність або система норм, які формально визначені;
• норми права встановлюються або санкціонуються державою, компетентними її органами;
• вони є загальнообов'язковими для всього населення, державних органів та посадових осіб;
• вони охороняються від порушень засобами державного примусу або погрозою застосування юридичних санкцій;
• у нормах права виражається воля панівного класу (компромісна воля класів і соціальних груп) або воля всього народу.
Прихильники цього підходу визначають право таким чином.
Право — це система (сукупність) формально визначених норм (правил поведінки), які встановлені (санкціоновані) державою, є загальнообов'язковими для всього населення, державних органів і посадових осіб, охороняються від порушень державною владою, виражають волю панівного класу або всього народу та спрямовані на регулювання й охорону суспільних відносин і соціальних цінностей.
Моральний (етичний) підхід базується на ідеї етичної справедливості, на ідеї природних прав людини, тому право розглядається як форма суспільної свідомості.
Представники цього підходу вважають:
• тексти законів залишаються на папері, якщо вони не усвідомлені та не засвоєні громадянами;
• окремі слова закону взагалі не сприймаються практикою або змінюються за змістом. Тому чинне право буває не зовсім таким, як викладене в текстах нормативно-правових актів, що потребує тлумачення, врахування правозастосувальної діяльності щодо правильного вживання юридичної термінології, застосування аналогії тощо;
• суспільна правосвідомість оцінює тексти законів не тільки з позицій здорового глузду, а й порівняно з поняттями справедливості та гуманізму (не завжди всі моральні цінності зафіксовані в текстах законів);
• тексти законів часто мають декларативний характер, містять у собі лозунги, заклики тощо, які не мають юридичного значення.
Тому право — це не тільки тексти законів, сукупність норм права, а й наявність у суспільній свідомості системи понять про загальнообов'язкові норми, права і обов'язки, умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту.
За соціологічним підходом право не тільки є мірою справедливості, але й оцінкою взаємовідносин між людьми, між особою та державою, особою і суспільством.
Прихильники цього підходу вважають:
• закони, кодекси — не право, якщо вони не реалізуються в суспільних відносинах. Тому "живе право" — це реальні правовідносини, закріплені в нормах права і відображені у правосвідомості;
• закони можуть існувати і тривалий період не застосовуватись, тому право є те, що завжди діє й реалізується;
• слова закону, норми права не становлять власне право тому, що деякі з них практично не застосовуються через їх абстрактність, а для конкретизації правових приписів необхідно видавати нові норми. Але правознавство ще не здатне відповісти, який має бути ступінь їх конкретизації, щоб вони були нормами "прямої дії", тобто правом;
• у поняття права вводиться поняття правопорушення, оскільки однією з ознак права є охорона права від порушення. Але правопорушення завдає шкоди не самим нормам права, а суспільним відносинам і соціальним цінностям.
Тому право — це безпосередньо суспільне життя, певним чином упорядкована взаємодія соціальних суб'єктів, і тільки це лежить в основі утворення законів та інших нормативних актів.
Але ці підходи до праворозуміння не є єдиними. Наука створила багато похідних наукових концепцій розуміння права.
Системному підходу відповідає відображення правової дійсності як системи (сукупності) правових явищ, що певним чином пов'язані між собою і утворюють єдине ціле — правову систему. Статичний аспект її становлять норми права, правовідносини, суб'єкти права, правопорядок тощо, а динамічний — правотворчість, реалізація норм права, їх застосування, правове мислення та інші правові процеси.
Дослідження права як феномена культури, соціальної цінності становить основу аксіологічного підходу. Правова дійсність вивчається у цьому випадку крізь призму її відповідності досягнутому суспільством рівню соціального прогресу, що дає можливість виділити частку "права в праві", тобто дати оцінку прогресивності правових явищ, виявити в них те, що відображує регресивні традиції, гальмує суспільний розвиток.
Інструментальному підходу властиве дослідження права як специфічного регулятора соціальних відносин, за допомогою якого здійснюється і забезпечується державне управління суспільством.
При генетичному підході до праворозуміння основна увага зосереджується на процесах виникнення і формування права, його соціальної детермінованості об'єктивними і суб'єктивними умовами життя суспільства.
Інтегративний підхід враховує і поєднує все раціональне, що є в кожному із зазначених вище підходів, а саме: цінність природних прав людини, "живе право" — правовідносини, формальну визначеність і точність правових приписів, закріплених у нормах права.
Досить впливовим у вітчизняній юридичній науці був і залишається саме нормативний підхід до праворозуміння.
Отже, кожне праворозуміння має своє обґрунтування, і тому вони існують одночасно. Без нормативного підходу до поняття права не можливо досягти визначеності та стабільності правовідносин, законності в діяльності державних органів та посадових осіб. У свою чергу, закони, інші нормативні акти можуть бути реалізовані лише після їх усвідомлення і порівняння їх приписів із нормами, правилами моралі. І нарешті, лише через соціологічне розуміння право набуває конкретності та практичного здійснення, не залишається декларацією, системою текстів і моральних побажань.