Розміщення пацієнтів:

• дотримання санітарних норм устаткування боксів;

• устаткування палат для пацієнтів ВІЛ/СНІД;

• ізоляція пацієнтів з ускладненнями.

Раціональна терапія:

• раціональна антибіотикотерапія;

• обґрунтованість терапії.

Санітарно-протиепідемічний режим:

• дезинфекція, передстерилізаційна обробка і стерилізація інструментарію (централізовані стерилізаційні відділення);

• безпечне харчування (контроль харчоблоку, пункту роздачі; раціональне збереження продуктів);

• контроль здоров’я (медичного персоналу, госпіталізованих пацієнтів).

Найбільш ефективними стратегіями залишаються дотримання загальних принципів гігієни, правил введення катетерів і догляд за ними. Наявність каблучок на пальцях зменшує ефективність гігієни рук, тому їх рекомендується знімати.

Робота медсестри.

Вперше жіноча праця для догляду за хворими в госпіталях і лазаретах була застосована при Петрі I. В роки Кримської війни (1853-1856) М.І. Пирогов був ініціатором створення і безпосереднім керівником Хрестовоздвиженської общини сестер піклування про поранені і хворих. В Севастополі надавала допомогу пораненим проста дівчина Даша Севастопольська. В народі її шанували як героїню, як першу сестру милосердя. В болгарському місті Бєла встановлений пам'ятник російській сестрі милосердя Ю. П. Вревській, яка працювала у військовому госпіталі під час російсько-турецької війни (1877-1878), де померла в січні 1878 р. від висипного тифу.

В своїй роботі медична сестра (М. с.) зобов'язана виконувати розпорядження і вказівки лікарів, під керівництвом яких вона працює. Кожна М. с. повинна уміти забезпечити перевезення і перенесення тяжкохворих і поранених і в необхідних випадках організувати їх транспортування. М. с. повинна також уміти виконувати елементарні лабораторні дослідження. В поводженні з хворими М. с. повинна володіти великим терпінням і тактом, проявляючи високий гуманізм. М. с., рівно як і інші медпрацівники, повинні строго дотримувати професійну таємницю.

Старша медична сестра відділення підкоряється завідуючому відділенням лікарні, керує роботою медсестер і санітарок відділення, контролює роботу палатних М. с., організовує складання палатними М. с. вимог на лікарські засоби, перев'язувальні матеріали, інструменти і предмети догляду за хворими, підписує їх, контролює правильність обліку і зберігання медикаментів; старша М. с. спостерігає за санітарним станом і господарством відділення, за харчуванням хворих і ін. Старша М. с. здійснює заходи щодо підвищення кваліфікації середнього і молодшого медперсоналу відділення. В утруднених випадках вона перша приходить на допомогу палатній М. с.

IIалатнамедична сестра підчиняється завідувачу відділенням, старшій М. с. відділення і лікарю-ординатору. Вона зобов'язана знати хворих в палатах, які за нею закріплені, стан їх здоров'я, особливості перебігу захворювання у них, здійснювати догляд за хворими; бути присутній при обході хворих ординатором або черговим лікарем; виміряти хворим температуру тіла, за призначенням лікаря визначати частоту пульса, дихання тощо. У разі різкого погіршення стану хворого М. с. негайно повідомляє про це лікарю і надає хворому до приходу лікаря термінову долікарську допомогу.

М. с. зобов'язана точно виконувати всі призначення лікуючого лікаря: при видачі хворим ліків М. с. стежить за тим, щоб ліки були прийняті в її присутності. М. с. збирає для дослідження сечу, кал, мокроту, бере мазок із зіву і носа і ін., передає їх в лабораторію, стежить за отриманням з лабораторії результатів дослідження.

Палатна М. с. забезпечує дотримання встановленого внутрішнього розпорядку і санітарного режиму в палатах, стежить за своєчасним отриманням всього необхідного для догляду за хворими і їх лікування. В її обов'язки входить також робота з обліковими медичними документами.

Всі заходи щодо підготовки операційної до роботи входять в обов'язок операційної медичної сестри. Вона повинна уважно стежити за молодшим медичним персоналом і попереджати хірурга про порушення асептики з боку присутніх на операції (студенти, лікарі і т. ін.).

