- •Скорочення і терміни
- •Гострий апендицит
- •4. Клінічний перебіг.
- •5. Клініка і дагностика.
- •5.7. Додаткові клінічні ознаки:
- •6. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Особливості перебігу різних варіантів гострого апендициту.
- •12.2. Покази до апендектомії:
- •13. Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.
- •14. Ускладнення гострого апендициту.
- •15. Хронічний апендицит.
- •Гострий та хронічний холецистит
- •3. Класифікація.
- •4. Хронічний калькульозний холецистит.
- •4.6. Рідкісні форми хронічного холециститу.
- •5. Гострий неускладнений калькульозний холецистит.
- •6. Гострий ускладнений калькульозний холецистит.
- •7. Хірургічна тактика і лікування.
- •Обтураційна жовтяниця
- •2.1. За рівнем перепони:
- •2.2. За етіологічним чинником:
- •2.3. За тривалістю захворювання:
- •3. Клініка та діагностика обтураційної жовтяниці.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференціальна діагностика.
- •9. Хірургічна тактика і вибір методу лікування.
- •9.1. Підготовка до операції:
- •9.5. Методи зовнішнього дренування холедоха:
- •Гострий панкреатит
- •3. Класифікація. На сьогодні дотримуються класифікації, прийнятої в м. Атланта (сша) в 1992 році:
- •3. Клінічний перебіг гострого панкреатиту.
- •4.3. Характерні симптоми панкреатиту.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •5.1. Лабораторні обстеження:
- •5.2. Рентгенологічна діагностика:
- •6. Лікування
- •6.4. Гальмування ферментативної активності:
- •6.10. Операційне лікування:
- •Хронічний панкреатит
- •2. Етіологічні чинники:
- •3. Морфологічні зміни у підшлунковій залозі.
- •4. Клінічна картина.
- •5. Лабораторна діагностика:
- •6. Інструментальна діагностика:
- •8. Хірургічне лікування:
- •Шлунково-кишкова кровотеча
- •1.1. Хвороби шлунку та дпк:
- •1.2. Загальні захворювання організму, які супроводжуються утворенням гострих виразок шлунку та дпк:
- •1.3. Хвороби органів, які знаходяться в анатомічній близькості до шлунку та дпк і викликають їхнє ураження:
- •1.4. Хвороби печінки, селезінки та ворітної вени, які спричиняють портальну гіпертензію та флебектазію стравоходу чи шлунку:
- •1.5. Судинні захворювання:
- •1.6. Геморагічні діатези та захворювання крові:
- •8.6. Класифікація Джонсон:
- •8.7. Класифікація Форест:
- •8.8. Методи ендоскопічної зупинки кровотечі:
- •8.9. Предиктори рецидиву кровотечі:
- •10. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровоточивій виразці шлунку або дпк:
- •11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12.3. Ендоваскулярне лікування.
- •12.5. Ендоскопічне лікування:
- •Стеноз виходу з шлунку
- •1. Етіопатогенез стенозу воротаря:
- •2. Клінічна картина:
- •2.8. Класичною тріадою клінічних ознак пілородуоденального стенозу є:
- •3. У функціональному відношенні розрізняють три стадії стенозу:
- •Перфорація гастродуоденальної виразки
- •2.3. Побічні ознаки:
- •4. Клінічний перебіг прикритої пефорації.
- •5. Інструментальні методи дослідження.
- •6. Лікування.
- •Методи операцій при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •4.1. Основні етапи операції:
- •4.5.6. Пострезекційна анемія
- •Грижі живота
- •1.4.1. Грижові ворота;
- •1.4.2. Грижовий мішок;
- •1.4.3. Грижовий вміст.
- •3.4. За стадіями розвитку:
- •3.5. За клінічним перебігом:
- •8. Клінічна картина гриж.
- •8.5. Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:
- •8.6. Рецидиви гриж:
- •11. Загальні клінічні ознаки защемлення.
- •12. Лікування защемлення.
- •Гостра кишкова непрохідність
- •2. Класифікація.
- •4. Стадії перебігу гкн.
- •5. Клінічна картина гкн:
- •6. Характерні для гкн симптоми.
- •8. Странгуляційна гостра кишкова непрохідність.
- •9.1. Причини:
- •9.4. Евакуація кишкового вмісту:
- •10.2. Види інвагінації:
- •10.2.4. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
- •10.3. Теорії інвагінації:
- •10.5. Для діагностики використовують:
- •Перитоніт
- •6. Інструментальна діагностика.
- •Захворювання печінки
- •3.2. Хірургічна тактика.
- •4.2. Клінічна картина:
- •4.4. Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.
- •5.1. Непаразитарні кісти.
- •5.4. Клінічна картина.
- •5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
- •7. Оцінка функціонального стану печінки за Child-Pugh.
- •8.1. Клінічна картина.
- •Хірургічні захворювання селезінки та системи крові
- •3. Хірургічна патологія селезінки.
- •3.5. Спленомегалія, і (або) вторинний гіперспленізм при різних захворюваннях.
- •Захворювання кишечника
- •1. Методи обстеження кишечника.
- •2.2. Ускладнення.
- •2.3. Варіанти перебігу.
- •3.2. Варіанти перебігу.
- •3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:
- •4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк
- •10. Поліпи і поліпоз кишечника.
