5.3. Рівні системи колективно-договірного регулювання

Сутність поняття СТВ слід пов'язувати, з одного боку, з соціально-економічним аспектом, в якому взаємодіють суб'єкти, з іншого боку, - з персоніфікацією цих відносин, тобто рівень соціального партнерства слід розглядати як по вертикалі, так і по горизонталі.

• На національному рівні укладається генеральна угода – це угода, яка визначає загальні принципи проведення соціально-економічної політики в державі даного періоду часу і охоплює інтереси роботодавців і найманих працівників, має переважно соціальний характер, за участю всеукраїнських представників профспілок і власників засобів виробництва. Сферою регулювання генеральної угоди є принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і СТВ, розвиток соціального партнерства; суб’єктами соціального партнерства є представники Уряду (Рада міністрів), організацій роботодавців та профспілок, а предметом переговорів є розвиток виробництва та забезпечення продуктивної зайнятості, соціальний захист: загальні умови оплати праці, робочого часу, соціальні гарантії.

На національному рівні в межах Генеральної угоди розв'язуються такі питання, як:

- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

- єдині для всієї території України компенсаційні доплати за працю у несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями;

- єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними професіями і посадами;

- максимальна тривалість робочого тижня; мінімальна тривалість оплаченої відпустки; охорона праці і довкілля;

- зобов’язання сторін щодо забезпечення зайнятості;

- соціальний захист уразливих верств населення;

- задоволення духовних потреб населення;

- взаємні зобовязання сторін щодо виконання угоди.

 На галузевому рівні укладаються галузеві угоди, суб'єктами яких є:

- з одного боку, представники організацій роботодавців та галузевих профспілок;

- з іншого боку, Міністерство праці та соціальної політики України.

Сфера регулювання галузевої угоди - це галузеві норми і мінімальні гарантії у сфері праці, а також специфічні умови для професійних груп і категорій працівників.

У межах галузевої угоди розглядаються такі питання:

- єдині для підприємств відповідної галузі тарифної сітки для робітників і шкали піввідношення мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів, службовців або єдиної галузевої сітка для усіх категорій працівників;

- єдині для різних категорій працівників розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп певних галузей;

- вимоги до організації і нормуванню праці;

- зобовязання сторін щодо забезпечення зайнятості;

- вимоги до охорони праці; система контролю за виконанням угод; порядок і термін укладення колективних угод;

- відповідальність сторін за невиконання угод.

 На регіональному рівні укладаються регіональні угоди між регіональними об’єднаннями профспілок і місцевих органів державної влади. Сферою їх регулювання є: норми соціального захисту працівників, виходячи з повноважень місцевих органів влади. Розв'язуються такі задачі, як:

- розмір прожиткового мінімума;

- мінімальні соціальні гарантії оплати праці та доходів, а саме:

1.) єдині для підприємств відповідної території тарифна сітка для робітників і шкала співвідношення мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів, службовців або єдина територіальна сітка для усіх категорій працівників;

2.) єдині для різних категорій працівників розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп певних територій;

 На колективному рівні укладається колективний договір, який є правовим актом, що регулює соціально-трудові відносини між найманими працівниками та роботодавцями; укладається на підприємствах і організаціях різних форм власності і носе переважно економічний характер. Суб’єктами соціального партнерства в даному випадку є роботодавець, комітет профспілки та працівники, а предметом переговорів – тарифні умови, форми та системи оплати праці, робочий час, охорона праці тощо.

Основними функціями колективного договору є: захист інтересів обох сторін; організація або впорядкування трудових відносин; забезпечення стабільності СТВ.

В колективному договорі розглядаються такі питання:

- зміни в організації виробництва і праці;

- регулювання зайнятості; режими праці і відпочинку; умови праці та її охорони;

- розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів або єдина тарифна сітка для оплати усіх працівників;

- види і розмір доплат і надбавок, премій та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, умов їх надання; форми і системи оплати праці;

- умови оплати понаднормового часу, простою не з вини працівника;

- житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку працівників;

- взаємні зобовязання щодо виконання прийнятої угоди.