4. Економічне навчання як складова процесу економічної культури суспіства

Основу суспільного розвитку складає економічна культура. Рівень економічної культури в різних країнах різний. Зараз існує біля 200 суверенних країн. З них 140 відносяться до слаборозвинених, 7 виготовляють 50% всіх матеріальних цінностей. Це обумовлено більш високим рівнем економічної культури.  Економічна культура – відображення в свідомості людей стану економічного життя, сукупність засвоєних економічних знань і досвіду накопичених суспільством, які сприяють активній трудовій і суспільній діяльності.

Складові економічної культури.

Великий вплив на економічну культуру має економічне мислення, яке складається під впливом сім’ї, середовища, національного менталітету. Одним з проявів економічної культури є рівень економічних знань, освітній потенціал. Освітній потенціал – це: загальна освіта; широка професійна підготовка; високий культурно-технічний рівень. Працівник, що має високий освітній потенціал, може брати активну участь в управлінні виробництвом, вирішувати складні економічні завдання, але освітній потенціал не є незмінним.  За 50 тис.р. – змінилось 800 поколінь людей. 650 поколінь – у печерах, останні 6 поколінь – друковане слово, 2 покоління – електричний двигун.  Тому сучасне суспільство притримується концепції безперервної освіти. Концепція безперервної економічної освіти.

 1) нова економічна епоха – це епоха інформації (постіндустріальна). Вона базується на знаннях; 2) НТП збільшує частку тих галузей і спеціальностей, які потребують високої освітньої підготовки; 3) Розвинені країни, які не мають запасів сировини, вибрали своєю національною стратегією процес освіти. 1/3 приросту ВВП забезпечується інвестиціями в галузі освіти, рентабельність яких складає від 12 до 24%. 

Економічне навчання (освіта) – процес зміни економічної поведінки людей. Економічна поведінка складається з:мотивація,мислення, вчинків В результаті високих темпів соціально-економічного розвитку відбувається не тільки фізичне і моральне старіння матеріальної бази, а і людей. Людину можна характеризувати як морально застарілу якщо її кругозір, пристосованість і придатність до змін обмежені настільки, що вона не в змозі справитись із ситуаціями і рішеннями яких вимагає процес роботи. 

5. Проблеми організації економічної освіти в Україні.

Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова галузь освіти, тому в процесі її формування і розвитку важливо не наробити помилок. Економічна освіта – це підготовка спеціалістів з планування, обліку, фінансів та інших напрямків економічної роботи в н/г, а також для науково-педагогічної діяльності в галузі економічних наук (ПС).

Зміна соціально-економічних умов (економічна криза та перехід до нової економічної системи) призвела до кризи у сфері вищої і середньої освіти в Україні. Ця криза спричинена багатьма фактора­ми: застарілою системою освіти; «відпливом умів» з науки та освіти; соціальною незахищеністю викладачів та учнів; недостатнім фінансу­ванням; падінням престижності освіти та професії викладача; зміною попиту на робочу силу та ін.

Тому була розроблена “Концепція неперервної освіти з економіки”, де по-новому поглянули на доцільність викладання економіки як базової дисципліни протягом 5-6 років. У «Концепції» доведено, що економіка є найважливішою скла­довою соціального середовища, його опорним стрижнем (як і куль­тура). Економіка — це особливий простір, у якому постійно перебу­ває людина як соціальна істота. Є різні визначення економіки як науки.

І. Економіка— це наука, що вивчає об'єктивні закони і катего­рії суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання; методи і форми організації та управління виробництвом.

2. Економіка — система знань про методи ефективного господа­рювання.

ф3. Економіка— суспільна наука, яка описує і аналізує вибір сус­пільства за обмежених ресурсів для задоволення потреб.

Предметом економіки є економічні зв'язки і відносини у сфері суспільної діяльності.

Об'єктом дослідження економіки як науки є суспільне вироб­ництво в усіх його проявах.

Головним завданням економічної науки, завданням економіс­тів-професіоналів є вивчення й оцін­ка ефективності господарювання на різних рівнях, у різноманітних конкретних умовах, ці­ле­спрямоване економічне регулювання виробничих, розподільчих та обмін­них процесів у сус­піль­стві, створення передумов для подальшого зростання ефективності праці.

Методологія економічної науки передбачає дослідження і піз­нання фактів, принципів і тео­ре­ти­ч­них закономірностей, що визна­чають економічну політику держави та економічну поведінку лю­­­дей. Вона сприяє вирішенню таких питань, як економічне підне­сення, економічна свобода, зайнятість, розподіл прибутків, рівень цін та ін.