Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

1. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків.

2. Методики розрахунку виробничої потужності.

1. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків.

Виробнича потужність підприємства — максимальний обсяг випуску продукції при повному використанні устаткування, площ і прогресивної технології.

Виробнича потужність визначається натуральними, умовно-натуральними, вартісним (у багатономенклатурних виробництвах) вимірниками.

Розглядається три види потужності підприємства:

1. проектна — визначається у процесі проектування;

2. поточна — фактично досягнута потужність;

3. резервна — для покриття «пікових» навантажень у деяких галузях: електроенергетика, газова, харчова промисловість та ін.

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона формується під впливом таких чинників:

1. номенклатура, асортимент і якість продукції;

2. тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції, послуг;

3. кількість устаткування, стан його фізичного та морального зносу;

4. режим роботи підприємства і його підрозділів, від якого залежить фонд часу роботи устаткування і використання площ упродовж року;

5. використання робочого часу;

6. якість обслуговування робочих місць і т. ін.

Виробнича потужність розраховується на початок і на кінець планового періоду, а також середньорічна потужність. У планових розрахунках для обґрунтування виробничої програми використовується середньорічна потужність.

Середньорічна потужність розраховується за формулою:

, (7.1)

де П_{ср. річна} — потужність середньорічна;

П_вх — потужність вхідна;

П_вв — потужність, яка буде введена у плановому році;

Т_в — період використання введеної потужності (від початку експлуатації до кінця року, міс.);

П_виб — потужність, яка вибуває на протязі року;

Т_н — період, впродовж якого потужність не буде використовуватися (від початку виведення потужності до кінця року, міс.)

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції та встановлюється, виходячи з потужності провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції і мають вирішальне значення у виробництві профільних видів продукції. При наявності декількох провідних підрозділів підприємства його виробнича потужність обчислюється за тими, котрі виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності є:

1. Відомість виробничого устаткування та виробничих площ (надається відділом головного технолога).

2. Фонд часу робочого устаткування та використання виробничих площ (надається відділом головного технолога).

3. Річна виробнича програма (надається планово-виробничим відділом).

4. Прогресивна технологія та трудомісткість виробництва виробів (надається відділами головного технолога та праці і заробітної праці).

На основі даних спочатку розраховується виробнича потужність провідної технологічної лінії (агрегату), потім розраховується виробнича потужність провідної дільниці, провідного цеху на виробнича потужність підприємства.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як вузькі місця, за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях тощо.

В розрахунки виробничої потужності підприємства включається устаткування встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд (Ф_кал.) часу застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств із безперервним процесом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних виробництвах).

, (7.2)

де р — % часу на ремонт і технологічні зупинки устаткування;

, (7.3)

де Ф_реж — фонд режимний (години);

Т_зм — тривалість робочої зміни (години);

Д_р — кількість робочих днів у плановому періоді;

г_н — кількість неробочих годин у передсвяткові дні;

Д_п — кількість передсвяткових днів у плановому періоді.

К_зм — кількість змін.

, (7.4)

де Ф_еф — ефективний корисний фонд роботи устаткування (години).

У складальних, монтажних, формувальних цехах і дільницях, у яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах, режимний фонд розраховується з урахуванням цієї площі за такою формулою:

, (7.5)

де Ф_{реж. площ} — режимний фонд робочого часу з урахуванням корисної площі цеху, дільниці, м² годин (квадрато-метри-години);

S — корисна виробнича площа цеху, дільниці, м².

У загальному вигляді виробнича потужність (П) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

, (7.6)

Або

, (7.7)

де П_і — потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

П_в — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ї продукції за годину;

— ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування (години);

РМ — середньорічна кількість устаткування;

Т_р — трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

, (7.8)

де t_{шт – Кі} — норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_в.н. — коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити за такою формулою:

. (7.9)