99. Первинний та вторинний міжнародні фінансові ринки.

Финансовый рынок (а конкретнее фондовый, как подвид финансового) делится на первичный и вторичный. Первичный рынок объединяет фазу конструирования нового выпуска ценных бумаг и их первичное размещение, то есть он возникает в момент ємиссии ценных бумаг, на нем мобилизуются финансовые ресурсы.

Вторичный рынок - это рынок, на котором обращаются ранее эмитированные на первичном рынке ценные бумаги, то есть на нем распределяются ресурсы мобилизованые на пераичном рынке. В свою очередь вторичный фондовый рынок подразделяется на организованный и неорганизованный рынки.

100. Міжнародний фондовий ринок та його структура.

Фондовый рынок - это институт или механизм, сводящий вместе покупателей (предъявителей спроса) и продавцов (постав­щиков) фондовых ценностей, т.е. ценных бумаг.

Структура рынка: * субъекты рынка (эмитенты - государство в лице уполномоченных им орга­нов, юридические лица и граждане, привлекающие на основе вы­пуска ценных бумаг необходимые им денежные средства и выполня­ющие от своего имени предусмотренные в ценных бумагах обяза­тельства; инвесторы (или их представители, не являющиеся про­фессиональными участниками рынка ценных бумаг) - граждане или юридические лица, приобретающие ценные бумаги в собственность, полное хозяйственное ведение или оперативное управление с целью осуществления удостоверенных этими ценными бумагами иму­щественных прав (население, промышленные предприятия, институ­циональные инвесторы - инвестиционные фонды, страховые компа­нии и др.); профессиональные участники рынка ценных бумаг - юриди­ческие лица и граждане, осуществляющие виды деятельности, признанной профессиональной на рынке ценных бумаг (дилерская, брокерская и др. виды деятельности); * собственно рынок (биржевой, внебиржевой фондовые рынки); * органы государственного регулирования и надзора (Комиссия по ценным бумагам, Центральный банк, Минфин и т.д.); * саморегулирующиеся организации (объединения профессиональ­ных участников рынка ценных бумаг, которые выполняют опреде­ленные регулирующие функции, например, НАСД (США) и т.п.); * инфраструктура рынка: а) правовая; б) информационная (финансовая пресса, системы фондовых показателей и т.д.), в) депозитарная и расчетно-клиринговая сеть (для госу­дарственных и частных бумаг часто существуют раздельные депо­зитарно-клиринговые системы), д) регистрационная сеть.

101. Евроринок

Євроринок- частина світового ринку позичкового капіталу, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції з євровалютами.

Передумови розвитку євроринку:

• потреба в гнучкому міжнарод.валютно-кредитном механизмі для обслуговування ЗЕД;

• введення конвертованості головних валют;

• стимулювання експорту капіталу з боку держави.

Особливості євроринку:

• величезні масштаби і суми операцій;

• вітсутність чітких просторових і часових меж;

• суб‘єкти – ТНБ і ТНК, держави, міжнар. фін.організації;

• обмеження доступу інших позичальників;

• використання вільноконвертованих валют;

• стандартизованість операцій;

• низька вартість кред ресурсів;

• висока прибутковість.

Євроринок – це ринок, на якому проводяться операції по кредитам і позикам в євровалюті..

Євровалюта – це конвертована валюта будь-якої країни, що переведена на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій в усіх країнах, включаючи країну емітента цієї валюти.

Євроринки не мають статусу урядових, державних ринків. Їх виникнення обумовлено потребами підприємств, інвесторів, а також деяких країн. Операції на євроринках не підпадають під державне валютне регулювання і податкове законодавство певної країни.

Причини виникнення:

1. поява пропозиції розміщення доларів за межами США;

2. великий попит на $ в Європі;

3. регламентація США, що ускладнювала валютні операції з $ в цій країні у порівнянні з операціями на вільному ринку;

4. бажання європейських банків знайти засіб фінансування міжнародних операцій.

На ринку євровалют спочатку панував лише євродолар. Євродолар – це американський $, отриманий західноєвропейським банком у якості вкладу. $, записаний в пасив банку в якості зобов’язання у французькому чи англійському банку, є євродоларом. Поступово євродолар переріс у феномен євровалюти. Так, наприклад, французький франк чи німецька марка в пасиві банку в Амстердамі чи Лондоні є єврофранком чи євромаркою.