25. Застосування аналізу економічних ситуацій та завдань

Вам, очевидно, відомий вислів Дістервега про те, що освіта — це вміння зустрічати життєві ситуації.

Ситуація як поєднання умов і обставин, які створюють певну обстановку чи проблему, може служити ілюстрацією, вправою, засобом передачі досвіду вирішення проблем.

Розвиток в учнів уміння аналізувати ситуацію, працювати з інформацією, викладати й відстоювати свої погляди допоможе їм орієнтуватися в конкретних економічних умовах.

Під виробничою ситуацією в найбільш загальному вигляді мається на увазі поєднання організаційних, технічних, економічних та соціальних умов і обставин, які створюють певну обстановку, стан, проблему.

Робота економіста — це практичне вирішення виробничих ситуацій, що постійно виникають. Тому впровадження в навчання економістів розбору виробничих ситуацій — необхідне і невідкладне завдання, спрямоване на активізацію і зближення навчання з виробництвом.

У методичній літературі досить грунтовно описані різні види виробничих ситуацій та організація відповідних навчальних завдань (вправ): аналіз конкретних соціально-економічних ситуацій, рольові ігри, розгляд інцидентів, аналіз кореспонденції тощо. У процесі аналізу і вирішення виробничих ситуацій закладаються основи економічного стилю мислення нового типу.

Аналіз будь-якої економічної ситуації починається з формулювання проблеми. Проблема — це різниця між існуючим та ідеальним станом системи. Її вирішення — це наближення наявного стану до ідеального.

Успішне формулювання проблеми — запорука її вирішення, оскільки для першого потрібна творча уява, а для другого — лише професійне вміння. Все починається з «плутанини», під якою розуміють невизначеність. Коли керована система починає помилятися, дуже важливо спочатку зібрати факти, відокремити їх від емоцій та глибоко проаналізувати стан системи. При цьому потрібно відповісти на запитання: «Чому сталася помилка?» «якими способами розвинути позитивні явища?»

За характером проблеми можна розподілити на три основні типи [121, с. 278].

• Аналітичні, або причинні, типу: чому автомобіль не заводиться?

• Синтетичні, або проблеми мір: як я дістанусь до роботи, якщо автомобіль не заводиться?

• Проблеми вибору: яким способом можна найзручніше діс­татися до роботи? Такі проблеми найкраще вирі­шувати методом «мозкового штурму».

Етапи вирішення проблемних ситуацій можна сформулювати у вигляді відповідей на такі запитання:

• У чому суть проблеми?

• Що в даній проблемі є невідомим, а що відомо?

• До чого треба прагнути?

• Чи можна вирішити цю проблему вже відомим способом?

• Що нове потрібно застосувати?

Навчання вирішенню економічних проблем — це найважливіша складова економічної підготовки. Відомий фахівець у галузі психопедагогіки Стоун навіть розробив поетапний графік такого навчання [120, с. 272].

А. Передактивна фаза

1. Аналіз уроку для з’ясування характеру проблеми, що вирі­шується.

2. Визначення необхідних для вирішення проблеми умінь.

Б. Фаза взаємодії

3. Залучення учнів до широкого охоплення методів вирішення проблеми.

4. Нагадування учням про властивості окремих складових проблеми, що може виявитися корисним для її розв’язання.

5. Залучення учнів до аналізу проблеми.

6. Підказування учням у розумних межах, без спроби вирішення проблеми за них.

7. Забезпечення в ключових моментах зворотного зв’язку між вчителем і учнями.

8. Пояснення відомого методу вирішення проблеми і заохочення до пошуків самостійних способів вирішення.

В. Оцінювання учнів

10. Пред’явлення учням нових проблем того самого типу.

Методичні поради вчителю щодо

аналізу проблемних ситуацій

Роль лідера в процесі аналізу проблемної ситуації має виконувати керівник-викладач. Він мусить запобігти анархії у навчальній аудиторії, знати мотиви пізнавальної діяльності учнів, стимулювати їхню активність, створюючи не напружену, але ділову обстановку.

