V. Орієнтовна основа дії Методика накладання оклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі

1. Шкіру навколо рани обробляють розчином йоду.

2. На рану накладають ватно-марлеву пов’язку.

3. Зверху накладають непроникливий для повітря матеріал (церату, поліетиленову плівку тощо), який на 4-5 см більший на всі боки за ватно-марлеву пов’язку.

4. Герметично накладений матеріал закріплюють циркулярною бинтовою пов’язкою.

Методи тимчасової зупинки кровотечі

• Підвищене положення кінцівки – припинення капілярної та незначної венозної кровотечі.

• Максимальне згинання кінцівки в суглобі або її відведення – при кровотечі з підколінної, стегнової, дистальної частини плечової артерії.

• Накладання стискувальної пов’язки – при венозній або капілярній кровотечі, особливо у постраждалих із пораненнями голови і кінцівок.

• Туге тампонування рани – при кровотечах із носу, піхви, прямої кишки, глибоких ран.

• Накладання затискача на судину – застосовується під час оперативного втручання.

• Пальцеве притиснення судини в рані – застосовується під час оперативного втручання.

• Пальцеве притискання судини на протязі – при артеріальних кровотечах перед накладання джгута або закрутки.

• Накладання джгута (закрутки) – кровотечі з артерій.

Вибір засобу для транспортної іммобілізації

• Ушкодження стегна і кульшового суглобу – дістракційна шина Дітеріхса.

• Ушкодження плеча, передпліччя, кисті, гомілки, стопи – шина Крамера, шина Есмарха, пневматичні шини.

• Ушкодження ключиці – пов’язка Дезо.

• Ушкодження хребта або перелом кісток тазу – спеціальні ноші з твердою основою, довгі дошки або щит (потерпілі транспортуються у положенні лежачи на спині), ноші іммобілізуючи вакуумні.

• Переломи кісток черепа, шийних хребців – шина Єланського, ватно-марлевий комірець типа Шанца, шина Крамера

Післяопераційний період – це період з моменту закінчення операції до видужання хворого або переводу його на інвалідність.

В післяопераційному періоді розрізнюють 3 періоди: ранній (з моменту закінчення операції до 4-5 дня після неї), пізній (з 6-7 дня після операції до виписки хворого із лікарні), віддалений (з часу виписки з лікарні до відновлення працездатності).

Розрізняють нормальний перебіг післяопераційного періоду, коли відсутні важкі порушення функцій органів та систем, і ускладнений, коли реакція на оперативну травму різко виражена і розвиваються значні функціональні порушення.

Хірургічна операція і наркоз призводять до патофізіологічних змін в організмі хворого, що носять загальний характер і є відповіддю на операційну травму. Організм мобілізує систему захисних факторів і компенсаторних реакцій, направлених на усунення наслідків операційної травми і відновлення гомеостазу. Під дією операції не виникає новий вид обміну речовин, а міняється інтенсивність окремих процесів – порушується відповідність катаболізму і анаболізму.

Перев’язочна, як правило, розміщається в одній кімнаті, відносно невеликих розмірів. Площа перев’язочної на 1 стіл повинна складати 22 м², а перев’язочної на 2 столи – 30 м². Між тим, в одній кімнаті, окрім перев’язок, виконуються передстерилізаційна очистка та дезінфекція інструментів, тут же миють руки до і після перев’язок лікарі, медсестри і студенти. В цьому ж приміщенні встановлюють сухо-повітряну шафу для знезараження інструментів, шафи для збереження різних матеріалів, інструментальні шафи, різні потрібні для роботи меблі і оснащення. Це все в певній мірі захаращує приміщення і утруднює підтримку чистоти і порядку.

Зазвичай перев’язочні розташовуються на одному коридорі з палатами, але зручніше обладнати їх в кінцевому відсіку коридору, відгородженому скляною перегородкою. При цьому створюється тамбур, в якому можна ставити каталки, шафи для деяких предметів оснащення, в стінній ніші або у окремій шафі зберігати засоби для прибирання перев’язочної.

Стеля і стіни перев’язочної фарбують олійною фарбою, але краще, якщо стіни облицьовані керамічною плиткою. Підлога має бути вкрита керамічною плиткою. Вентиляція повинна бути припливно-витяжною з двократним обміном за 1 годину. Всі освітлювачі повинні підлягати вологому прибиранню. В перев’язочній повинні бути дві раковини, які розміщують подалі від стерильного столу і маркірують надписами на стіні – “Для миття рук”, “Для інструментів”.

Перев’язочні ділять на чисті та гнійні, що має суттєве значення для профілактики госпітальної інфекції.

Чиста перев’язочна призначена для виконання перев’язок чистих післяопераційних ран, зашитих наглухо, інколи з введенням дренажу для відтоку ранового вмісту, пункцій суглобів, черевної порожнини, грудної порожнини, пухлин, м’яких тканин і кісток – пункцій, при яких не очікується гнійний вміст. В багатьох хірургічних відділеннях чисті перев’язочні використовуються для невеликих оперативних втручань, наприклад первинна хірургічна обробка невеликих випадкових ран, видалення атером, врослого нігтя та інших. На при кінець, у відділеннях, де немає окремої ендоскопічної кімнати, в чистій перев’язочній виконують бронхоскопію, гастроскопію, цистоскопію і катетеризацію сечоводів.

Десмургія – (від грец. desmos) – зав’язка, тасьма, пов’язка.

Є самостійним розділом загальної хірургії. Головним її змістом є мистецтво (наука) накладання пов’язок з метою правильного лікування ушкоджень і цілої низки захворювань.

Пов’язка у широкому розумінні цього слова, означає цілий комплекс засобів що використовуються для захисту ран або патологічних вогнищ, від впливу навколишнього середовища.

У вузькому значені слово „пов’язка” означає матеріал (бинт, липкий пластир тощо), що накладають на рану для фіксації перев’язочного матеріалу. Нарешті, термін „перев’язування” означає процес накладання або заміни лікувальної пов’язки з наступною її фіксацією.

Нині застосування м’яких бинтових пов’язок залишаються одним із найпоширеніших засобів закріплення перев’язочного матеріалу, незважаючи на поширене використання липкого пластиру, клеолу, полімерних пластмас, синтетики тощо. Необхідно пам’ятати, що правильно накладені пов’язки сприяють швидкому одужанню.