12.2. Планування зайнятості населення

Зайнятість - це сукупність міжлюдських соціально-економічних відносин з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування, Розподілу та перерозподілу трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", прийнятого Верховною Радою України в 1991 р., зайнятими вважаються особи, що працюють за наймом; самостійно; обрані або затверджені на платну посаду в органах державного управління; що проходять строкову службу у Збройних Силах України; отримують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва, учні та студенти денних форм навчання; спрямовані на виконання громадських платних робіт; зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими та людьми похилого віку; громадяни інших країн, зайняті в економіці України.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і родить дохід.

Розрізняють три основних види зайнятості: повну, раціональну та ефективну.

Стратегія планування раціонального використання трудових ресурсів передбачає забезпечення оптимального відтворення трудового потенціалу, створення умов для продуктивної зайнятості населення, запобігання масового вивільнення працівників та безробіття, соціальний захист населення у сфері зайнятості, Перш за все неконкурентних його верств.

Безробіття - це тимчасова незайнятість економічно активного населення, невід'ємна частина ринкової економіки. Безробіття розраховується у відсотках або в натуральних величинах до базового періоду.

Рівень безробіття - це відсоток працездатного населення, не зайнятого в певний час суспільно корисною працею. Рівень безробіття визначається як відношення чисельності безробітних до сумарної чисельності зайнятих і безробітних у відсотках.

Відомий економіст Дж. Кейнс пов'язував рівень безробіття з недостатнім рівнем ефективного сукупного попиту.

Для пом'якшення негативного впливу безробіття на соціально-економічний розвиток суспільства держава вживає заходи з регулювання зайнятості населення. Розроблена програма зайнятості передбачає створення додаткових робочих місць; професійну підготовку та перекваліфікацію; бронювання робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, і пр.

У програмі професійної підготовки визначаються кількісні та якісні показники потреби навчання громадян, що включає первинне професійну освіту, перепідготовку вивільнених працівників, що мали професію, і підвищення їх кваліфікації. На рівень професійної підготовки впливають зміни обсягів виробництва та послуг, вивільнення робочих, їх працевлаштування. Зазначені показники є основою для розробки заходів щодо професійної підготовки та перепідготовки населення, що відбивається у програмі зайнятості населення.

Держава повинна впливати на попит і пропозицію робочої сили, на чисельність зайнятих і кількість нових робочих місць, тобто керувати ринком праці а для цього необхідно правильно їх оцінювати.

Розрахунки показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці засновані на аналізі існуючих тенденцій його розвитку.

При визначенні пропозиції робочої сили розраховується очікувана кількість не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що звернулися на біржу праці.

Попит на робочу силу оцінюється кількістю працевлаштуватися, яке визначається співвідношенням пропозиції робочої сили в попередньому періоді.

Механізм регулювання зайнятості спирається на державні, правові та нормативні акти з питань зайнятості та праці без втручання в економічну діяльність підприємств.

В Україні захист населення при переході до соціально орієнтованої ринкової економіки гарантована Законом України "Про зайнятість населення" і закладена в Державній програмі зайнятості. Ця програма передбачає заходи, націлені на збереження високого рівня зайнятості, диверсифікацію робочих місць за рахунок звільнення частини працівників з неперспективних галузей і переведення їх у перспективні, а також збільшення зайнятості в сфері нематеріального виробництва, Підвищення загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників.

21