Тема 2. Система планів підприємства

1. Поняття плану, види планів та їх взаємодія.

2. Методи та інструменти планових розрахунків.

1. Поняття плану, види планів та їх взаємодія

План - це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення. Іншими словами, це результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон'юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

План підприємства - це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг. План дозволяє підприємству оцінити - наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягати.

Процес планування проходить чотири етапи:

1. розробку загальних цілей;

2. визначення конкретних цілей на даний період з послідуючою їх деталізацією;

3. визначення шляхів і способів досягнення цілей;

4. контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом співставлення планових показників з фактичними та коригування цілей.

Вся планова робота на підприємстві підпорядкована розробці єдиної системи планів. Дана система планів включає певні різновиди планів в залежності від різних поставлених цілей і часових горизонтів. Слід відзначити, що ті підприємства, які мають на належному рівні поставлену планову роботу, мають забезпечений успіх, як по показниках своєї роботи, так і успіх (імідж) в зовнішньому ринковому середовищі.

З метою реалізації принципів планування на практиці використовується цілісна система планів.

В системі планів розрізняють такі види планів:

1. В залежності від тривалості періоду (горизонту планування) і реалізації поставлених завдань розрізняють:

* стратегічні (перспективні);

* тактичні (поточні) плани;

* оперативні плани.

Стратегічне (перспективне) планування містить характеристику далекоглядних цілей підприємства. Стратегічні плани розробляють на 3-5 років. Вони дають укрупнену характеристику по найбільш важливих напрямках діяльності підприємств.

Тактичні плани деталізують стратегічні і містять в своїй основі характеристику тактичних завдань, які обумовлені реалізацією стратегічних цілей. Тактичне планування називають ще поточним, і розробляють, як правило, на рік, з поквартальною розбивкою.

Оперативні плани покликані забезпечити рівномірну, ритмічну роботу підприємств; вони складаються в основному із безпосередньо оперативних планів у виді графіків руху деталей, виробів (так зване календарне планування) і одночасно відбувається диспетчеризація виробництва, тобто, контроль за ходом виробництва.

2. В залежності від рівня планування розрізняють:

* фірмове;

* внутріфірмове планування (на рівні внутрішніх структурних підрозділів).

3. По функціональному призначенню розрізняють плани:

* виробничі;

* комерційні;

* інвестиційні;

* фінансові.

4. За методами обґрунтування - директивне і індикативне.

Директивне планування - це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування. Вся система соціалістичного народногосподарського планування носила виключно директивний характер, силу закону. Директивні плани мали, як правило, адресний характер і відрізнялися надмірною деталізацією. Таке планування може бути ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад, у сфері охорони навколишнього середовища, оборони, соціальної політики.

Індикативне планування є найбільш розповсюджена у всьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Індикативне планування є антиподом директивного тому, що цей план не має обов'язкового до виконання характеру, хоча в ньому можуть бути і обов'язкові завдання. В цілому він має направляючий, рекомендаційний характер. Основне завдання такого планування не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру та ефективність економіки, а насамперед в тому, щоб забезпечити ув'язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки. Індикативне планування має інформаційний, орієнтуючий характер (контрольні цифри, економічні регулятори).

Індикативне планування застосовується і на мікрорівні. У цьому випадку при складанні перспективних планів застосовується індикативне, а в поточному плануванні - директивне планування.

На відміну від плану (індикатору), зобов'язання (директива) пов'язане з прийняттям рішення про конкретні дії.

5. За стадіями розробки - попереднє і остаточне.

6. За ступенем точності - укрупнене і уточнене.

7. Залежно від тривалості планового періоду:

* довгострокове;

* середньострокове;

* короткострокове.

8. Залежно від змісту господарської діяльності розрізняють плани:

* науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

* виробництва та збуту;

* матеріально-технічного постачання;

* фінансовий план;

* організаційного розвитку;

* технічного розвитку.

В зарубіжній практиці по класифікації Акоффа в залежності від часу дії розрізняють:

1) реактивне (минуле),

2) інактивне (теперішнє),

3) преактивне (майбутнє),

4) інтерактивне (взаємодія попередніх) планування.