91. Етапи розвитку світової валют системи.

Еволюція СВС видбиває розвиток національних економік, зміни в МЕВ і світовому господарстві тощо. Виділяють 4 світові валютні системи – Паризька (1867), Генуезька (1922), бретон-Вудська (1944) та Ямайська (1976). Кожна з них відповідала певному етапу розвитку світової економіки і МЕВ. Головна різниця між ними полягає в механизмі встановлення курсів валют і ролі золота в міжнародних розрахунках.

Паризька СВС – це система золотомонетного стандарту. За нею всі валюти були конвертовані в золото, курси визначались на основі золотого паритету (співвідношення вмісту золота в валютах). Коливання курсів валют відбувались в межах золотих точек. Золото було не тільки резервним, але й платіжним засобом. Поступово золотомонетний стандарт перестав відповідати потребам економіки, що призвело до його заміни золотодевізним стандартом в рамках Генуезької СВС. Особливістю даної системи було те, що її основою було не тільки золото, але й провідні валюті, розмінні на нього. Коливання курсів валют перестало обмежуватись золотими точками. Світова криза 1929-33 років і друга світова війна підірвали основи цієї системи – реальний курс більшості валют знизився і підтримка їх розмінності на золото була неможлива для більшості країн. Після війни було введено в дію Бретон-Вудську СВС, яка теж базувалась на золотодевізному стандарті, однак конвертованим в золото був тільки долар США як найбільш стабільна валюта. Таке положення пояснювалось політико-економічною ситуацією в той час – США були єдиною з провідних країн світу, що не були знесилені війною. Фактично Бретон-Вудська СВС була системою золотодоларового стандарту.. В її рамках вводились жорсткі рамки паритетів і допустимих коливань курсів. Був створений МВФ як організація, яка б регулювала тенденції змін курсів валют і надавала допомогу країнам, що беруть в неї участь. Крах цієї СВС був обумовлений зміною в розкладі сил в світі в 70-і роки. Західна Європа і Японія перетворились на світові економічні центри, конкуруючи з США. Іншими причинами були нестабільність платіжних балансів окремих країн і вплив інфляційних процесів, неспроможність США забезпечити вільний розмін долара на золото, дезорганізуюча роль ТНК в валютній сфері тощо.

Діючою зараз СВС є Ямайська СВС. В її рамках була проведена офіційна демонетізація золота. Жодна валюта світу зараз не є розмінною на золото. Був лібералізований механізм встановлення і регулювання валютних курсів. В рамках цієї СВС була введена СДР – міжнародна розрахункова одиниця, курс якої визначався на базі кошику валют. СДР передбачалось використовувати для міжнародних розрахунків, але широкого використання СДР не отримала. Резервними валютами і міжнародними платіжними засобами залишились валюти провідних країн світу.

92.Бреттон-Вудська валютна система: база, режим валютного курсу, інституційна структура.

Бреттон-Вудська ВС: Базою цієї системи був золотовалютний стандарт на основі золота і двох валют - долара США і фунта стерлінгів (ці валюти розглядалися як еквіваленти Au і могли бути офіц. резервами). Проте, на практиці, під тиском США утворився золотодоларовий стандарт. Залишались фіксовані паритети і гарантія обміну валюти на Au (на практиці тільки через долар, бо USD був єдиною валютою, що зберігала зовн конвертованість у Au). Було заборонено вільно купляти і продавати Au (можна тільки на рівні ЦБ). Режим фіксованих вал. Курсів (могли коливатися в межах 1%). Створено орган міждержавного вал рег-ня – МВФ та МБРР (зараз СБ), який повинен був слідкувати за нормальним функціонуванням світової валютної системи. В кінці 60 у зв’язку із зростанням фін потоків непов’язаних з реальними потоками, відпливом кап-лу зі США та перевищенням маси USD над Au запасами США, США розірвала зв’язки USD з AU, а в 1971 встановила плаваючий ВК. Після наради в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. організовано

93 Ямайська валютна системаУ січні 1976р. у м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що стала основою нової четвертої світової валютної системи—ямайської, яка набула чинності 1 квітня 1978р. Її визначальними рисами є::визнання за міжнародні резервні та розрахункові валю­ти поряд з доларом валют інших країн та СДР;

1.витіснення золота з міжнародних розрахунків шляхом скасування золотих паритетів валют та офіційної ціни на золото. МВФ було доручено здійснити повернення країнам-членам 1/6 частини золотого запасу, яку було внесено раніше у порядку оплати квот, та реалізацію через аукціони частини золотих запасів. МВФ припинив приймання золота як оплату квот та процентів за кредити;

2.офіційне визнання «плаваючих» валютних курсів, тобто тих, які встановлюються на валютному ринку залежно від їх купівельної спроможності, попиту та пропозиції.Ямайська угода фактично зафіксувала відносини, що вже склалися у світі, для яких давно було характерним переважне становище долара США. Разом з тим Ямайська уго­да узаконювала тенденцію до валютного поліцентризму. Як резервні валюти дедалі частіше використовуються мар­ка ФРН, швейцарський франк, японська ієна, а питома вага долара у валютних резервах центральних банків падає.На нараді представників більшості розвинутих країн на Ямайці 1976р були вироблені угоди, які узаконили ліквідацію Бреттон-вудської системи золотовалютного стандарту,і зокрема такого фундаментального принципу, як офіційний обмін доларів США на золото. Американський долар таким чином утратив міжнародний статус резервної валюти. Здійснена на основі цих угод валютна реформа скасувала офіційну ціну золота і золотий вміст національних грошових одиниць. Ямайські угоди передбачали можливість встановлення довільних валютних курсів замість строго фіксованих, що вимагалося Бреттон- вудськими угодами.Утвердження більшої свободи дії ринкових сил у процесі курсоутворення, перехід до системи «плаваючих» курсів, що формуються на основі дії вектора сил попиту й пропозиції, означали подальшу лібералізацію валютно-фінансових відносин західних країн, посилення дії в них ринкових сил і механізмів.