Тема: Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги
ПОЛІКЛІНІКА - лікувально-профілактичний заклад, який надає первинну та вторинну лікувально-профілактичну допомогу міському населенню за дільнично-територіальним принципом.
Первинна лікувально-профілактична допомога надається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або лікарями загальної практики і передбачає просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, профілактичні заходи, направлення пацієнта для надання спеціалізованої і високо спеціалізованої допомоги.
Спеціалізована (вторинна) лікувально–профілактична допомога надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковану діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.
Напрямки роботи поліклініки :
І. Профілактична робота:
1. Санітарно-просвітня робота (гігієнічне виховання населення) – первинна профілактика.
Первинна профілактика – це система державних, громадських і медичних заходів, які направлені на попередження захворювань шляхом усунення причин і умов їх розвитку, підвищення реактивності організму.
Об’єкт первинної профілактики – здорові люди.
Мета первинної профілактики – збереження здоров’я людей та гармонійного фізичного розвитку через відвернення негативного впливу різних етіологічних чинників і чинників ризику.
2. Санітарно-гігієнічна робота (поточний санітарний нагляд за умовами проживання) - первинна профілактика.
3. Протиепідемічна робота:
а) щеплення - первинна профілактика;
б) раннє виявлення інфекцій і нагляд СЕС, організація ізоляції хворих, поточної дезинфекції.
4. Диспансеризація (огляди і спостереження):
а) здорових і осіб з факторами ризику (Д1)- первинна профілактика;
б) практично здорових (Д2) – вторинна профілактика;
в) хворих на хронічні захворювання (Д3) – вторинна профілактика.
Вторинна профілактика – це комплекс заходів, спрямованих на раннє виявлення захворювань, ефективне лікування, попередження рецидивів, прогресування і ускладнення.
Об’єкт вторинної профілактики – хворі особи.
Мета вторинної профілактики - усунення причин і умов, що призводять до негативних тенденцій у перебігу захворювань.
Диспансеризація -це цілісна система, що забезпечує всебічне, на протязі всього життя, динамічне спостереження за здоров’ям кожної людини (здорової чи хворої) та середовищем, в якому вона перебуває. Це дає змогу вивчати та оцінювати стан суспільного здоров’я, моделювати і прогнозувати його в залежності від дії умов, що на нього впливають, розробляти комплексні профілактичні заходи.
Диспансерний метод - це активний метод динамічного спостереження за здоровими і хворими людьми з метою раннього виявлення, взяття на облік і раціонального комплексного лікування захворювань, запобігання виникненню і поширенню хвороб та їх негативних наслідків (втрати працездатності чи смертності шляхом впливу на внутрішні і зовнішні етіологічні чинники та фактори ризику.
Мета диспансеризації: розробка і впровадження комплексу заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я населення, попередження розвитку захворювань, зниження захворюваності, продовження активного довголіття на підставі динамічного спостереження за станом здоров’я населення.
Основні принципи диспансерного методу:
активне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання і облік контингентів, що диспансеризуються;
систематичне спостереження за виявленими хворими та забезпечення їх кваліфікованою медичною допомогою, патронаж;
групова та індивідуальна профілактика, санітарна просвіта і виховання громадської активності.
Функціональні елементи системи диспансеризації
медичний огляд визначених контингентів хворих і груп населення;
дообстеження (при потребі) із застосуванням всіх сучасних методів діагностики;
виявлення осіб, які мають чинники ризику, що сприяють виникненню та розвитку захворювань;
вивчення умов та факторів виробничого і побутового середовища;
виявлення захворювань в ранніх стадіях;
типізація диспансерезованих на групи спостереження, взяття їх на облік;
розробка та впровадження комплексних медико-соціальних заходів, спрямованих на первинну профілактику захворювань, зниження захворюваності та її вторинну профілактику;
оцінка обсягу, якості та ефективності диспансеризації.
Структурні елементи системи диспансеризації
загальна мережа амбулаторно-поліклінічних закладів з участю лікарень, медичних вузів, науково-дослідних інститутів;
міністерства, відомства, підприємства, установи, організації;
громадські організації, товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця;
медико-профілактичні заклади (СЕС, Центри здоров’я і інші);
спеціалізовані диспансери (міські, районні, міжрайонні, обласні, протитуберкульозні, шкірно-венерологічні, онкологічні, кардіологічні тощо);
лікуючий лікар;
особа, що підлягає диспансеризації.
