- •Тема 5. Соціальне партнерство
- •Література
- •5.1. Соціальне партнерство і передумови його виникнення
- •Напрями і передумови становлення соціального партнерства в Україні
- •Передумови виникнення системи соціального партнерства:
- •5.2. Суб'єкти соціального партнерства
- •5.3. Рівні системи колективно-договірного регулювання
- •5.4. Соціально-трудові відносини як джерело трудовіх конфліктів
- •5.5. Моделі ств в системі соціального партнерства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 6. Ринок праці та його регулювання
- •Литература
- •Карпіщенко о.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. Посіб. – Суми: втд «Університетська книга», 2006. – с. 100-113.
- •Колот а.М. Соціально-трудові відносини: теорія та практика регулювання: Монографія. – к.: кнеу, 2004. – с. 30-79.
- •6.1. Соціально-економічна категорія «ринок праці»
- •6.2. Умови формування і ефективного функціонування ринку праці
Тема 5. Соціальне партнерство
Соціальне партнерство (СП) і передумови його виникнення.
Суб’єкти соціального партнерства.
Рівні системи колективно-договірного регулювання.
Соціально-трудові відношення як джерело трудових конфліктів.
Моделі соціально-трудових відношень в системі соціального партнерства.
Література
1. Конституція України. – К., 1996.
2. Конвенції і рекомендації, прийняті Міжнародною Конференцією праці, 1919 — 1956, 1957 — 1990рр.
3. Закон України "Про підприємства в Україні" // Закони України. - Т. 1. — К.: Ін-т законодавства, 1996.
4. Закон України "Про колективні договори і угоди" // Закони України. - Т. 6. — К.: Ін-т законодавства, 1997.
5. Закон України "Про оплату праці" // Закони України. - Т. 8. — К.: Ін-т законодавства, 1997.
6. Закон України "Про зайнятість населення // Закони України. –Т. 1. - К.: Ін-т законодавства, 1996.
7. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" // Закони України. - Т. 19. — К.: Ін-т законодавства, 2000.
8. Закон України "Про організації роботодавців // Офіційний вісник України. - 2001.- №25, ст. 1097.
9. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" // Закони України. - Т.15. — К.: Ін-т законодавства, 1999.
10. Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю. — К.: Праця, 1997.
11. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2006. - С. 249-278.
12. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособ. – К.: Кондор, 2003. - С. 102 – 133.
13. Заверюха А.В. Социальная политика: Опорный конспект лекций. – Одесса: ОДЕУ, 2002. - С. 224 – 242.
14. Качан Є.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посіб. - К.: “Юридична книга”, 2003. - С. 177 – 209.
15. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С.63-71.
16. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія та практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – С.30-79.
17. Лукашевич В.М. Економика праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. - Львів: «Новий світ -2000», 2004. - С. 209 – 220.
18. Максма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини:. Навч.посіб. – К.: Вид-во Европ.ун-ту. 2003. - С. 167-179.
19. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Розділ 2 «Соціально-трудові відносини на ринку праці» для самостійної роботи студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей (Укл. Т.І. Богданова, Л.В. Іванова, Т.П. Збрицька). – Одеса: ОДЕУ, ротапринт. 2006. – С. 27-40.
20. Богданова Т.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Опорний конспект лекцій для студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей / Т.І. Богданова, А.В. Завірюха, Л.В. Іванова та інш. - Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008. – С. 77-92.
5.1. Соціальне партнерство і передумови його виникнення
В умовах переходу до ринкової економіки все більшу актуальність мають соціально-трудові відносини. Людство все гостріше відчуває необхідність рішення таких проблем як забезпечення повної зайнятості, підвищення продуктивності суспільної праці, розв’язання протиріччя між працею і капіталом, підвищення матеріального добробуту населення. Усі вище зазначені проблеми стосуються соціально-трудової сфери, а їх рішення багато в чому залежить від типу соціально-трудових відносин країни.
Як відомо, залежно від методів і способів вирішення трудових протиріч основними типами соціально-трудових відносин є:
Патерналізм: характеризується жорсткою державною регуляцією соціально-економічних процесів.
Соціальне партнерство: передбачає соціальний діалог, пошук компромісу в задоволенні господарсько-трудових відносин всіх сторін соціально-трудових відносин.
Соціальне партнерство:
- це сумісна діяльність суб’єктів соціально-трудових відносин, яка спрямована на узгодження інтересів і рішень проблем праці, в певшу чергу, в соціальній та виробничій діяльності людей;
- це специфічний вид суспільних відносин між різними соціальними групами, прошарками та класами, які мають суттєво різні соціально-економічні та політичні інтереси;
- це система правових норм і організаційних форм та методів узгодження інтересів партнерів в різних соціальних групах і структурах для забезпечення їх конструктивної взаємодії;
- це загальна діяльність уряду, підприємців і профспілок, яка спрямована на узгодження інтересів і рішень проблем, перш за все в соціальній та виробничій діяльності людей;
- це метод оптимізації, досягнення балансу інтересів роботодавців і найманих працівників;
- це сукупність соціально-економічних відносин між представниками найманих робітників, роботодавців і держави, які спрямовані на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій відносно прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражають принципи соціальної політики держави.
Ідеологія соціального партнерства: соціальні конфлікти між обома сторонами розв'язуються не за рахунок протистояння різнохарактерних соціальних груп, а шляхом встановлення соціального миру, не за рахунок „конфліктного" суперництва, а за рахунок „конфліктної" співпраці.
Метою соціального партнерства є:
- забезпечення випереджаючого темпу росту продуктивності праці над темпами росту заробітної плати;
- постійне збільшення ВВП;
- безперервне вдосконалення техніки, технологій, впровадження НТП в виробництво;
- постійне покращення рівня життя населення;
- реалізації інтересів найманих працівників і роботодавців.
Соціальне партнерство виконує три функції:
- організаційну: гласність і чітко визначений порядок висновку угод, їх стандартизація;
- захисну:вирівнювання шансів працівників, недопущення змін в умовах праці не на користь працівника;
- „миротворчу”: на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові умови.
Основні напрями соціального партнерства:
- залучення працівників до участі в управлінні виробництвом;
- заключення систем угод і колективних договорів;
- проведення переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях.