31. Патологічна фізіологія печінки

31.1. Які фактори можуть бути причиною поразок печінки?

Поразки печінки можуть викликати:

1) фізичні фактори - іонізуюче випромінювання, механічна травма;

2) хімічні агенти, що володіють токсичною (гепатотропною) дією. Вони можуть бути як екзогенного походження (алкоголь, промислові отрути — четыреххлористый вуглець, фосфорорганические з'єднання, хлороформ, миш'як; лікарські препарати - ПАСК-натрий, сульфаніламіди, цитостатики, деякі антибіотики; рослинні отрути - афлатоксин, мускарин, алкалоїди геліотропа), так і ендогенного (продукти розпаду тканин при опіках, некрозах; токсикоз вагітних);

3) інфекційні агенти - віруси (вірусного гепатиту, інфекційного мононуклеозу), збудники туберкульозу, сифілісу, найпростіші (лямблії, амеби), гриби (актиноміцети), гельмінти (эхинококк, аскариди);

4) аліментарні фактори - білкове, вітамінне голодування, дуже жирна їжа;

5) алергійні реакції на уведення вакцин, сироваток, харчових продуктів і лікарських препаратів;

6) порушення кровообігу в печінці місцевого (ішемія, венозна гіперемія, тромбоз, емболія) і загального (при недостатності кровообігу) характеру;

7) ендокринні й обмінні порушення в організмі (цукровий діабет, гіпертиреоз, ожиріння);

8) пухлини (гепатоцелюлярный рак) і їхні метастази в печінку (рак шлунка, легень, молочної залози, лейкозні пролифераты);

9) генетичні дефекти обміну речовин (спадкоємні ферментопатии), уроджені пороки розвитку печінки.

31.2. Що таке недостатність печінки? Як вона класифікується?

Недостатність печінки - це патологічний стан, при якому діяльність цього органа не здатна забезпечити сталість внутрішнього середовища організму відповідно до його вимог.

Класифікують її в такий спосіб.

I. Недостатність печінки може бути відносної й абсолютний.

Відносна виникає при первинному підвищенні навантаження на печінку, коли вимоги організму по підтримці гомеостазу перевищують функціональні можливості печінки.

Абсолютна недостатність розвивається при первинній поразці печінки, унаслідок чого зменшується її функціональні можливості і вона не здатна забезпечувати сталість внутрішнього середовища навіть у звичайних умовах.

Відносна недостатність печінки згодом може переходити в абсолютну. Послідовність подій у цьому випадку така: підвищення навантаження на печінку → відносна недостатність печінки → порушення сталості внутрішнього середовища → вторинна поразка печінки → абсолютна печіночна недостатність.

II. У залежності від причин ушкодження гепатоцитів абсолютна недостатність печінки може бути: а) печінково-клітинною; б) холестатичною; в) печінково-судинною.

III. У залежності від кількості функцій, які порушуються при ураженнях печінки, недостатність цього органа може бути тотальною (порушуються усі види функцій печінки) і парціальною (страждає одна чи кілька функцій).

IV. По клінічному протіканню недостатність печінки може бути гострою і хронічною.

31.3. У яких випадках розвивається печінково-клітинна недостатність печінки? Які її причини? Як її моделюють в експерименті?

Печінково-клітинна недостатність розвивається внаслідок безпосереднього ушкодження гепатоцитов патогенними агентами.

Причинами її виникнення можуть бути фізичні фактори (іонізуюча радіація), гепатотропные отрути (четыреххлористый вуглець, токсини блідої поганки, алкалоїди геліотропа), віруси інфекційного і сироваткового гепатиту. Останні викликають поразка печінки внаслідок прямого цитотоксического дії (розмножуються в гепатоцитах) і утворення аутоантител на змінені вірусом власні білки печіночних кліток (аутоиммунный механізм ушкодження).

В експерименті на тварин печінково-клітинна недостатність моделюється шляхом повного чи часткового видалення печінки, а також за допомогою отрут, що вводяться в організм, (четыреххлористого вуглецю, хлороформу, тринітротолуолу й ін.).