Головним обов'язком операційної медичної сестри є забезпечення хірургів необхідними інструментами і матеріалами під час операції. Вона повинна перевіряти справність інструментарію. Подавати інструмент хірургу потрібно так, щоб не пошкодити йому руки. Операційна медична сестра зобов'язана добре знати весь хід операції, і якщо їй будь-що не зрозуміло, запитати про це хірурга.

В обов'язки операційної медичної сестри входить і спостереження за тим, щоб під час операції в операційній рані випадково не залишили серветку, кульки, будь-який інструмент або інше стороннє тіло. Це легко може відбутися при порожнинних операціях. Щоб уникнути цього серветки і інструменти рахують як до, так і після операції. В тих випадках, коли у хірурга не вистачає помічників, операційна медична сестра може як виняток виконувати функцію асистента.

Медична сестра-анестезист готує до роботи наркозну і дихальну апаратуру, стежить за її справністю; готує системи і засоби для інфузійної і трансфузійної терапії, а також засоби для наркозу; надає допомогу лікарю-анестезіологу; здійснює спостереження і догляд за післяопераційними хворими, які знаходяться в палаті інтенсивної терапії; веде відповідну медичну документацію.

V. Орієнтовна основа дії

Графік проведення вологого прибирання:

• Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, обладнання) здійснюють не рідше ніж два рази на добу із використанням миючих і дезинфікуючих засобів.

• Протирання віконного скла - не рідше ніж один раз на місяць.

• Генеральне прибирання палатної секції проводиться не рідше ніж один раз на місяць із ретельним миттям стін, підлоги, обладнання, протирання меблів.

• Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блоку, перев’язочних проводять не рідше ніж один раз на тиждень. Крім цього в них проводять проточні і заключні вологі прибирання.

• Приміщення із особливим режимом стерильності після прибирання опромінюють стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами із розрахунку 1 Вт потужності на 1м² приміщення.

Методичні вказівки щодо заміни натільної білизни.

• Натільну та постільну білизну змінюють один раз на 7-10 днів, відразу після гігієнічної ванни, або по мірі необхідності, після забруднення.

• Відповідає за заміну білизни сестра-господарка.

• Всю білизну необхідно прати, мокру від поту сушити не рекомендується.

• Щоразу при заміні білизни стежать, щоб простирадло і сорочка були добре розправлені, щоб не утворювалися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворих, а у важкохворих нерідко сприяють утворенню пролежнів.

• Білизну забруднену кров’ю, або іншими виділеннями необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончастих мішках до пральні. Сортувати білизну в палатах забороняється.

• Переодягання хворих із пошкодженими верхніми кінцівками – роздягання починають із здорової руки, а одягання починають із хворої руки, те саме стосується нижніх кінцівок.

Методичні вказівки щодо заміни постільної білизни.

• Ліжко хворого застеляють таким чином – поверх сітки кладуть матрац із наматрацником. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого повинні бути підігнані по всій довжині під матрац, для попередження утворення складок.

• Для важкохворих із нетриманням сечі, калу, якщо немає спеціального ліжка, з метою запобігання забруднення матрацу на наматрацник кладуть клейонку, прикріплюючи її, або підгинаючи під матрац. Клейонку можна постелити на простирадло, накриваючи її пелюшкою.

• Під голову кладуть дві подушки: нижню з пір¢я, а верхню з пуху. На кожну подушку надягають окремо наволочку. Подушки слід класти так, щоб нижня лежала прямо і виступала дещо з під верхньої, а верхня впиралась у спинку ліжка.

• Хворому дають ковдру з підковдрою, яка повинна бути бавовняною або вовняною.

• Постіль хворого повинна бути чистою, застеленою без складок і рубців, перестеляти її треба двічі на день – вранці та ввечері.

• Кожного ранку натільну і постільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився.

• При зміні постільної білизни важкохворому треба проявляти велику обережність, щоб не завдати йому додаткового болю і страждання.