- •Захворювання прямої кишки
- •2. Анатомія параректальних просторів
- •8.1. Класифікація парапроктитів.
- •10.1. Стадії випадіння прямої кишки:
- •Хірургічна патологія і цукровий діабет
- •2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
- •2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
- •2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
- •3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:
- •3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:
- •Література
9.1. Причини:
9.1.1. Обтурація просвіту кишки стороннім тілом, каловим або жовчним конкрементом, клубком аскарид, безоаром.
9.1.2. Звуження просвіту кишки за рахунок патологічних процесів у її стінці (пухлина, рубці при хворобі Крона, туберкульоз кишечника).
9.1.3. Стиснення просвіту кишки ззовні (зрощення, пухлина, запальний інфільтрат).
9.2. Клінічна картина. Захворювання розпочинається з сильного нападоподібного болю, який в міжприступному періоді зникає, а потім наростає. В подальшому нападоподібний біль стає постійним. Позитивні симптоми Валя, Шланге, Склярова, Спасокукотського, Лотейсена, рентгенологічно – чаші Клойберга та симптом "автошини". При пухлинах клінічна картина розвивається поступово.
9.3. Лікування обтураційної ГКН. Після проведення 3-4 годинної передопераційної підготовки (очисна та декілька сифонних клізм, спазмолітична терапія, інфузійно-заміщувальна терапія, антибактеріальна терапія) ГКН може ліквідуватися. В цьому випадку проводять планову операцію після встановлення причини ГКН. При неможливості ліквідувати ГКН консервативними заходами – виконують ургентну операцію:
9.3.1. при наявності калових мас, жовчних каменів, сторонніх тіл, клубка аскарид – ентеротомія та видалення причини ГКН;
9.3.2. при зрощеннях – їх розсічення;
9.3.3. при некрозі тонкої кишки – резекція некротизованої ділянки + 30-40 см привідної петлі та 15-20 см відвідної. Анастомоз доцільно накласти “бік в бік”;
9.3.4. при пухлині сигмоподібної кишки – операція Гартмана з видаленням пухлини.
9.4. Евакуація кишкового вмісту:
9.4.1. Найефективніший і найменш травматичний спосіб – інтраопераційна ретроградна евакуація вмісту роздутих петель кишечника у шлунок і через назогастральний зонд назовні.
9.4.2. Назоінтестинальна інтубація двохпросвітним зондом Міллера-Ебота – дуже травматичний спосіб, який має ряд недоліків: подовжує час оперативного втручання; висока ймовірність пролежнів в стінці кишки і її перфорації; порушення мікроекології кишечника; синдром «реперфузії»; синдром Мендельсона тощо. Цей спосіб не варто застосовувати широко, тільки строго індивідуально. Якщо на час операції в відділенні немає зонда Міллера-Ебота від назоінтестинальної інтубації краще відмовитися – введення у кишечник непристосованого зонда тільки погіршить перебіг післяопераційного періоду.
10. Інвагінація (мішана ГКН). Найчастіше виникає у дітей у віці 6-10 місяців. У 90 % випадків відмічають ілеоцекальну форму інвагінації. Різні захворювання шлунково-кишкового тракту (ентероколіти, дизентерія, хвороба Шенлейн-Геноха, поліпи, езофагіти), які призводять до розладів перистальтики кишківника, можуть ускладнюватись інвагінацією. Чоловіки хворіють у 1,5-2 раза частіше, ніж жінки.
10.1. Механізм виникнення інвагінації. Звуження просвіту кишки при інвагінації виникає внаслідок заглиблення одного відділу кишки в інший. При цьому утворюється циліндр, який складається з трьох циліндрів кишкових трубок, що розміщені один в одному. Зовнішній циліндр називається приймальним, внутрішній та середній – утворювальними. Місце переходу внутрішнього циліндра в середній називається головкою інвагінату, а місце переходу зовнішнього циліндра в середній – шийкою. В інвагінат втягується і брижа кишки. В особливо тяжких випадках інвагінат може формувати 5-7 циліндрів. Все це дозволяє класифікувати інвагінацію як мішану форму механічної ГКН, в основі якої лежать і обтураційний, і странгуляційний механізми. Найчастіше заглиблення кишки йде за ходом перистальтичних рухів, однак іноді є випадки, коли кишка заглиблюється у проксимальні відділи проти перистальтичних рухів. При інвагінації порушується кровообіг внутрішнього циліндра. При стисненні брижі виникає венозний застій, стінка кишки набрякає, стає повноекровною. Геморагічний трансудат проходить в дистальні відділи кишківника і проявляється кров'янистими виділеннями із заднього проходу. Зовнішній циліндр інвагінату некрозу не підлягає. Некротично змінений внутрішній циліндр є ізольованим від черевної порожнини, що зменшує загрозу розвитку перитоніту. В рідкісних випадках можливе відторгнення некротизованого внутрішнього циліндра та виділення його назовні разом з калом, що призводить до самовиліковування. Однак, на місці інвагінації виникає циркулярний рубець, який поступово призводить до обтурації кишківника. Інколи при товстокишковій інвагінації головка інвагінату досягає ампули прямої кишки і виходить назовні через відхідник – випадіння (prolapsus) інвагінату.