Інтереси бувають трьох видів:

• індивідів (особисті, приватні);

• соціальних груп усередині суспільства (співтовариств);

• суспільний інтерес.

Щастя - фізичне задоволення, у якому початок учинків, дій, думок і т.ін.

Інтелектуально-моральні якості людини не є вродженими, а створюються обставинами життя, до яких відносяться:

• різне положення людей у суспільстві;

• прагнення до слави як приховане бажання насолод і ін.

Виходячи з цього, виховання К.Гельвецій підняв до особливої сили впливу, здатності «ліпити» з людей що завгодно: нерівність умів можна пояснити вихованням, виховання робить нас тим, чим ми є.

Основні психологічно значимі ідеї к.Гельвеція:

• Усі люди від природи рівні, нерівними людей робить

виховання, випадковість і інтерес («Геній є продукт випадковостей», «Випадок – володар усі винаходів»).

• Люди не отримують однакового виховання у зв’язку з різною

формою державного правління, різними товаришами, прочитаними книгами і в зв’язку з іншими випадками.

• Інтерес визначає, скористається людина випадком чи проявить

байдужість.

• Основу мислення складають відчуття: «робити судження –

означає відчувати».

Етьєн Кондільяк (1715-1780) - французький просвітитель, пропагандист досвідного знання, критик метафізики і схоластики.

У своїх наукових поглядах спирався на ньютонівську картину природи і локівське бачення свідомості. Розвив сенсуалістичну теорію пізнання. Один з основоположників асоціативної психології.

Основні праці: "Досвід про походження людських знань"(1746), "Трактат про систему"(1749), "Трактат про відчуття"(1754), "Курс занять з навчання принца Пармського"(1767), "Логіка"(1780).

Е.Кондільяк зарекомендував себе крайнім сенсуалістом. Для наочності він запропонував образ "статуї", що спочатку не володіє нічим, крім здатності відчувати. Варто їй, однак, одержати ззовні перше відчуття, хоча б саме примітивне (напр., нюхове), як починає діяти вся психічна механіка.

Сильне відчуття породжує увагу, порівняння одного відчуття з іншим стає тим фундаментальним актом, що визначає подальшу психічну і розумову роботу. Таким чином, учений поставив задачу: звести рефлексію до відчуття.

У цьому зв'язку Е.Кондільяк стверджував, що вся діяльність душі - це змінені відчуття, а обов'язковими емоційними супутниками відчуттів є задоволення чи невдоволення.

З порівняння відчуттів виникає потреба - внутрішня незадоволеність, прагнення одержати задоволення чи уникнути невдоволення. Вони (потреби) є результат пізнання.

На основі потреб виникає уява - як образ, що відповідає потребі. Докорінно душевне життя змінює дотик - коли власні внутрішні стани починають проектуватися на зовнішній предмет.

Мислення представляє саме відчуття в різних його перетвореннях. Задоволення і невдоволення - неодмінні емоційні супутники відчуттів.

Таким чином, Е.Кондільяк представив діяльність душі зміненими відчуттями і їхніми перетвореннями. Він цілком ігнорує соціальну обумовленість свідомості, утверджуючи в теорії пізнання матеріалістичний сенсуалізм: "Людина є не що інше, як те, що вона набула через відчуття".