Основні психологічно значимі ідеї ж.Ламетрі:

• Основа пізнання – відчуття, «тільки вони можуть просвітити

розум у пошуках істини» (такий підхід був названий сенсуалізмом).

• Пізнання починається з відчуттів і зводиться до побудови,

комбінації отриманих образів з допомогою уявлення і уваги.

• Усі живі істоти – це ступені в розвитку природи; відмінність

вищих істот – у їхній організації й пов’язаних з ними потребами.

• Різна організація і різні потреби живих істот призводять до

відмінності у засобах задоволення потреб і різниці в рівні їх активності.

• Перевага людини над тваринами пов’язана з освітою і

Вихованням.

• Підкреслював велику роль уваги в психічному житті людини:

«увага – це ключ, що може відкрити єдину частину мозкової тканини, в якій живе ідея».

• Вважав психіку (душу) атрибутом матерії.

Жан Руссо (1712 – 1778) – французький просвітитель, педагог.

Основні праці: «Думки про походження і підстави нерівності між людьми», «Про суспільний договір, чи Принципи політичного права», «Еміль, чи про виховання».

Ж.Руссо стверджував, що людина від природи добра, але її зіпсувала цивілізація.

Погляди на психічну природу дитини Ж.Руссо виклав у творі «Еміль, чи про виховання». Створи цілісну картину про природу та розвиток дитини.

Ж.Руссо прийшов до думки про необхідність внутрішньої гармонійності і природності в розвитку людини. Існують, на його думку, не тільки індивідуальні, але і загальні закономірності психічного розвитку людини, що змінюються з кожним віковим етапом.

Створив першу розгорнуту періодизацію розвитку людини:

• Перший період – від народження до двох років, що треба

присвятити фізичному розвитку.

• Другий період – від двох до дванадцяти років – необхідно

присвятити сенсорному розвитку.

• Третій період – цілеспрямоване навчання варто здійснювати в

період із дванадцяти до п’ятнадцяти років.

• Четвертий період – від п’ятнадцяти до повноліття –

відбувається розвиток почуттів після накопичення певного життєвого досвіду.

Основні психологічно значимі ідеї ж.Руссо:

• Одним із перших розглядав спадковість і середовище як

основні фактори, що визначають психічний розвиток людини, пов’язуючи їхній вплив із проблемою здібностей.

• Замість первинності розуму висуває первинність відчуття.

Тільки відчуття – природне, інстинктивне, гармонійне, воно і первинніше від розуму за походженням, і важливіше від нього.

• Надмірний розвиток форм інтелекту – фантазії і мислення –

зруйнував у людині початкову гармонію, порушив правильне співвідношення між потребами і здібностями і ослабив природну силу людини.

Клод Гельвецій (1715-1771) - французький філософ-матеріаліст. Першим серед французьких матеріалістів подолав непослідовність теорії пізнання Дж.Локка, додавши його сенсуалізму матеріалістичний характер.

К.Гельвецій критикував ідею існування Бога, створення світу і безсмертя душі, але не вийшов за межі метафізичного мислення - абсолютизував закони механіки.

Автор праць "Про розум" (1758), "Про людину" (1773).

Основний предмет наукової діяльності К.Гельвеція - пошук відповіді на питання: Відкіля береться нерівність умів? Людина народжується зі здатністю відчувати і зберігати відчуття - пам'яттю.

Причина утворення наших думок у двох "пасивних силах":

1) "здатності одержувати різні враження" - "фізичної чутливості";

2) "здатності зберігати враження" - пам'яті, як "триваючому, але ослабленому відчутті".

Зміст психологічної концепції К.Гельвеція реалізовано в наступних положеннях:

• з відчуття формуються інтелектуальні здібності;

• усі розумові операції зводяться до відчуттів;

• "осмислювати відчуття - значить міркувати".

Виконувати розумові операції, порівнювати ідеї можна при наявності уваги. Увага припускає зусилля. Робити зусилля спонукує інтерес.

При однаковому інтересі в пізнанні в людей виникає однакова здатність напружувати увагу. Інтерес передбачає прагнення до щастя. Інтерес - "пружина" людської діяльності.