І період диспансеризації - підготовчий
формуються накази;
складають плани і конкретні графіки проведення диспансеризації населення регіону;
визначаються необхідні ресурси (сили, засоби ...);
забезпечують участь всіх лікувально-профілактичних закладів в медоглядах;
формують бригади спеціалістів;
інформують населення про мету і завдання диспансеризації, порядок її проведення.
Заклади мережі первинної медико-санітарної допомоги організовують облік населення, що проживає на території обслуговування та виділяють групи осіб, що підлягають обов’язковим медичним оглядам.
Групи осіб, що підлягають обов’язковим медичним оглядам.
Діти: новонароджені; діти першого і другого року життя; діти дошкільного віку в організованих колективах і ті, що відвідують дитячі дошкільні заклади; школярі до 15 років.
Підлітки: школярі; учні професійно-технічних училищ; середніх спеціальних закладів; працюючі підлітки у віці 15-17 років.
Студенти вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.
Працівники різних галузей народного господарства: промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку тощо.
Учасники, інваліди та ветерани війни, військовослужбовці, ліквідатори та особи, що постраждали від аварії на ЧАЕС.
Особи, що стоять на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань; вагітні жінки.
ІІ період диспансеризації – проведення профілактичних медичних оглядів
В диспансерних оглядах приймають участь всі типи амбулаторно-поліклінічних закладів, використовуючи різноманітні форми їх проведення:
бригадами спеціалістів безпосередньо на підприємствах;
при зверненні населення в амбулаторно-поліклінічний заклад;
активний виклик осіб для медогляду на базі відділення профілактики поліклініки;
відвідування лікарями поліклініки вдома хронічних хворих та осіб старшого віку;
виїзними бригадами спеціалістів в сільській місцевості;
Медичні огляди поділяються:
За часом проведення: попередні і періодичні.
За метою - цільові та комплексні.
За місцем проведення – одноетапні та багатоетапні, децентралізовані і централізовані.
Попередні медичні огляди - обстеження певних груп населення, які проводяться при поступленні на роботу, дітей в ясла, садок, школу, при зарахуванні в технікум, інститут, училище.
Проводяться з метою оцінки придатності особи за загальним станом здоров’я виконувати певні функції.
Періодичні медичні огляди - обстеження певних контингентів населення, які об’єднані умовами праці або фізіологічними ознаками. Проводяться регулярно.
Проводяться з метою раннього виявлення можливого впливу виробничих шкідливостей чи інших факторів та їх усунення, а “декретовані” контингенти населення – з метою охорони здоров’я населення.
Цільові медичні огляди - медичне обстеження певних вікових або професійних груп населення, спрямовані на виявлення одного захворювання: туберкульозу, злоякісних новоутворів, венеричних, серцево-судинних та інших.
Комплексні медичні огляди включають в себе використання двох та більше методів дослідження та огляди лікарями декількох спеціальностей з метою оцінки індивідуального фактичного здоров’я, виявлення захворювань або змін з боку окремих органів та систем.
Одноетапні медичні огляди проводяться децентралізовано (по місцю роботи, навчання тощо) бригадою лікарів із направленням при необхідності на додаткові дослідження (лабораторні, рентгенологічні та інші).
Багатоетапні медичні огляди проводяться в три етапи. На першому етапі в одному з медичних закладів здійснюють відбір хворих, які мають симптоми того чи іншого захворювання, а на другому та третьому етапах в інших закладах – ретельно дообстежують хворих.
Результати обстеження лікарів-спеціалістів фіксуються у відповідних облікових документах: “Карті профілактично оглянутого” (ф. 047/о),”Медичній карті амбулаторного хворого” (ф. 025/о), “Історії розвитку дитини” (ф. 112/о);
На підставі лікарів-спеціалістів дільничний терапевт (педіатр, акушер-гінеколог) чи цеховий лікар визначає кожному оглянутому його групу здоров’я (групу диспансерного спостереження):
Д І – здорові і особи з факторами ризику;
Д ІІ – практично здорові;
Д ІІІ – хворі на хронічні захворювання (з компенсованим – А, субкомпенсованим – Б і некомпенсованим – В перебігом).
