Тема 6: система макроекономічних показників

Показники програми економічного і соціального розвитку повинні правильно відображати економічні явища і процеси, тобто вони є важливим інструментом, цільовими орієнтирами економічної діяльності, оцінюючи якісні та кількісні характеристики її розвитку, визначають структуру та адресність плану.

Система показників відображає прийняті планові рішення щодо цілей і шляхів їх реалізації. Ця система повинна характеризувати не тільки результати виробництва, а й шляхи їх досягнення (обсяги ресурсів, ефективність їх використання), забезпечуючи, таким чином, необхідну узгодженість натуральних і вартісних співвідношень.

Система планових показників включає стабільні економічні нормативи, що діють тривалий час. До них відносяться податки, відрахування в позабюджетні фонди, централізовані капітальні вкладення, квоти, мита і т.д. Система об'єднує також ціни і тарифи на природні ресурси, енергоносії, воду тв ін.

Формування системи показників повинно забезпечити такі умови: цілеспрямованість, комплексність та адекватність відображення планованих процесів, диференціацію, адресність, зведеність та порівнюваність.

Цілеспрямованість системи показників передбачає їх вплив на розвиток економіки, реалізацію закономерностей, що лежать в основі економічних процесів, підвищення ефективності і досягнення цілей соціально-економічного розвитку.

Комплексність системи означає повне охоплення показниками всіх фаз процесу розширеного відтворення (виробництво, попит, споживання), а також всіх етапів розвитку суспільного виробництва та аспектів його планування у взаємозв'язку та взаємообумовленості.

Адекватність системи передбачає точне відображення об'єкта планування.

Диференціація системи показників - це розподіл за видами планів і стадіями планування, галузями економіки і промисловості, сфер діяльності, галузевими, територіальними і відомчими ланками управління, розділами та розрізами плану.

Адресність системи означає спрямованість показників конкретним виконавцям.

Зведенність програми передбачає встановлення взаємозвязків показників планів у такому вигляді, щоб у комплексі взаємопов'язаних завдань вихідні показники одних були вхідними для інших і була створена можливість зведення цих показників у єдину систему.

Плани економічного і соціального розвитку України включають кількісні показники та якісні характеристики макроекономічної ситуації.

Кількісні показники визначають обсяг, розмір, масштаби виробництва, будівництва, товарообороту, мережу об'єктів соціальної сфери та ін. Якісні показники - як економічні, так і техніко-економічні - характеризують у планах ефективність функціонування економіки, окремих її галузей або видів економічної діяльності. До якісних показників відносяться продуктивність праці, матеріало-, енерго-, електро-і паливоємкість, зниження собівартості, підвищення рентабельності; до техніко-економічних - норми використання основних і оборотних фондів, характеристики обладнання, показники якості продукції тощо. Необхідно відзначити, що поділ показників плану на кількісні та якісні досить умовний, так як якісні показники часто відображають кількісну характеристику, а кількісні - якісну.

Розрізняють такі кількісні та якісні показники: натуральні й вартісні, абсолютні та відносні, основні, аналітичні та оцінювальні.

Натуральні та умовно-натуральні показники (виробництво продукції, номенклатура, асортимент та ін) вимірюются в одиницях, що відповідають фізичному стану та споживацьким якостям продукції (наприклад, тонна, метр, кВт / год) і відображають основні властивості продукту, а також його призначення. Для більш повної характеристики споживчих властивостей продукції за окремими її видами в плані можуть встановлюватися кілька одиниць. Наприклад, на макрорівні електродвигуни змінного струму вимірюють у мільйонах штук або мільйонах кіловат, трансформатори силові - в тисячах штук або кіловольт-амперах, тканини - в погонних і квадратних метрах. При плануванні однорідних за призначенням видів продукції в разі необхідності використовують також умовно-натуральні одиниці (видобуток вугілля - в тоннах, умовних тоннах; виробництво консервів - в банках і умовних банках). Умовно-натуральні показники доповнюють натуральні.

Натуральні показники краще, ніж вартісні, відображають обсяг виробництва продукції. Це важливо ще й тому, що в даний час в Україні виробляється кілька мільйонів конкретних назв виробів. Тому в процесі розробки планів необхідно визначити, хто буде виготовляти продукцію, коли, для кого і в яких обсягах.

