Основні психологічно значимі ідеї і.Фіхте:

• Речі пізнаються.

• Пізнання має йти від свідомої установки до мислення.

• Відправним пунктом пізнання є «Я», котре рівне тому, що взагалі

мислимо (суб’єктивний ідеалізм).

• Пізнання – це рух думки за схемою: теза – антитеза – синтез

(але в Г.Гегеля антитеза виводиться з тези, а у І.Фіхте – перебуває поряд як його протилежність).

• «Я» - протистоїть «не Я» - це моральна поведінка, дотримання

моралі, виконання обов’язку; здійсненню цього протистоїть природа людини («не Я»), тому умова дотримання морального закону – подолання чуттєвих спонук.

• Вища здатність розуму – інтелектуальна інтуїція

(безпосереднє споглядання істини).

• Джерело діяльності суб’єкту – постійно відтворюючі протиріччя

між діяльність і завданням: подолання перешкод, суб’єкт наближається до тотожності з самим собою (ця тотожність – недосяжний ідеал).

• Людина пізнає, тому що вимушена діяти; знання – засіб

панування над природою.

• Воля людини детермінована природою і суспільством, але

свобода досягається через добровільне підпорядкування пізнаній необхідності.

• Відчуття є власний продукт Я, котрий не усвідомлюється.

• Усвідомленню чогось зовнішнього передує усвідомлення себе.

• Завдяки усвідомленні самого себе, людина позбавляє природу

панування над собою.

• Людина має зробити природу і суспільство ідентичним собі,

своєму внутрішньому єству: людина є сама собі ціль.

• Суспільство має гарантувати не лише формальну рівність у

будь-якій сфері (це суспільство було назване «державою»).

Христіан Вольф (1679 – 1754) – німецький філософ, просвітитель.

Основні праці: «Логіка, чи Розумні думки про сили людського розуму», «Емпірична психологія» (1732) і «Раціональна психологія» (1734).

Основні психологічно значимі ідеї і.Вольфа:

• Використав у свої працях термін «психологія», котрий завдяки

йому отримав розповсюдження в Європі.

• Виділяв два види психології: емпіричну і раціональну

(емпірична психологія має займатися описуванням фактів, отриманих на основі спостереження за явищами, а раціональна психологія покликана на основі дедукції виводити явища з сутності душі),

• Причиною психічних явищ вважав здібності (саме здібності є

причиною психічної активності).

• Головна здібність – це здатність уявлення, котра обумовлює

пізнавальні здібності, що в свою чергу, обумовлює бажальні здібності (так, пізнання викликає задоволення, потім судження про об’єкт і, на кінець, прагнення до нього).

• Висловив думку про можливості вимірювань у психології (так,

наприклад, величину уваги можна вимірювати тривалістю аргументації, що сприймається людиною).