30. Коротка характеристика галузей національного права України

Систему права України становлять галузі, які можна класифікувати за різними критеріями:

1. За предметом правового регулювання: конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, кримінальне право, цивільне процесуальне право та ін.

2. За субординацією в правовому регулюванні:

• матеріальні галузі права — прямо регулюють суспільні відносини (адміністративне, кримінальне, сімейне право);

• процесуальні галузі права — визначають процедуру реалізації матеріального права та є похідними від нього (кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне право).

3. За місцем у правовій системі:

• основні — до їх складу не можуть входити норми інших галузей права (конституційне, кримінальне право). Основні у свою чергу поділяються на: профільні, процесуальні та спеціальні;

• комплексні — складаються з норм, що входять до різних галузей права (господарське, екологічне, інформаційне право).

31. Поняття та види органів держави

Первинною клітиною і найважливішим структурним елементом державного апарату є орган держави. Державний апарат складається з державних органів.

Орган держави — це група осіб чи одна особа (державні службовці), яка має юридично оформлену державно-владну компетенцію для виконання завдань та функцій держави. Кожний орган держави утворюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свій предмет відання, завдання та функції, має визначену структуру.

Структуру державного органу становлять:

• апарат, що безпосередньо виконує завдання та функції держави, маючи для цього державно-владні повноваження (особи, які здійснюють керівництво, відповідно до покладених на них обов'язків і наданих їм повноважень);

• допоміжний апарат, що не має державно-владних повноважень (спеціалісти та інші особи, що забезпечують технічні умови у здійсненні керівних управлінських функцій).

Орган держави характеризується такими ознаками:

•формується державою або безпосередньо народом відповідно до закону та функціонує на його основі;

•має передбачені законами спеціальні функції, які здійснюються від імені держави;

•має державно-владні повноваження, що дають йому змогу здійснювати юридично обов'язкові дії (видає нормативні та індивідуальні акти, здійснює контроль за неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами, забезпечує та захищає ці вимоги від порушень);

• функціонально взаємодіє з іншими органами у процесі реалізації своїх повноважень, керуючись загальним принципом "дозволено лише те, що прямо передбачене законом";

• має необхідну матеріальну базу;

•має організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності та службову дисципліну.

Класифікація державних органів проводиться на різних підставах:

1. За способом утворення: виборні (представницькі органи) та призначувальні (органи прокуратури).

2.За часом функціонування: постійні та тимчасові.

3.За територією дії: загальні (загальнофедеральні); суб'єктів федерації та місцеві (діють в адміністративно-територіальних одиницях).

4.За характером компетенції: органи загальної компетенції (уряд) та органи спеціальної компетенції (міністерства).

5.За порядком здійснення компетенції: колегіальні (парламент) та єдиноначальні (президент).

6.За правовими формами діяльності: правотворчі; правозастосовчі; правоохоронні; контрольно-наглядові; установчі.

7. За принципом "поділу влади": законодавчі; виконавчі; судові.