• Заміну простирадла у лежачих хворих здійснюють починаючи згортання по довжині до середини, піднімаючи таз і забираючи простирадло, в цей час згорнуте простирадло підставляють під таз хворого і розгортають його із середини до країв. Повертають хворого на бік, згортають простирадло з одного боку, відразу розстилають чисте, повертають хворого на чисте простирадло, забирають брудне і розстилають чисте до кінця. Згортають чисте простирадло по довжині, піднімають ноги хворого скручують брудне простирадло і одночасно розкручують чисте, піднімають таз хворого забирають брудне і підстеляють чисте піднімають тулуб хворого забирають брудне простирадло і до кінця розстеляють чисте.

Допомога хворому під час зміни натільної білизни.

Підняти дещо голову і плечі пацієнта, який знаходиться в ліжку в положенні “лежачи на спині”. Захопити край брудної сорочки і легкими рухами підтягнути її ззаду до потилиці, а спереду – до грудей. Зняти брудну сорочку через голову. Обережно голову і плечі пацієнта покласти на подушку, допомогти пацієнту підняти обидві руки і звільнити руки від сорочки. Брудну сорочку помістити в мішок для брудної білизни. Провести пацієнту часткову санітарну обробку. Одягнути пацієнта в зворотному порядку: спочатку – рукави сорочки, а потім саму сорочку через голову. Обережними рухами натягнути сорочку на спину і груди, ретельно розпрямити складки сорочки. Допомогти пацієнту прийняти зручне положення в ліжку, укрити пацієнта ковдрою.

Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму при зміні білизни.

При забрудненні білизни біологічними рідинами його слід змінити одразу ж. Брудну постільну і натільну білизну поміщають у водонепроникний мішок (білизну, забруднену біологічними рідинами згортають забрудненням усередину). В палаті брудну білизну категорично забороняється кидати на підлогу або в місткість, яка не закривається кришкою. Мішок зав'язують і відносять в спеціальну окрему кімнату, призначену для сортування білизни. Після виписки або смерті пацієнта матрац, ковдру, подушку здають в дезинфекційну камеру для проведення дезинфекції. Проводять гігієнічне прибирання палати із застосуванням дезинфікуючого розчину. В кімнаті для сортування – розсортувати брудну білизну, скласти його у водонепроникні мішки. Мішки зав'язати і відправити до пральні на каталці. Провести гігієнічне прибирання приміщення сортувальної кімнати із застосуванням дезрозчину.

Догляд за хворими вимагає як уміння виконати різні гігієнічні та лікувальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо професійним, і деонтологічно витриманим. Милосердне гуманне ставлення до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв’язку з впливом на центральну нервову систему анатомічний та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це буває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичайної атмосфери та трудової діяльності, побутові незручності та обмеження, а часто навіть нездатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів). Створення у хворого доброго, оптимістичного настрою, віра в сприятливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доброго догляду і чуйного ставлення до хворого, є важливим і почесним обов’язком медичних працівників лікарень та поліклінік.

Велике значення у створенні сприятливого перебування хворого в лікувальній установі мають взаємовідносини між персоналом, хворим та його родичами. Поведінці медичної сестри надається особлива увага. Чутливість, увага, акуратність, готовність завжди прийти на допомогу хворому, вміння утішити його словом, вселити в нього бадьорість, впевненість у сприятливому результаті лікування – важливі якості медичної сестри.

Акуратність і охайність медичної сестри і санітарки, чистота халату і шапочки повинні сполучатись з поведінкою, що відрізняється привітністю, готовністю надати допомогу негайно.

Взаємовідносини середнього та молодшого медичного персоналу повинні проявлятись взаємною повагою. Звертання допустиме лише за ім’ям та по батькові. Не можна в присутності хворих обговорювати помилки, що були допущені при виконанні тих чи інших процедур та маніпуляцій.

Медична сестра повинна звертатись до хворого за ім’ям та по батькові. Турботливе відношення до хворого, що поступає у відділення, сприяє установленню довіри, взаємної поваги, контакту. Під час розмови із хворим медичний персонал повинен строго стежити не тільки за змістом свого мовлення, але і за інтонацією, мімікою, жестикулюванням.

Особлива обережність потребується при спробах хворих отримати роз’яснення щодо діагнозу, особливостях захворювання, можливих ускладненнях, майбутніх дослідженнях тощо. Лікар повинен допомогти персоналу виробити тактичні, спокійні відповіді з рекомендацією звертатись з цими питаннями до лікуючого лікаря.

