2. Методи та інструменти планових розрахунків.

Методи -

Залежно від способу розрахунку планового показника методи планових розрахунків поділяють на:

1. факторний (планові значення показників визначають на підставі розрахунку впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміну цих показників);

2. нормативний (планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.);

3. дослідно-статистичний ((метод середніх показників). передбачає для встановлення планових показників використання середніх величин фактичних статистичних даних за попередні роки).

Залежно від узгодженості ресурсів і потреб методи планування поділяють на:

1. балансовий (розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів згідно із потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів);

2. матричний (полягає в побудові взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками)

Залежно від варіантності планів методи планування поділяють на:

1. багатоваріантний;

2. одно варіантний;

3. оптимізаційний.

Залежно від вихідної позиції для розробки планів методи планування поділяють на:

1. ресурсний ((планування на підставі наявних ресурсів). може застосовуватися за умов монопольного становища підприємства на ринку або слабкої конкуренції);

2. цільовий (є основою розробки цільових комплексних програм, тобто комплексів узгоджених за ресурсами, виконавцями й термінами завдань та заходів, спрямованих на вирішення найбільш ефективними шляхами важливої економічної проблеми за участю ряду галузей, міністерств, підприємств і місцевих органів управління).

Залежно від принципу визначення планових показників методи планування поділяють на:

1. екстраполяції (планові показники на майбутнє визначають на підставі їх значення у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому);

2. інтерполяції (підприємство встановлює ціль для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники).

Тема 3. Маркетингові дослідження, планування збуту та контролю продукції

1. План маркетингу, його суть, зміст та порядок розробки.

2. Планування збуту продукції з урахуванням досліджень ринку, життєвого циклу продукції та детермінантів попиту.

3. Планування реклами.

1. План маркетингу, його суть, зміст та порядок розробки.

Найбільш ефективним інструментом побудови та реалізації маркетингової політики підприємства є так званий план маркетингу.

План маркетингу представляє собою систему заходів, поєднаних термінами, фінансовими ресурсами та відповідальними виконавцями, спрямованих на досягнення тієї мети і вирішення тих проблем, що стоять перед підприємством у сфері підвищення його конкурентоспроможності на передбачуваний період часу. Головне завдання плану маркетингу полягає у тому, щоб знайти і використати будь-які можливості, що дозволять підприємству зміцнити свої позиції на ринку і виграти конкурентну боротьбу.

План маркетингу – це не формальний документ, а інструмент управління розвитком підприємства, метою якого є окреслення перспективного кола завдань, що стоять перед ним, визначення шляхів та строків їх вирішення в умовах наявних фінансових, трудових та виробничих ресурсів. Відмінною рисою цього документа є динамічність, пов’язана з необхідністю його оперативного редагування в умовах регулярної зміни маркетингового середовища підприємства.

План маркетингу виконує такі функції:

• визначає напрямки діяльності підприємства;

• вказує послідовність дій підприємства;

• оптимізує використання ресурсів на підприємстві;

• підвищує готовність підприємства реагувати на непередбачені зміни на ринку;

• сприяє жорсткішому керуванню підприємством, заснованому не на імпровізації, а на нормах, бюджетах і графіках.

При плануванні маркетингу потрібно дотримуватися таких принципів:

1) план маркетингу, по можливості, повинен бути дуже гнучким і при необхідності легко адаптуватися до змін на ринку;

2) плануванням повинен займатися насамперед той персонал, що потім буде запроваджувати в життя розроблені плани;

3) план маркетингу повинен бути погоджений з іншими планами підприємства і відповідати головній меті підприємства.

Стандартної форми плану маркетингу не існує, вона в кожному випадку обумовлюється специфікою підприємства, особливостями продукції та стану конкуренції на досліджуваному сегменті ринку. Але у більшості випадків плани маркетингу мають схожу структуру:

1. Резюме.

2. Визначення мети та завдань плану маркетингу.

3. Описання продукту (послуги), його переваг та недоліків відносно аналогів.

4. Дослідження ринків збуту продукту, вивчення динаміки його розвитку.

5. Вивчення конкурентного середовища.

6. Розробка стратегії реалізації продукту (товарна політика, цінова політика, політика збуту).

7. Календарний графік реалізації плану маркетингу з вказівкою термінів завершення окремих етапів і відповідальних осіб.

8. Розробка засобів і методів контролю виконання плану маркетингу, внесення в нього змін.

План маркетингу розробляється для кожного підрозділу організації, охоплює плани для окремих продуктових ліній, окремих видів продуктів і окремих ринків. Зазвичай його починають з аналізу поточної ситуації, а закінчують контролем за реалізацією.