Теоретичні методи педагогічного дослідження

Теоретичні методи дослідження виявляють зв’язки залежності між явищами, що вивчаються.

Розглянемо основні методи цієї групи.

Ідеалізація – це метод, що ґрунтується як розумовий акт щодо об’єктів, які не існують насправді або практично не здійснені.

Мета ідеалізації – позбавити деякі реальні об’єкти деяких притаманних їм властивостей і надати їм (уявно) певних нереальних та гіпотетичних властивостей.

Формалізація – метод пізнання різноманітних об’єктів шляхом відображення їх структури в знаковій формі за допомогою штучних мов. Здійснюється формалізація як виявлення й перебудова структури теорії, внаслідок чого теорія набуває вигляду ланцюга формул, де кожна наступна логічно випливає з однієї або кількох попередніх. Формалізація пов’язана із застосуванням математичного апарату. У процесі формалізації змістовні терміни замінюють символами.

Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає в уявному виділенні конкретних ознак та властивостей об'єкта (предмета). Завдяки абстрагуванню можливим стає виокремлення загальних або найбільш істотних ознак та властивостей досліджуваного явища.

Метод морфологічного аналізу – передбачає розподіл проблематики на складові, кожна з яких має декілька варіантів вирішень, а результат с сукупністю всіх можливих варіантів розв’язань.

Аналіз і синтез наукового пізнання означають процеси фактично або уявного розкладу цілого на частини і процесі зворотного з’єднання частин в єдине ціле. Це два взаємообумовлені процеси. Їх неможливо відривати один від одного, протиставити або абсолютизувати один з них

Аналіз освітянських явищ і процесів означає уявний розподіл цілих на окремі частини. Це дозволяє бачити різні сторони і властивості явищ і процесів, їх структуру, різні етапи їх розвитку, суперечні тенденції тощо. Багатогранний аналіз, який відповідає характеру предмета, що вивчається, дозволяє охопити його всебічно у процесі аналітичної діяльності здійснюється і абстракція, і порівняння.

Синтез є протилежний аналізу процес – об’єднання частин у ціле, розгляд єдиного цілого, що складається з множини елементів.

Синтез – це не просто складання, а й смислове поєднання.

Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Тобто, загальне положення виводиться логічним шляхом з одиничних суджень. При індуктивному методі дослідження для одержання загальних знань про той чи інший клас предметів необхідно вивчити окремі складові цього класу та віднайти в них істотні ознаки, властиві цьому класу предметів.

Дедукція – твердження з одного або декількох інших тверджень, отриманих на основі законів і правил логіки. Це процес логічного висновку, переходу від деяких даних пропозицій-посилань до їх наслідків.

Зв’язок між індукцією і дедукцією не тільки в тому, що одна доповнює іншу на емпіричному і теоретичному рівнях наукового пізнання; полягає в тому, що в індукцію проникають елементи дедукції, дедукція опирається на результати індукції.

Моделювання – метод наукового пізнання, сутність якого полягає у дослідженні моделі об’єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за принципами наочності, об'єктивності. Під моделлю розуміють об’єкт, що замінює собою оригінал у процесі дослідження, результати якого поширюють на оригінал. Моделювання є важливим методом наукового вивчення, що дозволяє прискорити процес дослідження й цим скоротити термін впровадження нових результатів.

Серед методів педагогічного дослідження виокремлюється аргументація – суто логічний процес, суть якого полягає в тому, що в ньому обумовлена істина судження того, що прагнемо довести. Аргументація досягне цілі лише у випадку, коли дослідник буде дотримуватися правил доказу і, зокрема, побудови тези:

• теза формулюється чітко, правильно, при цьому недопустимою є двоякість думки:

• теза повинна залишатися незмінною, тобто доводиться одне й те саме положення; у разі якщо це правило не виконується,то думка не буде доведена.

Таким чином, упродовж усього процесу не можна відступати від первісного формулювання тези. Іноді трапляються помилки, серед яких висунення іншої тези, пов'язаної з першою, але яка за суттю є іншим положенням; заміна основної тези подібною, але за суттю іншою та інші.