
- •Передмова
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення
- •1.1. Загальне поняття про мовну систему
- •1.2. Рівні мови. Типи мовних відношень
- •1.3. Атрибути мовної системи
- •1.4. Знаковий характер мовної системи
- •2. Фонетика і фонологія
- •2.1. Фонетика і фонологія як розділ мовознавства
- •2.2. Звуки мовлення. Аспекти їх вивчення
- •Апарат мовлення
- •Голосні та приголосні звуки
- •2.5. Артикуляційна класифікація голосних і приголосних
- •2.5.1. Артикуляційна база
- •2.5.2. Класифікація голосних звуків
- •2.5.3. Класифікація приголосних звуків
- •I. За дією активного органа приголосні поділяють на:
- •II. За способом творення шуму (за характером перешкоди) приголосні можна розподілити на:
- •III. За роботою голосових зв’язок приголосні можна поділити на:
- •IV. Залежно від положення м’якого піднебіння розрізняють такі приголосні:
- •2.6. Акустична класифікація голосних і приголосних
- •Акустична класифікація звуків мови (на прикладі звуків російської мови)
- •2.7. Зміни звуків у мовленнєвому потоці
- •2.7.1. Позиційні зміни
- •2. Оглушення дзвінких приголосних наприкінці слова.
- •2.7.2. Комбінаторні зміни
- •2.8. Склад. Наголос. Інтонація
- •2.8.1. Склад
- •2.8.2. Наголос
- •2.8.3. Інтонація
- •2.9. Фонема
- •3. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.
- •3.1. Лексикологія як розділ мовознавства
- •3.2. Слово як основна одиниця мови
- •3.3. Лексика як система
- •3.4. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень
- •3.5. Багатозначні слова. Омоніми. Пароніми
- •3.6. Синоніми. Антоніми
- •3.7. Лексика з погляду сфери її вживання
- •3.8. Фразеологія
- •3.9. Етимологія
- •3.10. Лексикографія
- •4. Морфеміка та словотвір
- •4.1. Місце морфеміки та словотвору в системі мовознавства
- •4.2. Морфемна будова слова
- •4.3. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •4.4. Словотвірні моделі, ланцюжки, гнізда, парадигми
- •4.5. Словотвірні типи
- •4.6. Основні способи словотворення
- •5. Граматика. Морфологія і синтаксис
- •5.1. Граматика та її розділи
- •5.2. Граматичне значення та граматична форма
- •5.3. Граматична категорія. Типи граматичних категорій
- •5.4. Способи вираження граматичних значень
- •5.5. Частини мови
- •5.6. Словосполучення та речення
- •6. Розвиток мовної системи
- •6.1. Виникнення ідеї мовного розвитку (кінець XVIII ст. – початок XIX ст.)
- •6.2. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •6.3. Основні закономірності розвитку мов
- •6.4. Історичні зміни в лексичній підсистемі
- •6.5. Історичні зміни у фонологічній підсистемі
- •6.6. Історичні зміни у морфологічній та синтаксичній підсистемах
- •Підсумкові тестові завдання
- •Література
- •Філологічні словники та довідники
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення 7
- •2. Фонетика і фонологія 14
- •84116, М. Слов’янськ, вул. Г. Батюка, 19.
4.4. Словотвірні моделі, ланцюжки, гнізда, парадигми
Конкретні лексеми утворюються за певними зразками. Ці зразки називають словотвірними моделями; наприклад, російська віддієслівна твірна основа + суфікс -тель: учитель, писатель, ваятель, читатель тощо.
Центральне поняття синхронного словотвору – поняття словотвірної мотивації. Мотиваційні відношення встановлюються між двома спільнокореневими словами, одне з яких з формального та семантичного погляду є первинним, мотивувальним (мотиватором), а друге – вторинним, мотивованим, похідним від першого: наприклад, весна > весняний.
Слова, мотивовані більше ніж одним словом, мають складну, комплексну мотивувальну основу, що складається з двох або більше частин: такими, наприклад, є слова мореплаватель, землевласник, російсько-українсько-німецький.
Ряд спільнокореневих слів, між якими встановлюються відношення послідовної мотивації, являє собою словотвірний ланцюжок: весна > весн-ян-ий > по-веснян-ому.
Сукупність словотвірних ланцюжків зі спільним вихідним словом являє собою словотвірне гніздо, яке можна визначити і як сукупність слів зі спільним (тотожним) коренем, упорядковану відповідно до відношень словотвірної мотивації:
-
метафора →
метафор-ическ-ий →
метафорическ-и
метафор-ичн-ый →
метафоричн-о
метафоричн-ость
Значне поширення в сучасній лінгвістиці отримало поняття словотвірної парадигми (парадигматичного об’єднання слів). До однієї парадигми входять спільнокореневі слова, створені на тому самому рівні деривації (деривація, від лат. derivatio «відведення», – утворення нових слів за допомогою афіксів або безафіксним способом), чи похідні, такі, що мають твірну основу та знаходяться на одному рівні словотворення.
Словотвірні парадигми поділяють на віддієслівні, десубстантивні, деад’єктивні та деадвербіальні (відприслівникові), тобто описують так, що їхньою стабільною частиною вважається мотивувальна одиниця (мотиватор), яка є певною частиною мови; змінними ж вважаються мотивовані нею утворення на однаковому рівні словотворення, наприклад:
-
крупа →
круп-ица
круп-инка
круп-яной
круп-чатый
Можливе розрізнення парадигм і за іншим принципом: вони охоплюють різні за семантикою похідні, які можуть знаходитися на різних рівнях мотивації, але належать до однієї частини мови, наприклад: білий > біленький, білуватий, білесенький, білісінький тощо (деад’єктивна парадигма).
***
Що таке словотвірні моделі? Наведіть приклади.
Що таке словотвірний ланцюжок?
Відновіть пропущені ланки в поданих словотвірних ланцюжках: риба – по-риб'ячи; земля – землянка.
Побудуйте словотвірні ланцюжки: писати, розписочка, розписка, розписати; сила, несильний, сильний, несильно.
Що таке словотвірне гніздо?
Побудуйте словотвірне гніздо з вершиною деспот.
Що таке словотвірна парадигма? Наведіть приклади.