Термічна класифікація озер

За термічним режимом або за класифікацією Фореля Ф. А. усі прісноводні водойми світу поділяють на три групи:

полярні (або холодні) – із температурою протягом року нижче 4⁰ С та з переважанням зворотної температурної стратифікації;

тропічні (або теплі) – із температурою протягом усього року вище 4⁰ С і з переважанням прямої температурної стратифікації;

озера в умовах помірного клімату – із температурою вище 4⁰ С і з прямою температурною стратифікацією влітку та з температурою нижче 4⁰ С і зворотною температурною стратифікацією взимку.

Термічний режим озер в умовах помірного клімату

Якщо t води з глибиною підвищується, то в озері встановлюється зворотна температурна стратифікація, характерна для зимового періоду. У поверхневому шарі температура близька до 0°С, у придонному шарі – біля 3-4°С. Якщо t води зменшується від поверхні озера до дна – пряма температурна стратифікація, яка характерна для літа .

Епілімніон-металімніон-гіполімніон.Гомотермія!(весна,осіньодноріднa t)

Добові коливання температури води, як і сезонні, також загасають з глибиною.

Перерозподіл тепла в озері, нагрівання й охолодження водної маси в ньому, відбуваються під впливом динамічного та конвективного перемішування, течій і хвилювання.

Льодовий режим озер

Озерf за характером льодового режиму :1)озера, які не мають льодових явищ;2)із нестійким льодоставом;3) із стійким льодоставом узимку;4) із льодоставом протягом року.

В озер із стійким льодоставом виділяють три характерні періоди льодового режиму: замерзання (осінні льодові явища), льодостав, скресання (весняні льодові явища).

Основні льодові утворення на озері такі як і на річках. Осінні льодові явища починаються найбільш швидко в прибережних районах озера. На відмілинах біля берега виникають забереги. На великих озерах ці льодові утворення називають припаєм. Утворенню заберегів і припаю перешкоджає хвилювання.

Озерний лід має шарувату будову. Безпосередньо на поверхні води лежить прозорий водний кристалічний лід, на якому у випадку виходу води по тріщинах утворюється мало прозорий водно-сніговий лід із просоченого водою снігу. Під час підтавання та послідуючого змерзання снігу, що лежить на льоду, формується сніговий лід.

Хімічний склад озерних вод

Для стічних озер найбільший внесок до сольового балансу мають надходження і витрати солі за рахунок річкового стоку.

Для мінералізованих безстічних озер посушливої зони у прибутковій частині рівняння зростає роль притоку солі з підземним стоком, а у витратній – осадження солі та винесення солі вітром. У воді озер тундри переважають іони НСО₃^-, в озерах лісової зони – НСО^-₃ і Сa²⁺, в озерах степової зони – SO^2-₄, НСО^-_3, Na⁺ і К⁺, в озерах пустелі – C1^- і Na⁺.

Для зони недостатнього зволоження характерні мінеральні озера, у воді яких переважають окремі хімічні сполуки. Воду мінеральних озер називають розсолом або ропою. За походженням ропи мінеральні озера поділяються на морські й континентальні.

Окрім розчинених солей вода озер утримує біогенні речовини (сполуки азоту, фосфору, кремнію, заліза тощо), розчинені гази (кисень, азот, сірководень тощо); органічні речовини.

Гази надходять у воду або з атмосфери, розчиняючись у верхніх шарах води, або утворюються внаслідок біохімічних процесів, які відбуваються у водній масі озера. В озерну воду кисень надходить з атмосфери, а також за рахунок фотосинтезу. На глибину озера кисень проникає під час осіннього та весняного перемішування.Збагачення товщі води киснем відбувається під час інтенсивного вертикального конвективного і динамічного перемішування (зазвичай у період весняної і осінньої гомотермії).

Вуглекислий газ утворюється в усій товщі озера, а використовується у верхніх шарах, тому його найменше біля поверхні води.Сірководень виникає в придонних шарах деяких озер при розкладанні органічних речовин за відсутністю кисню.

Інтенсивність і спрямованість газообміну водойми з атмосферою визначається ступінню насиченості води газами, що у свою чергу залежить від розчинності газу при визначених значеннях температури і тиску. Якщо вода поверхневого шару озера не зовсім насичена, наприклад, киснем, то відбувається його поглинання з атмосфери; якщо ж вода перенасичена киснем, то частина його відходить в атмосферу.