Особливості проведення анкетування

Анкетування застосовується в педагогіці для збирання первинних даних і може здійснюватися заочно. Зміст запитань і спосіб відповідей респондентів на них заздалегідь планується [31,32].

Надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

• відповідність запитань програмі дослідження, його завданням;

• вилучення “зайвих” та відбору необхідних запитань;

• дотримання правил розробки теми: на початку – прості запитання, що стосуються подій і фактів; далі – складніші запитання, що стосуються подій і фактів; далі – найбільш складні (вибір рішень, відповіді у вільній формі); під кінець – знову прості запитання про соціально-демографічні дані;

• ясності формулювання запитань, їх однозначності;

• чіткості варіантів відповідей (у закритих запитаннях);

• достатнього простору для відповідей на відкриті запитання;

• однозначності всіх елементів вибору в часі, частоті подій, згоди чи незгоди (“так” чи “ні”) із запропонованими варіантами відповідей;

• відсутності будь-яких натяків на бажану відповідь;

• наявності контрольних запитань;

• наявності комбінацій прямих та опосередкованих, особистих і неособистих питань.

Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами:

• повторним опитуванням за тією ж процедурою і тих же осіб (так визначається стійкість інформації);

• контролем даних анкетного опитування іншими методами – опитуванням третіх осіб, спостереженням, аналізом доступних документів.

Анкетний метод є дуже економним, що дає змогу аналізувати та обробляти дані за допомогою статистики. Він застосовується у педагогіці тільки в комбінаціях з іншими методами.

Зміст запитань. Серед різноманітних за змістом запитань анкет можна виокремити декілька типів.

1. Запитання, що виявляють фактичну інформацію про особистість та становище опитуваного (вік, освіта, професія тощо). Ці відомості нерідко сприймаються учасниками анкетування як особисті. Ось чому в ході анкетування такі питання розміщується, як правило, під самий кінець анкети.

2. Запитання, що виявляють минулі або сьогоднішні факти поведінки. Тут маються на увазі запитання про ті чи інші дії як самого респондента, так і інших осіб.

3. Запитання, що виявляють ставлення до фактів, відносин, мотивів та норм поведінки. Тут отримати достовірну інформацію найважче. Ні для кого не секрет, що можлива істотна різниця між відповіддю респондента на запитання (Що він зробив би в такій-то ситуаціях?) і його дійсною поведінкою. Стикаючись із запитаннями подібного типу, опитуваний частіше, ніж у попередніх випадках, відповідає нещиро або ухиляється від позначення відповіді.

4. Запитання, що виявляють інтенсивність думок і відношень.

Правила формулювання запитань:

• кожне запитання повинно бути логічного виокремленим;

• слід уникати маловживаних термінів, іншомовних слів, вузькоспеціалізованих термінів та слів із подвійним значенням;

• не можна задавати занадто довгих запитань;

• якщо запитання стосується предмета, з яким опитуваний недостатньо знайомий або не володіє необхідним запасом термінів, то необхідно зробити передмову;

• кожне запитання повинно бути максимально конкретним;

• слід або докладно вказувати всі можливі варіанти відповідей, або не вказувати жодного;

• потрібно пропонувати опитуваному тільки адекватні варіанти відповідей;

• формулювання запитань повинне виключати стереотипні, шаблонні відповіді;

• слід уникати вживання слів, які за змістом можуть викликати негативну реакцію опитуваних;

• запитання не повинні мати навідного характеру.

Формулювання запитань залежать від мети та предмета дослідження і соціально-демографічних даних опитуваних.

Класифікація запитань. Всі запитання, що використовуються в анкетах можна згрупувати у відкриті та закриті. Перші не дають опитуваному ніякої настанови ні щодо форми, ні щодо змісту його відповідей; другі – пропонують зробити вибір лише з-поміж вказаних варіантів відповідей. Закриті запитання можуть бути альтернативними (коли опитуваний має право вибору лише одного варіанта відповіді – “так” або “ні”) і не альтернативними (допускається вибір декількох варіантів відповідей).

Деякі досліджувані не бажають відповідати на дискусійні питання, давати про себе інформацію надто особистого характеру, вказувати своє ставлення, знаючи, що воно не схвалюється. Прямі питання здебільшого можуть залишатися без відповідей або містити неточну інформацію. В таких випадках у пригоді досліднику стануть запитання, сформульовані у непрямій формі. Приклад прямого запитання: “Чи задоволені Ви своєю роботою?” Непрямі запитання частіше формулюються так: “Вважають, що … а як гадаєте Ви”.

Процедура опитування та умови його проведення.

1. Підготовка до анкетування. Умови проведення анкетування вважаються “задовільними”, коли є сидячі місця для кожного досліджуваного, розташовані на певній відстані одне від одного.

Дослідник називає себе і пояснює цілі свого приходу та дослідження, наголошуючи на тому, як і де будуть використані результати дослідження, пояснити правила заповнення анкет. Перед проведенням анкетування дослідник повинен створити дружню атмосферу. Приміщення звільняють від сторонніх осіб. Які не беруть участь в дослідженні. Опитувані забезпечуються необхідними матеріалами і засобами.

2. Основна фаза анкетування. Респонденти відповідають на питання анкети. В разі виникнення питань звертаються до того, хто проводить анкетування.

3. Закінчення анкетування. Після закінчення анкетування дослідник обов’язково повинен подякувати опитуваним, вибачитися за незручності.

Специфіка анкетного опитування. Анкета заповнюється опитуваним самостійно, тому її конструкція і усі коментарі мають бути зрозумілими для респондента. Загальний план побудови анкети – найбільш важливий чинник, що впливає на зміст отримуваної інформації.

