23. Роль та функції семінарів в навчальному процесі

Семінар (лат. seminarium - розсадник) - вид практичних занять, який передбачає самостійне опрацювання студентами окремих тем і проблем відповідно змісту навчальної дисципліни та обговорення результатів цього вивчення, представлених у вигляді тез, повідомлень, доповідей, рефератів тощо.

Проведення семінарських занять дозволяє вирішувати такі дидактичні цілі:

- оптимально поєднувати лекційні заняття із систематичною самостійною навчально-пізнавальною діяльністю студентів, їх теоретичну підготовку з практичною;

розвивати уміння, навички розумової праці, творчого мислення, уміння використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

- формувати у студентів інтерес до науково-дослідної роботи і залучення їх до наукових досліджень, які здійснює кафедра;

- забезпечувати системне повторення, поглиблення і закріплення знань студентів за певною темою;

- формувати уміння і навички здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності;

- здійснювати діагностику і контроль знань студентів з окремих розділів і тем програми, формувати уміння і навички виконання різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:

- навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

- розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

- виховну (виховання відповідальності, працездатності, виховання культури спілкування і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби раціоналізації навчально-пізнавальної діяльності та організації дозвілля);

- діагностично-корекційну та контролюючу (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин у його засвоєнні та їх подолання).

24. Дискусія як засіб навчання та вирішення економічної проблеми

Дискусія – одна з найдавніших форм організації навчання. Умовами проведення дискусії є такі:

• усі учасники дискусії мають бути готовими до неї,

• кожен учасник повинен мати чіткі стислі тези свого виступу,

• можна практикувати “розминку” для активізації дискусії,

• дискусія має бути спрямована на з’ясування істини, а не на словесне змагання учасників.

Для розвитку здатності конструктивного мислення фахівці пропонують метод рольових тріад.

У дискусії розрізняють такі етапи:

1. сприймання предмета дискусії – створення узагальненого уявлення про проблему, для цього необхідна інформація, загальнонаукові поняття та категорії, спеціальні знання і установки,

2. аналіз предмета дискусії - обговорення проблеми, доповнення інформації (для цього використовуються різні засоби: функціональний аналіз, узагальнення, методи прогнозування, інтуїція, уява, ін),

3. оцінка предмета дискусії – оптимістична чи реалістична,

4. прийняття рішення – результат дискусії (підсумовування недоліків, формулювання висновків “за” і “проти”, причин і наслідків).

Тому у процесі навчання слід ознайомлювати студентів з різними економічними виробничими ситуаціями і у процесі аналізу і вирішення їх закладаються основи економічного мислення. Виробнича ситуація – поєднання організаційних, технічних, економічних та соціальних умов та обставин, які створюють обстановку, стан, проблему.