- •Передмова
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення
- •1.1. Загальне поняття про мовну систему
- •1.2. Рівні мови. Типи мовних відношень
- •1.3. Атрибути мовної системи
- •1.4. Знаковий характер мовної системи
- •2. Фонетика і фонологія
- •2.1. Фонетика і фонологія як розділ мовознавства
- •2.2. Звуки мовлення. Аспекти їх вивчення
- •Апарат мовлення
- •Голосні та приголосні звуки
- •2.5. Артикуляційна класифікація голосних і приголосних
- •2.5.1. Артикуляційна база
- •2.5.2. Класифікація голосних звуків
- •2.5.3. Класифікація приголосних звуків
- •I. За дією активного органа приголосні поділяють на:
- •II. За способом творення шуму (за характером перешкоди) приголосні можна розподілити на:
- •III. За роботою голосових зв’язок приголосні можна поділити на:
- •IV. Залежно від положення м’якого піднебіння розрізняють такі приголосні:
- •2.6. Акустична класифікація голосних і приголосних
- •Акустична класифікація звуків мови (на прикладі звуків російської мови)
- •2.7. Зміни звуків у мовленнєвому потоці
- •2.7.1. Позиційні зміни
- •2. Оглушення дзвінких приголосних наприкінці слова.
- •2.7.2. Комбінаторні зміни
- •2.8. Склад. Наголос. Інтонація
- •2.8.1. Склад
- •2.8.2. Наголос
- •2.8.3. Інтонація
- •2.9. Фонема
- •3. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.
- •3.1. Лексикологія як розділ мовознавства
- •3.2. Слово як основна одиниця мови
- •3.3. Лексика як система
- •3.4. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень
- •3.5. Багатозначні слова. Омоніми. Пароніми
- •3.6. Синоніми. Антоніми
- •3.7. Лексика з погляду сфери її вживання
- •3.8. Фразеологія
- •3.9. Етимологія
- •3.10. Лексикографія
- •4. Морфеміка та словотвір
- •4.1. Місце морфеміки та словотвору в системі мовознавства
- •4.2. Морфемна будова слова
- •4.3. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •4.4. Словотвірні моделі, ланцюжки, гнізда, парадигми
- •4.5. Словотвірні типи
- •4.6. Основні способи словотворення
- •5. Граматика. Морфологія і синтаксис
- •5.1. Граматика та її розділи
- •5.2. Граматичне значення та граматична форма
- •5.3. Граматична категорія. Типи граматичних категорій
- •5.4. Способи вираження граматичних значень
- •5.5. Частини мови
- •5.6. Словосполучення та речення
- •6. Розвиток мовної системи
- •6.1. Виникнення ідеї мовного розвитку (кінець XVIII ст. – початок XIX ст.)
- •6.2. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •6.3. Основні закономірності розвитку мов
- •6.4. Історичні зміни в лексичній підсистемі
- •6.5. Історичні зміни у фонологічній підсистемі
- •6.6. Історичні зміни у морфологічній та синтаксичній підсистемах
- •Підсумкові тестові завдання
- •Література
- •Філологічні словники та довідники
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення 7
- •2. Фонетика і фонологія 14
- •84116, М. Слов’янськ, вул. Г. Батюка, 19.
84116, М. Слов’янськ, вул. Г. Батюка, 19.
Тел./факс +38 06262 3-20-99. E-mail: matorinb@ukr.net
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК №3141, видане Державним комітетом телебачення та радіомовлення України від 24.03.2008 р.
1 Наприклад, відоме заміщення звуків г, к, х звуками ж, ч, ш (нога – ніжка, рука – ручний, соха – сошка) П. Ф. Фортунатов пояснив як вияв закономірності «пом’якшення задньоязикових приголосних перед голосними переднього ряду». Продовжуючи цю лінію узагальнення (на підставі наявності в деяких сучасних слов’янських мовах м’яких губних, передньо- і задньоязикових приголосних перед голосними переднього ряду), учений зробив висновок про неминучість пом’якшення всіх приголосних перед голосними переднього ряду в праслов’янській мові.
2 Ідіоматичність – довільний зв’язок звукокомплексу з певним значенням.
3 Деривація (лат. derivatio «відведення») – утворення нових слів за допомогою афіксів або безафіксним способом.
4 Поняття – думка, що закріплює у свідомості людини суттєві ознаки окремих явищ, предметів дійсності.
5 Проте не можна ототожнювати поняття й лексичне значення, тому що поняття – категорія філософська, воно може бути науковим і побутовим; не всі слова позначають поняття, слово може бути багатозначним і, відповідно, передавати кілька понять, різні слова можуть називати те саме поняття.
6 Є точка зору, згідно з якою наявність у мові вільно-номінативних значень повністю заперечується. При цьому виділяють три основних типи «контекстуально зв’язаних значень»: лексично зв’язані, синтаксично зв’язані та фразеологічно зв’язані (див., наприклад: Амосова Н. Н. Слово и контекст // Учёные записки ЛГУ. – 1958. – Вып. 42. – № 243).
7 Денотат (від лат. denotatum «позначене») – предмет або явище довкілля, з якими співвідноситься дана мовна одиниця.
8 Конотація (від лат. connoto «маю додаткове значення») – додаткові семантичні або стилістичні відтінки, що накладаються на основне значення слова й слугують для вираження емоційно-експресивного забарвлення, надаючи висловленню відтінок урочистості, невимушеності і т. ін.
9 Орфографічну комісію Академії наук було створено ще в 1904 р., проте її пропозиції, науково обґрунтовані, не були запроваджені в практику через протистояння державних чиновників високого рангу. Тимчасовий уряд намагався запровадити реформу, але робив це непослідовно. У цьому плані більшовики вигідно відрізнялися від «буржуїв». Революційні пролетарі, матроси та солдати вривалися в типографії, розбиваючи літери h, f, Ъ, У. Унаслідок протягом тривалого часу в тих випадках, коли була потрібна літера ъ, у типографіях використовували апостроф: об’явление, с’емка тощо.