Основні психологічно значимі ідеї д.Юма:

• Визнавав існування чуттєвого досвіду, але обмежував його

потоком вражень; за враженнями – невідомість ( тобто ніхто не знає, чим вони викликаються.

• В основі пізнання лежать асоціації між враженнями їхнім

відображенням у формі ідей.

• Ідеї можуть бути простими і складними; складні ідеї

утворюються на основі асоціацій.

• Асоціації бувають двох видів: випадкові (чи неправильні) і

природні (чи правильні); перші утворюються на основі суміжних у часі і просторі, другі – на основі подібності і причинності.

• Причинно-наслідкові зв’язки що спостерігаються людиною

(наприклад, коли один шар, стикаючись приводить у рух інший) – це звична асоціація; реальні причини не відомі.

• Розглядав Всесвіт за аналогією з розумом.

Девид Гартлі (1705-1757) - англійський лікар і психолог, один із основоположників асоціативної психології. За аналогією до законів механіки намагався встановити точні закони перебігу психічних процесів.

Прагнув пояснити психічні процеси на основі принципів І.Ньютона. Великий вплив Д.Гартлі не тільки в психології, але й в етиці, естетиці, логіці, біології, педагогіці. Після Д.Гартлі асоціатизм стає провідним напрямком у психології.

Праці Д.Гартлі - "Спостереження над людиною" ("Міркування про людину, її будову, обов’язки і сподівання") (1749), «Оптика», «Математичні начала природньої філософії» та ін.

Д.Гартлі одним з перших спробував застосувати дослідно-індуктивний метод і дедуктивні прийоми пізнання до вивчення психічного життя: "Правильний метод міркування полягає в тому, щоб на основі деяких відібраних, чітко визначених і точно доведених явищ відкрити й установити загальні закони дії, що роблять вплив на розглянутий предмет, а потім пояснити і передбачати інші явища за допомогою цих законів".

Він називає свій метод аналізом і синтезом, хоча мова йде про дослідно-індуктивному і гіпотетико-дедуктивні методи, що лежали в основі методології природознавства нового часу.

Вчення про вібрації й асоціації ідей Д. Гартлі, з одного боку, спирається на дослідження відчуттів як первинних елементів свідомості, з іншого боку, покликано розкрити загальні закони психічної діяльності, пояснити з їхньою допомогою все різноманіття проявів психіки людини.

За зразком ньютонівської картини природи Д. Гартлі представив психічний світ людини продуктом роботи організму як вібраторної машини. Вібрації зовнішнього ефіру за допомогою органів почуттів викликають "спочатку в нервах, а потім у головному мозку вібрації нескінченно малих мозкових часток". Ці вібрації є фізіологічною основою психічних процесів: відчуття, сприйняття, мислення; основою емоційних станів; довільних і мимовільних рухів.

Відмінності протікання психічних процесів розуміються різноманітністю вібрацій (фізіологічно: за силою, за частотою, за місцем впливу, за напрямком проникнення в мозок). Паралельно цьому в мозку виникають, сполучаються і переміняють один одного психічні "супутники" цих вібрацій - від відчування до абстрактного мислення і довільних дій.