При виконанні хворому тої чи іншої процедури медичний персонал не повинен вести між собою розмови на абстраговані теми. Потрібно пам’ятати, що це розцінюється хворим як прояв неуваги до нього і не сприяє підвищенню авторитету персоналу. Зовсім не допустиме обговорення при хворому (на початку наркозу або на стадії пробудження) питань перебігу його хвороби, можливих ускладнень тощо, оскільки оцінка хворим почутого може бути неадекватною.

Необережні розмови медичного персоналу при хворому можуть зумовити виникнення у них так званих ятрогенних хвороб. Це за звичай пов’язано з тим, що хворий знаходить у себе ознаки тих хвороб, про які він випадково почув від персоналу, і переконати його в подальшому буває досить важко. В таких випадках хворі нерідко настирливо вимагають лікарських засобів або процедур для лікування хвороб, яких у нього відсутні.

Питання етики у відношеннях персоналу і хворого численні та різноманітні. Рішення їх повинно здійснюватись з урахуванням характеру та особливості хвороби, ступеня порушення функції органів та систем хворого організму, особливостей лікування, і на кінець, з урахуванням характеру хворого. М’якість, тактовність, турботливість, високий професіоналізм, виконання етичних норм поведінки медичного персоналу мають велике значення.

Інформацію про стан і поведінку хворого лікар отримує від медичної сестри протягом доби, а не тільки під час ранішнього обходу. Інколи навіть мало помітні зміни стану хворого можуть свідчити про необхідність проведення екстреної операції. Тому рівень знань та відповідальності медичної сестри хірургічного відділення повинні бути особливо високими. Молоді, малодосвідчені медичні сестри не повинні соромитись сповіщати свої спостереження про стан хворого лікуючому або черговому лікарю або порадитись з більш досвідченою медичною сестрою.

Помилки медичної сестри при оцінці змін стану хворого, при виконанні процедур по догляду або при введенні ліків може призвести до важких ускладнень чи навіть смерті хворого. Тому основними якостями сестри повинні бути добросовісність, чесність. Медична сестра повинна одразу поставити до відома про те, що трапилось, лікуючого лікаря, втручання якого допоможе попередити важке ускладнення або навіть летальний результат. Медична сестра ніколи не повинна брати на себе відповідальність за постановку діагнозу і лікування хворого без призначень лікаря.

В хірургічне відділення входять палати, перев’язочні, маніпуляційний кабінет і операційний блок. Особливістю хірургічного відділення є те, що відділення поділено на дві половини, або складається із двох окремих відділів – чисте і гнійне. Для хворих із нагноєними ранами видаляється окрема палатна секція, або окремі палати в окремому крилі відділення, по можливості як надалі від операційного блоку. Для цих палат окремо виділяється гнійна перев’язочна і всі хворі обслуговуються окремим персоналом. За наявності однієї перев’язочної хворі із гнійними ранами перев’язуються після проведених “чистих” перев’язок з подальшою ретельною обробкою приміщення та обладнання дезинфікуючими розчинами.

Операційний блок – основний лікувально-діагностичний підрозділ хірургічного відділення, що складається із операційних, а також комплексу допоміжних приміщень і приміщень забезпечення, призначений для проведення хірургічних операцій. З метою дотримання умов асептики загально профільний операційний блок повинен мати два ізольованих непрохідних відділення – асептичне, чисте і септичне, гнійне із суворим зонуванням внутрішніх приміщень та окремими для кожного з них допоміжними приміщеннями. Всі приміщення операційного блоку в залежності від ступеня дотримання правил асептики і боротьби із внутрішньолікарняною інфекцією функціонально поділяються на чотири зони: стерильну, суворого режиму, обмеженого режиму і загально лікарняного режиму.

Потоки в операційному блоці поділяються на “стерильний” для хірургів і операційних сестер, чистий – для хворих, анестезіологів, технічного персоналу і не повинні перетинатися, або стикатися.

Санітарно-гігієнічний режим хірургічного закладу спрямований на виключення негативного впливу факторів лікарняного середовища на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного і психічного комфорту, а персоналу – оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм місткості лікарняних палат, забезпечення оптимального мікроклімату, хімічного та бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції та освітлення приміщень, постачання доброякісною питною водою, своєчасне і повне видалення та знезаражування відходів, забезпечення хворих раціональним та збалансованим харчуванням, прибирання приміщень, прання та заміни білизни, дотримання правил особистої гігієни, тощо.

