3. Планування фонду оплати праці.

Метою планування фонду оплати праці на підприємстві є підвищення рівня оплати праці кожного працівника на підставі зростання зацікавленості його в підвищенні особистих і загальних результатів праці, ощадливе використання коштів.

До планового фонду заробітної плати входить заробітна плата працівників за виконану роботу та відпрацьований час, а також низка виплат і доплат, які передбачені законами та діючими преміальними системами. На промисловому підприємстві планування заробітної плати включає визначення фонду та середньої заробітної плати виробничого й невиробничого персоналу в цілому і за окремими категоріями працівників, а також фонд заробітної плати необлікового складу. Фонд заробітної плати і середня заробітна плата плануються в абсолютному вираженні й у відсотках до базового періоду.

Вихідними даними для розробки плану по заробітній платі є:

1. виробнича програма;

2. трудомісткість продукції;

3. чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією;

4. тарифна система;

5. штатний розклад працівників, спеціалістів, службовців;

6. закони України про оплату праці.

На діючому підприємстві безпосередньому розрахунку по оплаті праці передує аналіз виконання плану по заробітній платі у попередньому періоді. Треба з’ясувати розмір економії (приріст) фонду заробітної плати з урахуванням очікуваного виконання плану по обсягу виробництва. При наявності відхилень — з’ясувати причини. У ході цього аналізу можна знайти резерви економії фонду заробітної плати. Для їхньої реалізації важливо розробити організаційно-технічні заходи, розрахувати можливу економію від їхнього впровадження у плановому періоді.

Залежно від мети розрахунків існують різні методи визначення планового фонду заробітної плати.

Укрупнено плановий фонд заробітної плати (ФЗП) розраховують таким чином:

, (8.12)

де ΣЕ_і — зміна чисельності працівників під дією основних техніко-економічних чинників, чол.;

ЗП — середня заробітна плата одного працівника у плановому періоді, грн.;

або

, (8.13)

де Ч^пл — планова чисельність працівників, чол.

Для більш тісної ув’язки обсягу виробництва й оплати праці використовують нормативний метод:

, (8.14)

де ОВ — плановий обсяг виробництва;

Н — норматив затрат заробітної плати промислово-виробничого персоналу на одиницю продукції.

При розрахунку планового фонду заробітної плати за підрозділами і категоріями персоналу підприємства застосовують поелементний метод. Розрахунок фонду заробітної плати праці різних категорій робітників здійснюється з урахуванням характеру їх роботи та форм оплати праці. Важливу частку загального фонду складає фонд заробітної плати робітників. При плануванні ФЗП робітників, залежно від характеру доплат і виплат, розрізняють годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

Фонд годинної заробітної плати — це оплата за виготовлену продукцію або обсяг робіт, за фактично відпрацьований час робітниками-погодинниками, а також за виконання спеціальних функцій робітниками. Він включає оплату за відпрацьований час по основних тарифних ставках і відрядних розцінках; премії, які обумовлені системами заробітної плати; доплати за роботу в нічний час, у святкові та вихідні дні, доплати не звільненим від основних функцій бригадирам, за навчання учнів.

Фонд денної заробітної плати включає фонд годинної заробітної плати й оплату внутрізмінних перерв у роботі (доплата підліткам за скорочений робочий день, оплата перерв у роботі жінкам, які годують дітей віком до 1,5 року). Фонд місячної заробітної плати включає фонд денної заробітної плати, оплату цілоденних перерв у роботі (відпусток і часу, витраченого на виконання державних і громадських обов’язків, виплату вихідних допомог, винагород за вислугу років та ін.).

Плановий фонд заробітної плати працівників, які оплачуються за окладами (керівників, спеціалістів, службовців) (ФЗП_і) розраховують за формулою:

, (8.15)

де О_к — посадовий оклад;

Ч_і — кількість працівників, які мають однаковий оклад;

М — кількість місяців роботи.

Фонд заробітної плати необлікового складу розраховують на підставі фактичних даних базового періоду.

Рівень і динаміку матеріального добробуту працівників характеризує середня заробітна плата. Планова середня заробітна плата працівника (ЗП) визначається:

, (8.16)

де ФЗП — плановий фонд заробітної плати, грн.;

Ч^пл — планова середньооблікова чисельність працівників, чол.

Для робітників додатково розраховують середньогодинну та середньоденну заробітну плату: середньогодинна — діленням часового фонду заробітної плати на плановий фонд робочого часу в годинах; середньоденна — діленням денного фонду заробітної плати на плановий фонд робочого часу в днях.

При плануванні заробітної плати треба забезпечити випереджаюче зростання продуктивності праці в порівнянні зі зростанням середньої заробітної плати. Співвідношення темпів (І) визначають індексним методом:

, (8.17)

де І_зп — індекс оплати праці;

І_пп — індекс продуктивності праці.

Величина співвідношення залежить від чинників зростання продуктивності праці. Впровадження нової техніки, вдосконалення технологічних процесів, механізація та автоматизація виробництва знижують трудомісткість продукції та підвищують продуктивність праці. При цьому зростання продуктивності праці значно випереджає зростання оплати праці, яка підвищується в міру участі працівників у технічному прогресі й у зв’язку із підвищенням кваліфікації.