21. Економічне середовище розвитку мев. Сутність олігополістичної структури світових ринків

Привабливість країни як експортного ринку залежить від двох харакреристик. Перша з них – це структура госпвдаоства. Вона визначає потреби країн у товарах і послугах, рівні доходів і зайнятості і т.д. виділяють чотири типи господарських структур: країни з економікою типу натурального господарства; країни-експортери сировини; країни, що промислово розвиваються; промислово-розвинуті країни.

Другий економічний показник – характер розподілу доходів у країні. На розподіл доходів впливають не тільки особливості господарської структури країни, але і її політична системи. За характером розподілу доходів країни можна класифікувати на такі групи: країни з дуже низьким рівнм сімейних доходів; країни з переважно низьким рівнем доходів; країни з дуже низьким і дуже високим рівнями сімейних доходів; країни з низьким, середнім і високим рівнями сімейних доходів; країни з переважно середнім рівнем доходів.Олігополія – це така ринкова структура , при якій домінує невелика кількість продавців, а вхід у галузь нових виробників обмежений високими бар’єрами.Першою характерною рисою олігополістичної структури світових ринків є небагаточисельність фірм у певній гелузі.Друга риса – це високі бар’єри для вступу в галузь. Вони зв’язані, перш за все, з економією на масштабі виробництва, яка виступає найважливішою причиною широкого розповсюдження і тривалого зберігання олігополістичних структур.Третьою рисою є загальна взаємозалежність. Олігополія виникає тоді, коли фірм у галузі настільки мало, що кожна з них при формуванні своєї економічної політики змушена приймати до уваги реакцію зі сторони конкурентів.

22. Сучасні класифікації країн світу

Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за ознаками:

1. географічними;

2. організаційними;

3. економічними;

4. соц.-економічними.

Найбільш стабільною є систематизація країн за 1) ознакою: Європа, Азія, Лат. Америка тощо.

За 2) ознакою країни систематизують в залежності від їх участі в МО. При цьому МО поділяють:

 за юр. природою: міжурядові, позаурядові;

 за складом учасників: універсальні, регіональні;

 за масштабом д-сті: заг. Х-ру, спец. компетенції;

 за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

 за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

До останнього часу за 4) ознакою країни поділяли на 3 групи: ·кап. країни; ·соц. країни; ·країни, що розвиваються з відповідною орієнтацією. З 1994 р. універс-ним є поділ країн на наступні групи: *розвинені країни з ринк. ек-кою (24 країни); *країни з перехідною ек-кою; *країни, що розвиваються.

Багатоваріантність притаманна систематизації країн за 3) ознакою.

a) стр-ра госп-ва: промислово-розвинені (Нідерланди); аграрні (Болг., Мальта); аграрно-промислові (Бразилія, Аргентина); пром.-аграрні (Греція, Укр.);

b) рівень ек. розвитку: розвинені; ті, що розвиваються;

c) ступінь розвиненості ринк. відносин: з розвин. ринк. ек-кою; з ринк. ек-кою; з централіз. план-ням;

d) рівень самоорганізації ек-ки: зрілі ек-ки; уразливі ек-ки.

Важливим критерієм є поділ країн за рівнем ВВП на душу нас-ня:

1) доход на душу нас-ня понад $9 тис. (за даними 1996 р.) - країни Зах. Євр., США, Канада, Японія, ОАЕ, країни Перської затоки;

2) $750-$8999 - Греція, Венесуела, Бразилія, постсоц. країни;

3) < $750 - понад 60 держав (країни Лат. Америки, африк., азіат. країни).

Ще одним важливим критерієм є показники зовн. заборгованості. Виділяють:

- країни з бездефіцитними ек-ками;

- країни з низьк. рівнем заборг-сті;

- країни з вис. рівнем заборг-сті.

Важливим також є поділ країн за інш. ек. критеріями. Зокрема, виділяють так звані країни-експортери нафти (коли експорт нафти становить >50% заг. Експорту країни).

За рівнем і х-ром зовн.-ек. зв’язків країни поділяються на країни з відкритою і закритою ек-кою.