Протиепідемічний режим хірургічного відділення спрямований на запобігання, виникнення та поширення внутрішньолікарняних інфекцій. Основні положення протиепідемічного режиму регламентуються наказом №720.

Особистої гігієни та одягу медичного персоналу у хірургічному відділенні.

Персонал, що доглядає хворих, насамперед повинен бути гігієнічно освіченим, здоровим та охайним. Кожен із учасників догляду за хворими має добре знати гігієнічні правила в межах своїх функціональних обов’язків. Без цієї вимоги він може стати посередником у передачі інфекції хворому, як зовні, зокрема від самого себе, так і від інших хворих, тобто внутрішньо-госпітальної.

У персоналу систематично перевіряють стан здоров’я. Хворих та бацилоносіїв не допускають до роботи, доки вони не одужають. Медичні сестри та санітарки, перед тим як стати до роботи, переодягаються в лікарняну форму в окремих, відведених для цього приміщеннях. Персоналу не дозволяється виконувати свої функції у взутті та одязі, яким він користується поза лікарнею. Одяг медсестри чи санітарки повинен бути охайним: халат та косинки чисті, випрасувані; волосся – сховане під косинку чи шапку; взуття – м’яке та чисте. Прикраси на руках (пальцях) та манікюр не дозволяються. Нігті мають бути коротко зрізаними. Гігієна персоналу має виняткове значення для запобігання внутрішньо-госпітальної інфекції.

Обов’язки медичної сестри:

1. Догляд за хворими і спостереження за санітарним станом закріплених за нею палат.

2. Запис та точне виконання лікувальних та санітарно-гігієнічних призначень лікуючого лікаря.

3. Присутність при обході лікуючим чи черговим лікарем, сповіщання даних про стан здоров’я хворого.

4. Вимірювання температури тіла хворим, запис результатів термометрії у температурний лист, вимірювання пульсу, частоти дихання, діурезу, кількості мокротиння, занесення цих даних у історію хвороби.

5. Спостереження за чистотою, тишею і порядком у палатах, за виконанням хворим правил особистої гігієни, турбота про своєчасне надання хворим всього необхідного для їх догляду та лікування.

6. Надання невідкладної долікарської допомоги важко хворим.

7. Збір матеріалів для аналізів, доставка їх в лабораторію, своєчасне отримання результатів досліджень і вклеювання їх в історію хвороби.

8. Спостереження за виконанням хворими, молодшим медичним персоналом та відвідувачами встановлених правил внутрішнього розпорядку лікарні.

9. Складання порційних вимог і спостереження за тим, щоб хворі отримували призначену дієту.

10. Забезпечувати утримання в справному стані медичного та господарчого інвентарю.

11. Складання вимог на ліки, перев’язувальний матеріал та предмети догляду за хворими.

12. Направлення і супроводжування хворих за призначенням лікаря в діагностичні та лікувальні кабінети, своєчасне повернення із допоміжних кабінетів медичної документації.

13. Прийом хворих, що поступають у відділення, перевірка проведеної в приймальному відділенні санітарної обробки, розміщення хворих у палатах.

14. Ознайомлення хворих із правилами внутрішнього розпорядку, режимом дня і правилами особистої гігієни.

15. Транспортування хворих у відділенні та в лікувальні та діагностичні кабінети.

Документація, що веде медична сестра:

1. Історія хвороби (паспортні дані, результати лабораторних досліджень, температурний лист, лист спостереження за важко хворим, вказівки про санітарну обробку, записи про введення сильно діючих або наркотичних ліків).

2. Листок призначень (записи про виконання тих чи інших призначень).

3. Маніпуляційний журнал.

4. Вимога на дієтичне харчування хворих.

5. Зведення про рух хворих по відділенню.

6. Журнал передачі чергування.

7. Журнал обліку сильно діючих та наркотичних речовин.

8. Журнал реєстрації щеплень проти правця, сказу, тощо.

9. Журнал обліку генеральних прибирань в палатах.