2. Методики розрахунку виробничої потужності

Методика розрахунку виробничої потужності залежить від характеру підприємств, цехів і рівня їхньої спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:

1. На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

, (7.10)

де r — такт робочої лінії чи конвеєра.

2. В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, розраховується потужність за такою формулою:

. (7.11)

3. В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тому, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

, (7.12)

де Т_р. пр. — технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу — представника на даній групі устаткування.

4. В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми по групах устаткування:

, (7.13)

де T_N — трудомісткість виробничої програми (години);

б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюється, тобто визначається пропуск­на спроможність устаткування:

, (7.14)

де П_спр. — пропускна спроможність устаткування, станко-годин;

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж.):

, (7.15)

г) по провідній групі устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи з розширення вузьких місць;

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

. (7.16)

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_з.у.) визначається так:

, тобто . (7.17)

При К_з.у. = 1, устаткування використовується повністю; при К_з.у. > 1 — устаткування перевантажене; при К_з.у. < 1 — воно недовантажене.

Розрахунки виробничої потужності використовуються для обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства, а також для складання балансу, який відбиває зміни величини потужності протягом планового періоду і характеризує вихідну потужність (П_вих).

, (7.23)

де П_вх — вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок планового періоду;

П_зах — збільшення потужності впродовж планового періоду внаслідок здійснення організаційно-технічних заходів;

П_р — нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства;

П_н — збільшення «+» або зменшення «–» виробничої потужності у зв’язку зі змінами у номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;

П_в — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування.

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому при розрахунках і складанні балансу значне місце відводиться показникам, за допомогою яких можна визначити стан використання діючих потужностей і на підставі цього розробити заходи для поліпшення використання виробничих потужностей і збільшення виробництва продукції.

Найбільш об’єктивну аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:

1 — показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;

2 — показники, які характеризують використання устаткування у часі та у потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);

3 — показники використання устаткування і площ у вартісних і натуральних вимірниках.