Тема 9. Виробнича інфраструктура

1. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.

2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням.

3. Планування діяльності ремонтного виробництва.

4. Планування енергозабезпечення підприємства.

5. Планування транспортного обслуговування виробництва.

1. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.

Виробнича інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю створюють умови для нормального перебігу виробничого процесу в основних цехах.

Виробнича інфраструктура як об’єкт аналізу має ряд особливостей, які потрібно враховувати під час планування.

По перше, результати роботи виробничої інфраструктури відіграють роль корисних дій, не набуваючи вигляду продукції в матеріально-речовій формі. Користь від діяльності виробничої інфраструктури виявляється лише в процесі виробництва. А результат діяльності інфраструктури є послугою виробничого характеру.

По-друге, продукція виробничої інфраструктури як вид послуги не існує самостійно, поза виробничим процесом.

Третьою особливістю виробничої інфраструктури її просторова незалежність. Оскільки процес споживання послуг нерозривно пов’язаний із процесом виробництва, то концентрація підрозділів інфраструктури в якомусь одному місці не може компенсувати нестачу їх в іншому.

На промислових підприємствах функціонують як самостійні структури інструментальні, енергетичні, ремонтно-механічні, транспортні цехи. Усі вони мають свої особливості функціонування, а отже, і особливості планування їхньої діяльності. Особливістю планування кожного з підрозділів інфраструктури є те, що застосовуються багато нормативів, понять, термінів, яких немає в основному виробництві, наприклад, вантажообіг, вантажопотік, категорія складності ремонту, міжремонтний цикл та ін.

Метою планування діяльності підрозділів виробничої інфраструктури є: обґрунтування виробничої програми підрозділу на рік, квартал, місяць; розрахунок потреби в персоналі; обґрунтування витрат виробництва в умовах швидкозмінної ринкової кон’юнктури.

2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням.

У діяльності підприємств, особливо промислових, важливу роль відіграє система забезпечення їх технологічним оснащенням (інструментом).

План роботи інструментального цеху (ІЦ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поквартальною розбивкою та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану є:

1. обсяг випуску продукції (виробнича програма);

2. чисельність та заробітна плата;

3. собівартість.

Виробнича програма розробляється на підставі таких вихідних даних:

• виробнича програма підприємства з випуску продукції;

• графік підготовки виробництва нових виробів;

• розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

• дані про стан запасів інструментів в ЦІС;

• замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструментів-дублерів.

Виробнича програма розробляється за такими показниками:

1. випуск продукції в натуральному виразі (номенклатура);

2. обсяг (товарної) продукції.

Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти в інструментальних підрозділах, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:

1. потреби підприємства в оснащенні;

2. обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплене у сторонніх організаціях;

3. обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;

4. обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.

До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натуральному виразі належать штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги. Номенклатура вироблюваної продукції визначається інструментальним відділом і затверджується головним інженером. Планові завдання з випуску оснащення обґрунтовуються розрахунками виробничої потужності інструментального цеху згідно з діючою методикою.

Обсяги товарної продукції за планом розраховуються в такому виразі:

• трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;

• вартісному, гр. од.

Нормативна трудомісткість виготовлення технологічного оснащення визначається інструментальним відділом укрупнено, залежно від конструктивно-технологічних параметрів оснащення, на підставі нормативів, які діють на підприємстві. Планові нормо-години, на відміну від технологічних, установлюються за станом на початок планового періоду і залишаються незмінними до кінця цього періоду. Ця одиниця обсягу виробництва є стабільнішою за технологічні нормо-години. Проте недолік її полягає в тому, що вона не підсилює зацікавленості цеху в зниженні трудомісткості виготовлення оснащення.

План інструментального цеху за чисельністю та заробітною платою розробляється за аналогічними показниками основних цехів.

Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах— за трудомісткістю, за нормами обслуговування.

План із собівартості містить у собі:

1. собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг;

2. кошторис витрат на виробництво.

Об’єктами калькулювання собівартості в інструментальному цеху є собівартість основних видів оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути: для спеціального оснащення одиниця виробу (штамп, прес-форма, модель, пристрій); типовий представник — один виріб; інструмент одного типорозміру — 10, 100 одиниць; для сторонніх організацій — замовлення.

Кошторис витрат цеху на виробництво складається із статей, аналогічних основним цехам.