2. Планування продуктивності праці.

Після розгляду питання про планування персоналу слід звернути увагу на те, що на його чисельність впливає продуктивність праці працюючих. Тому треба ознайомитися з плануванням продуктивності праці, метою якого є неухильне підвищення її рівня.

Вихідними даними для розрахунку планового рівня продуктивності праці є:

1. виробнича програма.

2. норми часу,

3. рівень виконання норм,

4. бюджет робочого часу одного робітника,

5. план технічного й організаційного розвитку підприємства.

На діючому підприємстві розробка плану починається з визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді, з’ясування факторів, які суттєво вплинули на рівень продуктивності праці. В першу чергу вивчають чинники, які не досягли запланованих значень у поточному періоді, випадки втрат робочого часу, виробничого браку, відхилень від запланованих технологічних процесів, запізнення впровадження запланованих заходів щодо підвищення продуктивності праці тощо. Цей аналіз дозволяє визначити невикористані можливості підвищення продуктивності праці у поточному році і є основою для розробки організаційно-технічних заходів для реалізації виявлених резервів. До цієї роботи слід залучити технічні, економічні та інші служби підприємства.

Продуктивність праці планується як в абсолютному вираженні (рівень) так і відносному вираженні (у відсотках до попереднього періоду).

Рівень продуктивності праці вимірюється кількістю продукції (обсягом робіт), яка виробляється працівником за одиницю часу (виробіток) або кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (виконання одиниці роботи) (трудомісткість). Універсальним показником є виробіток. Він визначається методом прямого розрахунку:

, (8.6)

де ПП — виробіток;

ОВ — обсяг продукції (послуг);

Ч — чисельність працівників, чол.

В аналітичних цілях розраховують виробіток на одного робітника або одного виробничого робітника.

Залежно від специфіки виробництва обсяг продукції вимірюється вартісними, натуральними та трудовими показниками. Вартісні показники (наприклад, товарна, валова продукція) хоча і мають певні недоліки, але носять універсальний характер. Вони використовуються для виміру рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах із різнорідною продукцією (послугами). Узагальненим показником продуктивності праці по підприємству є середньорічний виробіток одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу.

Натуральні показники застосовуються тільки на підприємствах, які виробляють однорідну продукцію (або послуги).

Трудові показники можна використовувати за окремими видами продукції. Ними можуть користуватись на робочих місцях, дільницях, цехах, які виробляють різнорідну продукцію, а також за наявністю значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо вимірювати у натуральних чи вартісних показниках. Але трудові показники вимагають досконалої нормативної бази. В умовах динамічного зовнішнього середовища цього складно досягти.

Планову продуктивність праці можна обґрунтувати методом коригування продуктивності праці в базовому періоді на дію техніко-економічних факторів у плановому періоді. Мірою впливу факторів на зростання продуктивності праці є відносна економія робочої сили. Для цього застосовується наскрізна класифікація чинників. Порядок розрахунків розглянемо на прикладі промислового підприємства:

1. Визначається вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (умовна чисельність, яка була б потрібна для виконання планового обсягу роботи при збереженні базового рівня виробітку продукції) — (Ч_ви):

, (8.7)

де Ч^баз — фактична чисельність промислово-виробничого персоналу в базовому періоді, чол.;

— зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.

2. Розраховується змінна чисельності під впливом різних факторів (Е_і).

3. Визначається загальна зміна чисельності під впливом різних чинників  .

4. Визначається планова чисельність працівників (Ч^ПЛ):

. (8.8)

5. Знайшовши сумарну економію та планову чисельність, можливо розрахувати плановий приріст продуктивності праці по відношенню до базового періоду (ΔПП%):

. (8.9)

При цьому слід мати на увазі, що приріст продуктивності від кожного чинника (ΔПП_і) розраховується аналогічно:

, (8.10)

де Е_і — економія робочої сили на і-му чиннику.

Для визначення динаміки росту продуктивності праці треба розраховувати відносний показник продуктивності праці — це приріст продуктивності праці в порівнянні з базовим періодом (ΔПП%).

, (8.11)

де ПП_баз, ПП_пл — продуктивність праці в базовому та плановому періодах.