5. Планування транспортного обслуговування виробництва.

Під вантажним потоком розуміють кількість вантажів, які переміщуються в певному напрямі між окремими пунктами.

Величина вантажопотоку виражається натуральними вимірниками: тоннами, метрами, кубометрами, штуками.

Розрізняють зовнішні та внутрішні вантажопотоки, зовнішні — це вантажопотоки відправлення вантажів.

Розміри окремих вантажопотоків можуть бути визначені згідно з виробничою програмою та відповідними нормами витрат матеріалів, напівфабрикатів, палива з урахуванням норм на відходи.

Величина зовнішніх вантажопотоків прибуття вантажів визначається за даними відділу збуту. Величина та напрями міжцехових вантажопотоків визначаються за маршрутними картами, спеціальною відомістю «розцеховкою», відомістю матеріалів.

Сума зовнішніх вантажопотоків створює зовнішній вантажооборот, а внутрішніх — внутрішній вантажооборот.

Вантажооборотом заводу або цеху називають кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час (рік, квартал, місяць, добу, зміну). Вантажооборот підприємства дорівнює сумі окремих вантажопотоків.

Для раціональної організації транспортного господарства на підприємстві потрібно скласти номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за такими ознаками: однорідність та ступінь транспортоздатності за маршрутами транспортування та видами транспортних засобів. Номенклатура та кількість вантажів є підставою не лише для визначення вантажообороту підприємства, а й для встановлення норм виробітку та розцінок на виконання транспортних робіт.

Для визначення загального вантажообороту підприємства і вантажопотоку між окремими цехами та дільницями складається шахова відомість вантажообороту підприємства та діаграми (схеми) вантажопотоків. Спочатку розраховується вантажооборот для кожного цеху, а потім для всього підприємства. За таблицями вантажообороту цехів і складів будують шахову таблицю загального вантажообороту підприємства.

Планування госпрозрахункової діяльності транспортного цеху проводять планово-економічний відділ, відділ організації праці та заробітної плати разом із транспортним цехом. Порядок і строки розробки плану такі самі, як і в основних цехах.

Техніко-економічне планування полягає в розробці річних, квартальних і місячних планів за такими розділами:

1. виробнича програма;

2. чисельність, заробітна плата;

3. собівартість.

Виробничу програму транспортного цеху розробляють:

1. економічна служба цього цеху — за зовнішніми та внутрішніми перевезеннями вантажів та навантажувально-розвантажувальними роботами;

2. технічне бюро цеху (разом із ремонтною майстернею) — за ремонтними роботами.

Вихідними даними для розробки виробничої програми цеху є:

• за зовнішніми перевезеннями — плани матеріально-технічного забезпечення, комплектування й кооперування, плани реалізації продукції (збуту), капітального будівництва;

• за внутрішніми перевезеннями — виробнича програма обслуговуваних цехів згідно зі схемою вантажоперевезень, що діє на підприємстві;

• дані про наявний склад транспортних засобів;

• графіки технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;

• нормативи трудових і матеріальних витрат на основні види транспортних, навантажувально-розвантажувальних операцій.

Обсяги вантажоперевезень допоміжних цехів плануються з огляду на планову потребу підприємства в їхній продукції та послугах за діючої трудомісткості робіт.

Виробнича програма транспортного цеху складається з обсягів послуг у натуральному та вартісному вираженні.

До складу номенклатурного плану можуть належати такі види робіт і послуг:

• доставка матеріально-технічних цінностей на підприємство;

• транспортування готової продукції підприємства до місця навантаження або до споживача;

• внутрішньовиробничі вантажопотоки;

• навантажувально-розвантажувальні роботи;

• технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і механізмів, інші роботи та послуги.

Обсяги навантажувально-розвантажувальних робіт плануються в тоннах із відокремленням затрат часу механізованих робіт у машино-годинах і ручних робіт у нормо-годинах (людино-годинах). Підстави для планування обсягів ремонтних робіт такі:

• графіки технічного обслуговування та ремонту транспорту;

• графік випуску транспорту на лінію;

• листки обліку технічного обслуговування та ремонту транспорту;

• норми пробігу до першого капітального ремонту, тис. км.

• норми міжремонтного пробігу, км.

Для вартісного оцінювання планових обсягів транспортних і планово-ремонтних робіт застосовуються тарифи, розроблені на базі єдиних тарифів, застосовуваних для спеціалізованих транспортних господарств, або спеціально розроблено внутрішні ціни однієї машино-години.

Планова чисельність робітників транспортного цеху розраховується за видами транспорту та типами транспортних засобів.

Чисельність водіїв автомашин, авто- та електрокар розраховується на підставі обсягів перевезень у машино-годинах (людино-годинах) роботи водіїв на лінії.

До одержаного таким чином фонду часу роботи водіїв потрібно додати час, необхідний для участі їх у технічному обслуговуванні та ремонті машин. Потрібна кількість водіїв за професіями та видами робіт визначається відношенням загального планового фонду часу до планового фонду часу роботи одного робітника. Для розрахунку чисельності водіїв на зовнішніх перевезеннях можна використати формулу:

, (9.19)

де N_а — середньоспискова кількість автомашин;

t_н — час знаходження машини в наряді, год;

t_п.ч — підготовчий час (0,3 год);

Ф_р — річний фонд часу роботи одного робітника, год.

Явочна чисельність кранівників, стропувальників, чергових слюсарів розраховують так:

, (9.20)

де N_у — кількість одиниць обслуговуваного устаткування;

КЗМ — число змін роботи;

НО — норма обслуговування робочих місць одним робітником.

Потрібну кількість навантажувальників можна визначити за формулою:

, (9.21)

де А_нр — плановий обсяг навантажувальних (розвантажувальних) робіт за рік, т;

t — трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 т, нормо-год.

План собівартості продукції (робіт, послуг) містить у собі:

1. собівартість окремих видів робіт і послуг;

2. кошторис витрат на виробництво.

Об’єктом калькулювання собівартості в транспортному цеху є основні види робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути:

1. для перевезення зовнішніх вантажів — тонно-кілометр, тонна;

2. для внутрішньозаводських перевезень — тонна;

3. для спеціалізованого транспорту — машино-година роботи;

4. для навантажувально-розвантажувальних робіт — тонна вантажу;

5. для ремонтного обслуговування — вид технічного обслуговування (ТО) і ремонту;

6. для залізничного транспорту — машино-година роботи тепловоза (локомотиву).

Планова собівартість одиниці вантажу визначається окремо за видами транспорту діленням планового кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів. Так само визначається собівартість одиниці інших видів робіт і послуг.

Планування кошторису витрат виробництва транспортного цеху в цілому проводять так само, як і в основному виробництві, але за скороченим переліком статей витрат.

Загальний кошторис витрат транспортного цеху визначається як сума кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-розвантажувальні та ремонтні роботи та кошториси витрат на оплату послуг сторонніх організацій.