Проведення занять із застосуванням методу аналізу конкретних ситуацій відрізняється від звичайних навчальних занять тим, що в основі такої ситуації лежить реальна проблема, яка може не мати однозначного вирішення. У традиційному навчальному завданні навпаки — чітко визначено, що дано, що треба відшукати.

Рекомендується така послідовність аналізу ситуації: формулювання ситуації, її вивчення, дискусія щодо вирішення, висновок. Викладач повинен знати, яка його мета, спонукати та надихати на пошук нових оригінальних ідей; уміти переводити критику, що спадає на думку, в форму запитань «ЯК». Наприклад, фразу «це дуже дорого» можна перевести в форму ідеї «як ми можемо одержати це за більш низьку ціну?» тощо. При цьому важливо підкреслити, що мотивація — це «стрижень починання», і цьому викладач повинен приділити особливу увагу.

Викладач уточнює проблему, вибирає момент, коли потрібно дати студентам додаткову інформацію, перешкоджає передчасній відмові від дальших пошуків, тобто непомітно спрямовує студентів до правильного вирішення. До заняття корисно скласти список навідних запитань, коротке резюме, продумати варіанти розв’язань, мотивації ідей тощо.

Аналізуючи виробничі ситуації та проблеми, учні формують економічне мислення і моделюють основні етапи своєї майбутньої професійної діяльності. при колективному аналізі виробничих ситуацій часто виникає дискусія — дуже складна форма активізації мислення учнів. Тому доручати проведення аналізу ситуацій (не кажучи вже про ігри) випадковим людям не можна. Це тільки дискредитує важливий метод навчання.

Викладач має використовувати у навчанні проблемні ситуації з максимально високим очікуваним рівнем творчого результату для учнів. Необхідно надати тому, хто навчається, можливість самостійного пошуку або вибору цікавих для нього проблем. Ця вимога найповніше реалізується в навчальній грі.

Аналіз виробничих ситуацій є характерним прикладом проблемного навчання, що в ньому якнайповніше реалізуються вимоги єдності практичної та теоретичної діяльності, зв’язок вузівської підготовки із господарською практикою, економічними експериментами, досвідом передових підприємств.

Ступінь участі учнів у вирішенні проблемних ситуацій залежить від типу ситуації. Найбільший ефект дають такі ситуації, вихід з яких не відомий ні учням, ні викладачеві. Тоді вони стають рівноправними партнерами.

Участь у розборі виробничих ситуацій дозволяє розвивати певний рівень економічного мислення в учнів. Таке мислення вимагає від них уміння аналізувати явища і процеси, бачити в них економічний бік діяльності, вміння переводити мову статистичних даних у площину ділових пропозицій. Крім того, потрібно на основі спільної ідеї вирі­шення виробничої ситуації розробити комплекс заходів стосовно кон­кретних умов виробництва та домогтися впровадження пропозиції (вс сказане повністю відноситься до навчальних ігор).

У вирішенні будь-яких проблемних ситуацій найкращих результатів досягає той, хто вміє відшукати можливості, яких не помічають інші. Ця якість просто необхідна майбутнім економістам.

Не сумуйте, коли на перших заняттях учні будуть не дуже активні. Скористайтеся з цієї нагоди, щоб зайвий раз наголосити на важливості мотивації, котра є стрижнем будь-якого починання. Адже недостатньо активний учень ризикує тільки своєю оцінкою, підприємець може втратити своє підприємство!

Коли Ви розробляєте проблемну ситуацію, пам’ятайте слушний вислів: «Розумний завжди знайде вихід із складної ситуації, а мудрий у неї ніколи не потрапить». Можливо, такого «мудрого» вчили методом аналізу конкретних ситуацій або «case method», тому він так добре знає, як себе поводити в житті.