Разом з тим застосування в плані тільки натуральних показників не дозволяє зіставляти результати діяльності різних видів економічної діяльності підприємств, наприклад, порівнювати затрати праці на виробництво продукції.

Вартісні показники виражаються в грошовому розмірі (наприклад, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід, середня заробітна плата вимірюються у гривнях). Вони характеризують попит і пропозицію, обсяги суспільного виробництва та інвестицій, фонд оплати праці та ін

Абсолютні показники характеризують планові завдання в абсолютних величинах (обсяг виробництва, витрат тощо), розраховуються як у натуральному, так і у вартісному вираженні.

Відносні показники відображають динаміку і структуру відповідних величин і вимірюються у відсотках, питомій вазі тощо.

Розрахункові показники носять інформаційний та аналітичний характер. У більшості випадків вони використовуються для визначення й обгрунтування

основних показників та їх доповнень.

Система показників використовується для аналізу економіки на макро-, мезо- та мікрорівні.

При розробці прогнозів та програм використовують систему показників, розроблену в НІЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Для аналізу розвитку економіки в цілому використовують узагальнюючи макроекономічні показники, зокрема внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний дохід, чисельність зайнятих, темпи розвитку (спаду) (%), динаміку зсміни цін, структуру економіки, показники економічної ефективності - матеріало-, енерго-, паливомісткість, фондовіддачу, продуктивність праці, процентні ставки та ін.

Показники розвитку окремих видів економічної діяльності. Кожен вид економічної діяльності (галузь) покликаний задовольняти в своїй продукції потреби економіки в цілому. Цим пояснюється необхідність самостійноного програмування розвитку галузей. У Державній програмі економічного і соціального розвитку визначаютьются основні показники, що характеризують економічний розвиток галузі. До них відносяться:

• обсяг валового випуску у фактичних цінах;

• обсяг проміжного споживання;

• валова додана вартість;

• індекс цін на продукцію галузі;

• фонд оплати праці робітників і службовців;

• дохід від реалізації продукції та інших видів реалізації;

• загальна сума нарахованих податків, у тому числі податок на доход;

• амортизаційні відрахування;

• інвестиції;

• введення в дію основних фондів;

• інші.

Валовий випуск промисловості визначається як сума випуску, що відноситься до певної галузі господарських одиниць. До валового випуску промисловості відноситься також зміна залишку незавершеного виробництва.

Валовий випуск сільського господарства визначається по всіх категоріях господарств у порівнюваних цінах як сума вартості виробництва продуктів тваринництва і рослинництва й обсягів незавершеного виробництва (вартості закладки та вирощування багаторічних насаджень, а також обробки грунтів під майбутній урожай). Крім того, валовий випуск галузі враховує вартість послуг, що надаються сільському господарству (з обробки грунту, хімізації, інших агротехнічних робіт).

Валовий випуск будівництва - це вартість робіт нового будівництва, реконструкції будівель, споруд, а також індивідуального житлового будівництва. Розрахунок валового випуску будівництва охоплює підприємства та організації галузі, малі підприємства і кооперативи всіх форм власностi.

Основними джерелами інформації для аналізу, планування та прогнозування валового випуску товарів і послуг по кожній галузі за поточний період є статистична звітність в розрізі галузей про обсяги продукції та реалізації послуг, звіти про доходи і витрати тощо.

Проміжне споживання. Проміжне споживання в кожній галузі - це вартість продукції (товарів та послуг), яка повністю витрачається у процесі виробництва або переносить свою вартість на виготовлену продукцію протягом певного періоду (року).

Проміжне споживання оцінюється в цінах придбання, до яких відносяться ціни покупця (з урахуванням торговельно-транспортної націнки), а також вартість витрат на виробництво у випадках, коли до складу проміжного споживання входить продукція власного виготовлення.

Валова додана вартість, створювана в кожній конкретній галузі, визначається як різниця між показниниками валового випуску і проміжного споживання.

Валова додана вартість як розрахунковий показник визначається в тих же цінах, що і валовий випуск, тобто в основних цінах (цінах виробників), які не включають податки на продукти, але враховують субсидії на них.

Фонд оплати праці. Розрахунки фонду оплати праці в галузях економіки проводяться виходячи з ситуації, що в поточному році зарплатоємкість виробництва валової доданої вартості та основних напрямків соціальної політики в наступному році.

Суми амортизаційних відрахувань по кожній галузі визначаються виходячи з вартості основних фондів та установлених норм амортизації.