29. Методичне забезпечення гри.

Ігрові форми проблемного навчання — це не просте включення проблемних ситуацій у процес навчання. Це передусім спільна творча праця студентів і викладача для дослідження конкретної господарської діяльності. Недостатньо просто розглянути статистичний матеріал і сформулювати проблему. Викладач має допомогти студентам усвідомити мету гри, пробудити інтерес до неї, дати відчути студентам складність проблеми й практичну цінність її вирішення.

Починає цю свою діяльність викладач з підготовки спеціальних методичних розробок. Наприклад, готуючи «Методичні розробки з навчально-виробничої гри «ЕОНТ», авторка прагнула створити такий посібник, який був би не просто корисним, а ще й цікавим у читанні. Саме тому ми відійшли від сухого традиційного стилю викладу, запропонували студентам оформити методичку власними малюнками. Пропозицій було багато, що є свідченням активності та зацікавлення студентів.

Якщо перша частина «Методичних розробок ...» підготовлена так, аби зацікавити й «настроїти» студентів на ролі, які вони виконуватимуть, то друга її частина — це предметна і конкретна інформація для функціональних служб гри. У процесі лекцій і консультацій викладач вчить студентів працювати з цими матеріалами. При цьому активність студентів на таких заняттях дуже висока, бо вони знають, що їм потрібно буде виконати належну роботу з цими матеріалами. Друга частина «Методичних розробок...» постійно доповнюється передовим методичним і виробничим досвідом. Крім того, студенти користуються конспектами-схемами найважливіших тем; у грі діє «бібліотека викладача» і «бібліотека групи», кожній службі видають спеціальну папку зі статистичними й методичними матеріалами, проблемними статтями тощо. Важливо зазначити, що до проведення гри відбуваються заняття у виробничих умовах того цеху, проблеми якого (на замовлення підприємства) мають стати предметом аналізу в процесі гри.

Розподіл ролей у грі є дуже важливим методичним та організуючим моментом. Його найліпше проводити за 10–12 днів до початку гри, враховуючи, що студент засвоює свою роль поступово: спочатку це лише поверхове сприймання, потім більш глибоке вивчення предмета, і нарешті, «входження» у роль, тобто адекватна ролі перебудова інтересів і намірів, яка свідчить, що студенти не «грають роль», не прикидаються, а вважають її виконання своєю професійною й особистою справою.

Характер внутрішньогрупових відносин студентів у процесі підготовки до гри і під час самої гри здебільшого визначається розподілом ролей і самим складом групи. При цьому необхідно врахувати побажання групи щодо розподілу ролей, урахувати реальні можливості студентів з погляду їхньої загальної підготовки, знання викладачем неформальних лідерів групи з тим, аби призначити їх на ключові посади (начальник цеху, начальник ВПЗ, керівник лабораторії НОП). Авторитарне керівництво спричиняється до апатії та пасивності, угодовства, навіть ігнорування роботи. Так, в одній з ігор викладач «призначив» начальником цеху студента з високими знаннями й авторитетом у групі.

Етапи розробки ігор. Будь-які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1. Вступна частина (мета ігрового заняття).

2. Підготовча частина (правила гри).

3. Гра (постановка завдань, сáме гра).

4. Аналіз результатів, підведення підсумків.

Ділові ігри можна будувати по-різному: або кожен гравець перед грою отримує точні інструкції, або лише приблизний перелік того, що йому доведеться зробити. Орієнтовно процедуру розробки гри зображено на рис. 35.

Взагалі необов’язково дотримуватись якоїсь чіткої процедури. Проте до опису навчальної (ділової) гри мають увійти такі обов’язкові елементи:

1. Об’єкт імітації та його перетворення, яке досягається в результаті гри.

2. Мета і завдання гри.

3. Галузь застосування гри, на кого її розраховано.

4. Суть проблемної (конфліктної) ситуації.

5. Комплект ролей та функцій гравців.

6. Правила й умови гри, документальне забезпечення її.

7. Система ігрових оцінок.