10.1. Програми (плани) розвитку окремих видів промислової діяльності

Промисловість. Основна мета розробки програм (планів) розвитку промисловості залежить від цілей розвитку виробництва, шляхів і засобів їх досягнення. Планування пов'язує всі галузі промисловості в цілісну виробничо-економічну систему.

Планування, як основна ланка в системі економічного управління промисловістю повинно забезпечити:

• комплексне вирішення економічних і соціальних проблем, концентрацію сил і ресурсів на виконання найбільш важливих загальнодержавних програм;

• інтенсивне впровадження у виробництво науково-технічних та інноваційних досягнень, спрямованих на прискорення темпів підвищення продуктивності праці, Збільшення обсягів виробництва і підвищення якості продукції;

• раціональне використання виробничих фондів, Трудових і фінансових ресурсів; посилення режиму економії і скорочення витрат у галузях промисловості та економіки в цілому;

• обґрунтоване визначення пріоритетів у розвитку видів економічної діяльності (галузей) і економічних регіонів з метою досягнення прогресивних зрушень у міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорціях;

• накопичення матеріальних і фінансових резервів, необхідних для пропорційного та збалансованого розвитку економіки.

Вихідними даними для планування розвитку промисловості є потреба в її продукції, державні контракти, довгострокові стабільні економічні нормативи і ліміти. Конкретний їх перелік встановлюється постановами Кабінету Міністрів України.

План розвитку промисловості має бути скоординованим з програмами рішення міжгалузевих проблем і забезпечувати збалансованість показників і розділів плану.

Показники обсягу виробництва є вихідною інформацією для розрахунку чисельності промислово-виробничого персоналу, фонду заробітної плати, потреби в матеріально-технічних ресурсах і пр.

При визначенні обсягу виробництва промислової продукції використовуються такі вихідні дані: портфель замовлень і господарські договори; визначений або спрогнозований попит на продукцію; залишки готової нереалізованої продукції на початок і кінець планованого періоду.

Потреба в експортній продукції розраховується на основі діючих довгострокових угод з урахуванням подальшого розвитку економічних зв'язків із зарубіжними державами. При цьому необхідно передбачити розширення виробництва експортоспроможної продукції. Для визначення потреби у взаємозамінний продукції враховується потреба кожного її виду, а також можливість заміни одного виду іншим.

Розрахунки виробництва товарів і послуг по галузях промисловості здійснюються для визначення найбільш доцільних варіантів розвитку галузей виходячи з попиту та ресурсних можливостей економіки, підвищення її ефективності, задоволення потреб усіх інституційних одиниць у вітчизняної конкурентоспроможної промислової продукції.

Ємність внутрішнього ринку, необхідна для обґрунтування прогнозованої динаміки промислового виробництва, визначається купівельною спроможністю.

При оцінці динаміки обсягів виробництва враховуються прогнози структурних зрушень.

Рівень матеріаломісткості визначається з урахуванням заходів впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також структурних зрушень.

У розрахунках виробництва електричної і теплової енергії необхідно враховувати час використання наявних потужностей електростанцій, тривалість капітальних і поточних ремонтів, графік і величину навантаження споживання електричної і теплової енергії. Визначаються резерви потужностей, витрати електроенергії на власні потреби електростанцій, обсяг технологічних втрат на транспортування в електромережах і структура споживання.

Валові обсяги випуску металургійної промисловості за рік, на який розробляється програма, розраховуються на основі досягнутих обсягів випуску за попередній період (рік) і очікуваних змін обсягів виробництва головних видів продукції в плановому році.

Розраховуючи прогнозні показники розвитку металургійної промисловості за період (рік), на який розробляється програма, необхідно враховувати негативні фактори:

• наявність значних надлишкових потужностей і законодавчі складності виведення з експлуатації потужностей збиткових підприємств;

• підвищення цін на природний газ, електроенергію, транспортні послуги, посилення податкового тиску та ін;

• погіршення кон'юнктури на ринках експорту вітчизняної металопродукції.

Поряд з цим необхідно враховувати і позитивні фактори:

• розширення впровадження сучасних енергозберігаючих технологій безперервного розливання сталі, виплавки сталі в сучасних електропечах;

• створення виробництва конкурентоспроможних видів металопродукції (автомобільного листа, губчастого титану, алюмінієвої фольги і пр.);

• стабілізацію металоспоживання на внутрішньому ринку;

• структурні зміни в експортних поставках металопродукції;

• освоєння нових ринків збуту.

При обґрунтуванні розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості слід враховувати матеріалоємність виробництв і залежність від імпортованої сировини і матеріалів. Наприклад, відсутність власного каучуку викликає недовантаження потужностей з виробництва шин близько 50%, а брак апатитового концентрату - недовантаження потужностей з виробництва фосфатних добрив на 80%.

Особливістю галузі є її висока експортна орієнтація, тому необхідно враховувати структуру споживання хімічних ресурсів та тенденції її змін у планованому році.

При прогнозуванні обсягів виробництва продукції машинобудування повинні враховуватися можливості впорядкування технологічних процесів на основі використання наукових досягнень оборонного комплексу у виробництві цивільної продукції з орієнтацією на внутрішній і світовий ринки. Розвиток інвестиційного машинобудування визначається змінами інвестиційного та інноваційного попиту.

Для визначення розвитку виробництва будівельних матеріалів необхідно враховувати динаміку зміни обсягів інвестицій, будівельно-монтажних і ремонтних робот. За умови поліпшення економічної кон'юнктури насамперед розшириться виробництво продукції, що користується попитом як в Україні, так і за кордоном (будівельне скло, санітарно-керамічні вироби сучасних форм, лінолеум, керамічна плитка). У той же час втрата ринків збуту цементу ускладнює розвиток виробництва галузі.

Визначальними чинниками розвитку лісової, деревообробної та целюлозно-паперової галузей промисловості в прогнозованому періоді є розширення власної лісосировинної бази, ефективне використання наявних деревних ресурсів, Зміну структури споживання сировини і збільшення обсягів випуску продукції з деревини.

При прогнозуванні розвитку легкої та харчової галузей промисловості слід враховувати зростання купівельної спроможності населення, поліпшення фінансового стану підприємств цих галузей, удосконалення державного регулювання експорту та імпорту продукції цих галузей.