На всіх хворих, які взяті під диспансерний нагляд заповнюють “Контрольну карту диспансерного спостереження” (ф. 030/о).
ІІІ період диспансеризації – динамічне диспансерне спостереження:
активне лікарське спостереження за здоров’ям населення, що включає медичні огляди, лікування та оздоровчі заходи, корекцію чинників середовища, вдосконалення режимів праці та відпочинку, соціологічні опитування, накопичення та аналіз інформації.
ІV період диспансеризації – оцінка повноти, якості та ефективності диспансеризації
ІІ. Лікувально-діагностична робота:
Діагностика захворювань.
Лікування:
в поліклініці (в тому числі денний стаціонар);
вдома (в тому числі домашній стаціонар);
надання екстреної допомоги (при необхідності);
направлення хворих на:
а) стаціонарне лікування;
б) санаторно-курортне лікування;
відновлювальне лікування (реабілітація) – третинна профілактика;
Третинна профілактика – включає в себе попередження втрати функції, а також відновлення втраченої функції (реабілітації).
експертиза втрати працездатності (тимчасової і стійкої).
ІІІ. Організаційно-методична робота:
Ведення документації (облікової, оперативної, звітної).
Аналіз здоров’я населення (демографічні показники, показники захворюваності, інвалідності).
Показники:
а) доступності;
б) обсягу амбулаторно-поліклінічної допомоги.
Показники доступності амбулаторно-поліклінічної допомоги
штатні нормативи сімейних лікарів, дільничних терапевтів і спеціалістів встановлено згідно наказу МОЗ України №33 від 23.02.2000 р;
кількість лікарів на 10 тис. населення (норматив 13,0);
кількість відвідувань на 1 жителя (норматив 6);
Показники обсягу амбулаторно-поліклінічної допомоги
Організація роботи сімейного лікаря (дільничного терапевта)
організація дільниці: терапевтичної – 1700-2000 чол.; педіатричної – 700 – 800 чол.; сімейного лікаря – 1200 – 1500 чол.;
робочий тиждень (скорочений робочий час – 36 годин); п’ятиденний робочий тиждень – в день 6 годин, з них – 3 години амбулаторного прийому, 3 години прийому вдома, (в році 280 робочих днів);
норма навантаження 5-6 пацієнтів на амбулаторному прийомі, 2 пацієнта вдома;
Функція лікарської посади сімейного лікаря (дільничного терапевта) :
5 х 3 = 15 – амбулаторний прийом
2 х 3 = 6 – прийом вдома
21 відвідування в день.
21 х 280 = 6000 відвідувань за рік.
Організація роботи лікаря-спеціаліста
принцип роботи – дільничний;
робочий тиждень 36 годин;
норма навантаження від 5 до 9 пацієнтів на амбулаторному прийомі в залежності від спеціальності, 1,25 пацієнта вдома.
ІІІ. Організаційно-методична робота:
Впровадження в практику нових ефективних методів і засобів профілактики, діагностики, лікування, а також організаційних форм і методів роботи.
Організація та забезпечення підвищення кваліфікації медичного персоналу.
Структура поліклініки:
1. Реєстратура.
2. Лікувально-профілактичні відділення:
2.1. Відділення профілактики
а) кабінет долікарського прийому;
б) анамнестичний кабінет;
в) оглядовий жіночий кабінет;
г) кабінет обліку і контролю диспансеризації;
д) кабінети профоглядів (5-6);
ж) кабінет профілактичних щеплень;
з) кабінет гігієнічного виховання населення.
2.2. Терапевтичні відділення (відділення сімейної медицини).
2.3. Відділення і кабінети спеціалізованої допомоги (18 – 20 спеціальностей, в т.ч. відділення або кабінет хірургії одного дня, КІЗ).
2.4. Відділення відновлювального лікування:
а) фізіотерапевтичний кабінет;
б) кабінет лікувальної фізкультури;
в) кабінет масажу;
г) кабінет голкотерапії;
д) басейн.
2.5. Денний стаціонар.
2.6. Кабінет невідкладної допомоги.
3. Діагностичні підрозділи:
а) рентген-кабінет;
б) лабораторія;
в) кабінет функціональної діагностики;
г) кабінет ультразвукового дослідження.
4. Інші підрозділи:
а) адміністрація;
б) кабінет мед статистики;
в) господарська частина.