Розділ 4. Аналіз власного капіталу

4.1. Завдання аналізу власного капіталу підприємства

Керівництво підприємства повинно знати, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вносити свій капітал. Турбота про забезпечення бізнесу необхідними фінансовими ресурсами є ключовою в роботі підприємств. Тому аналіз наявності джерел формування і розміщення капіталу має велике значення.

Власний капітал підприємства, як його зобов'язання перед власниками, в балансі поділений на окремі складові частини:

статутний (пайовий) капітал – кошти, внесенні власниками;

додатковий капітал – результат оцінки активів;

резервний капітал – коригування щодо збереження капіталу;

нерозподілений прибуток – поточний результат ефективного господарювання.

Сума, за якою власний капітал відображається в балансі, залежить від оцінки активів та зобов'язань. Як правило, сукупна сума власного капіталу тільки за збігом відповідає сукупній ринковій вартості акцій підприємства чи сумі, яку можна отримати шліхом продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому на засадах принципу безперервності.

Завданнями аналізу власного капіталу є:

- визначення питомих складових і джерел набуття власного капіталу в його загальній вартості на початок і кінець звітного періоду;

- порівняння даних на кінець звітного періоду з даними на його початок і визначення причин зміни;

- визначення причин зміни складу структури власного капіталу і джерел його набуття, і передовсім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;

- доведення до відома керівництва підприємства інформації, яка сприятиме прийняттю управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Джерелами інформації аналізу власного капіталу є форми фінансової звітності: баланс (форма № 1), звіт про власний капітал (форма № 4).

4.2. Аналіз власного капіталу підприємства

Аналіз власного капіталу підприємства слід почати з оцінки його наявності, складу і руху за даними звіту про власний капітал (форма №4). Як випливає з даних табл. 4.1, за звітний період здійснилось збільшення власного капіталу підприємства внаслідок зростання статутного і резервного капіталів, а також нерозподіленого прибутку.

На зріст статутного капіталу вплинула дооцінка основних засобів, а на збільшення резервного капіталу – дооцінка незавершеного будівництва.

Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів.

Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов'язане. Власний капітал має велике значення для самостійності і незалежності підприємства.

Якщо частка власного капіталу більша, за то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша – позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу пояснюється рядом причин:

1) для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов’язково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб’єкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

2) показникові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

Таблиця 4.1