Основні психологічно значимі ідеї е.Кондільяка:

• Усі психічні функції людини складаються з відчуттів. Людина

є те, що вона набула завдяки відчуттям: природа дає людині органи відчуття, задоволення і страждання; все інше людина набуває досвідним шляхом.

• Висловив ідею про наявність неусвідомлених явищ,

вважаючи, що людині складно спостерігати всі внутрішні процеси, які відбувається в ній самій.

П’єр Кабаніс (1757-1808) - французький матеріаліст, лікар, експериментатор. Активно співробітничав із французькими енциклопедистами. Один із засновників емпіричного напрямку в психології XVIII - ХІХ століть.

Автор творів: "Відносини між фізичною і моральною природою людини" (1797); "Клятва лікаря" (1783); "Про степінь надійності медицини" (1797); "Погляд на переворот і на перетворення в лікарській науці" (1804).

Проблематика наукових пошуків П.Кабаніса дуже велика:

• відносини між розумовою організацією і моральними здібностями;

• фізичне дослідження відчуттів;

• вплив віку на характер уявлення і моральних спонукань;

• вплив статі на уявлення і спонукання;

• вплив темпераменту на уявлення і спонукання.

П.Кабанісу належить формула: мислення - функція мозку. Цей висновок він підтверджував спостереженнями, підказаними кривавим досвідом революції. Йому було доручено з'ясувати, чи усвідомлює людина, якій відтинають голову на гільйотині, свої страждання (про що можуть, наприклад, говорити конвульсії). П.Кабаніс відповів на це питання негативно.

Висновки, до яких прийшов П.Кабаніс, зводяться до наступних положень:

1) тільки володіючи головним мозком людина здатна мислити;

2) рухи обезголовленого тіла носять рефлекторний характер і не усвідомлюються;

3) свідомість - це функція мозку;

4) поняття про функцію, вироблена фізіологією стосовно до різних органів, поширювалося на роботу головного мозку: "Мислення - такий же продукт мозку, як секреція підшлункової залози чи печінки";

5) до зовнішніх продуктів мозкової діяльності П.Кабаніс відносив вираження думки в словах і жестах;

6) за самою думкою схований невідомий нервовий процес;

7) медицина є головним засобом удосконалювання людського роду: впливаючи на тіло, можна домогтися зміни духу.

Супротивники матеріалізму використовували формулу П.Кабаніса для вульгаризації цієї філософії. Йому приписали думка, начебто він вважав, що мозок виділяє думку, подібно тому, як печінка - жовч. Однак він, говорячи про свідомість як функцію головного мозку, мав на увазі зовсім інше.

П.Кабаніс став одним із засновників вчення про "ідеологію" як науку про загальні і незмінні закони утворення ідей.

Основні психологічно значимі ідеї П.Кабаніса:

• На основі вивчення фізіології людини робить висновок про те, що

думка виділяється мозком так, як жовч печінкою.

• Головний мозок «перетравлює» враження, виробляє ідеї,

котрі зовнішньо виражаються в словах, міміці і жестах (вульгарний матеріалізм).

• Вивчаючи будову людського організму, вважає, що можна

зрозуміти будову людського суспільства.

• Виділяв три рівні поведінки: рефлекторну, напівсвідому і

свідому.

• Якщо орган свідомості відсутній (відсічений), то і страждань

немає.

Французькі матеріалісти зіграли в епоху Просвітництва велику позитивну роль в інтелектуальному житті Європи, у розвитку науки про людину і свідомість. Вони відстоювали ідею цілісності людини, нероздільного зв'язку її тілесно-духовного буття з навколишнім середовищем - природним і соціальним, культивували віру в здатність чуттєвого досвіду служити єдиним гарантом раціонального знання про невичерпний зовнішній світ.

Великі матеріалісти зміцнили віру в неподільність психічних явищ і нервового субстрату, що їх створює. Доводячи необхідність перейти від умоглядного до емпіричного вивчення цієї неподільності, французькі вчені підготували ґрунт для розвитку наукової думки наступного сторіччя в новому напрямку. Цей напрямок шукав суть явищ, що вважалися породженням безтілесної, з'єднуючої людини з Богом душі, у доступній для скальпеля і мікроскопа нервової тканини.