Звичайна послідовність смислових розділів анкети наведена на рис.1.

Рис. 1. Схема оформлення анкети

1. Вступ, в якому вказується: хто і для чого проводить анкетування, як використовуватимуться дані; якщо вимагається за змістом питань, гарантії анонімності інформації; інструкції по заповненню анкети і способи її повернення.

Слід популярно пояснити мету опитування, щоб зацікавити респондента. Не слід писати у вступі: “Нас цікавить інформація про…” Такий оборот швидше може викликати негативні емоції, ніж бажання допомогти організаторам опитування. Треба підкреслити активну позицію самого респондента: “Ваші судження допоможуть поліпшити роботу галузі…” або “Ваші відповіді дозволяють вивчити питання…”. У більшості випадків підкреслюються гарантії анонімності анкетування: “ Дослідження проводяться виключно в наукових цілях, зібрані дані будуть використані в узагальненому вигляді ”.

Для підвищення гарантії анонімності включають у вступ наступну фразу, виділену шрифтом: “Гарантуємо, що відомості, які повідомляються Вами, будуть використані виключно в наукових цілях”.

2. Вступні питання мають дві мети: зацікавити респондента і максимально полегшити йому включення в роботу. Тому на початку тексту ні в якому разі не повинні з’являтися важкі і безладні питання. Найбільш зручні для цієї мети питання суто дієвого змісту: декілька слів з біографії (де придбав спеціальність?, чи міняв роботу?).

У другій третині тексту можна ставити важчі питання, пов’язані з орієнтаціями і оцінками. При цьому не потрібно забувати, що перед такими питаннями необхідно забезпечити відсіювання некомпетентних осіб. Іноді цю роль виконує попередження, виділене шрифтом: “Наступні питання відносяться тільки до тих, хто надав позитивну відповідь на попереднє питання”.

Найбільш гострі або інтимні питання слід розташовувати в останній третині анкетного аркуша.

3. Завершальні питання за змістом теми мають бути відносно неважкими, оскільки потрібно врахувати, що працюючи з анкетою, люди поступово втомлюються. Тут доцільно використовувати шкали оцінок і іншу інформацію в закритих варіантах. Відкриті питання, що вимагають просторових коментарів, розташовуються ближче до середини анкети; як контроль вони дозволяються і у кінці, але не більше одного-двох.

4. “Паспортичка” завершує анкету. Вона лаконічна, не вимагає особливої напруги і свідчить про завершення опитування. Тут вказуються основні дані про респондента (вік, стать, базова освіта тощо).

5. “Верстка” анкети повинна відповідати вимогам простоти і зручності роботи опитуваного. Основні вимоги до оформлення анкети:

• усі смислові розділи починаються вступними поясненнями;

• кожне питання слід супроводжувати чіткою інструкцією, як на нього відповідати: підкреслити або закреслити якісь пункти, відповідати у вільній формі та ін.;

• усі питання нумеруються за порядком, а варіанти відповідей позначаються буквами або цифрами в дужках (для зручності обробки і самоконтролю опитуваного). Не можна розривати текст анкети, що відноситься до одного питання: уся конструкція питання розташовується на одній сторінці;

• бажано застосовувати різноманітні шрифти і неодмінно різноманітну версту питань і відповідей. Наприклад: шрифтами набивають ввідні зауваження до серії питань, самі питання, інструкцію як відповідати, варіанти відповідей;

• для пожвавлення тексту використовують також малюнки і незвичайні способи відмітки: стріли, що вказують на можливі варіанти відповідей, жартівливі малюнки для пояснення сенсу розділу.

6. Проба анкети і показники недоліків за даними проби. Перш, ніж випробувати складену анкету, ще раз уважно проаналізуємо, що у нас вийшло. Поставимо собі такі питання:

• Чи витримані вимоги до мови опитуваного, чи не вийшло так, що для частини респондентів мова занадто важка, для іншої – навпаки – примітивна?

• Усі питання і варіанти відповідей зрозумілі?

• Не занадто абстрактні питання або чи не занадто вони конкретні?

• Чи зрозумілі респонденту одиниці вимірювання, наявні в анкеті?

• Чи компетентні респонденти для відповідей на питання, чи не слід включити “фільтри” на компетентність?

• Чи немає небезпеки перевантажити опитуваного, як цього уникнути, як понизити монотонність?

• Чи досить надійна пам’ять опитуваного для відповідей на питання про минулі події, чи не слід підстрахуватися на цей випадок?

• Чи немає небезпеки отримання “потрібних” або стереотипних відповідей?

• Чи не занадто багато варіантів відповідей на питання, чи зможуть респонденти впоратися з великою кількістю варіантів, як скоротити їх кількість або як розчленувати їх за блоками?

• Чи немає небезпеки викликати недовіру або які-небудь негативні емоції у опитуваних?

• Чи не занадто зачіпають питання інтимні сторони життя опитуваних? Які відповіді слід тлумачити буквально, а які – розуміти не у прямому сенсі і в якому саме, як здійснити контроль та інтерпретацію відповіді?

• Чи усе в порядку з боку графічного оформлення анкети, чи немає перенесень в смислових блоках, наскільки чітко виділені шрифтами питання і інструкції для відповіді, чи немає монотонності, одноманітності в оформленні?

• Я кі пункти слід було б особливо ретельно перевірити в пробі, чи не можна сформулювати для них альтернативи і перевірити разом з наявним варіантом?

В пробі виявляють недоліки опитувального листа і визначаються кращі варіанти з випробуваних альтернатив.