- •1. Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.
- •2. Форми мев.
- •3. Характеристика суб’єктів мев.
- •5. Принципи мев і політ серед-ще їх реалізації.
- •Принципи зед України
- •6. Ключові показники розвитку національних економік
- •7. Показники інтернаціоналізації економічного розвитку
- •8.Рівень інтернаціоналізації економіки україни у ключових макропо-казниках.
- •9. Тенденції глобалізації та регіоналізації у розвитку світової економіки та їх оцінка.
- •10. Економічний глобалізм і його сучасні прояви.
- •11. Пріорітети укр політики в умовах глобалізації економічного розвитку.
- •12.Процеси “екстерналізації” та “інтерналізації” в сучасній міжнародній
- •13. Середовище мев, його особливості та структуризація.
- •14. Міжнародні конфлікти.
- •16. Дискримінаційні та преференційні режими взаємовідносин між країнами.
- •17. Правове регулювання мед на національному, міжнародному і наднаціональному рівні.
- •18. Характеристика системи регулювання мед в Україні.
- •19. Міжнародні організації, їх типізація.
- •21. Економічне середовище розвитку мев. Сутність олігополістичної структури світових ринків
- •22. Сучасні класифікації країн світу
- •23. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.
- •25. Країни-лідери світ. Ек-ки та їх заг. Хар-тика.
- •26. Соціально-культурне середовище розвитку мев та його осн. Хар-тики.
- •27. Складові суч. Інфраструктури мев та їх заг. Хар-тика.
- •29.Міжнародний поділ праці (мпп), його форми
- •30. Система факторів розвитку міжнародного поділу праці
- •31. Сутність меркантилізму. Співвідношення понять “відкрита економіка” і “закрита економіка” у сучасній теорії і практиці.
- •32. Теорія абсолютних переваг а. Сміта
- •33. Теорія порівняльних переваг д. Рікардо
- •34. Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона”
- •35 “Парадокс леонт’єва” в мт.
- •36. Неофакторні моделі.
- •37. Моделі неотехнолог. Розвитку.
- •38. Еклектична теорія міжн. Вир-ва Дж. Данінга.
- •39. Теорії міжн. Руху капіталу (мрк) і прямих заруб. Інвестицій (пзі).
- •40. Теорії торгової політики і міжнародна інтеграція.
- •41. Поняття конкурентноспроможності економіки в теорії міжнародної економіки. Модель м.Портера.
- •42. Міжнародна торгівля, її макро-показники і тенденції розвитку.
- •43. Показники міжнародної торгівлі та їх системитизація. Товарна структура світової торгівлі.
- •1.Показники обсягів:
- •44. Експортна, імпортна і зовнішньоторгівельна квоти . Методи обчислення та сфери використання.
- •45. Співвідношення понять “експорт” і “реекспорт”, “імпорт” і “реімпорт”, “генеральна торгівля” і “спеціальна торгівля”.
- •46. Характеристика видів мт
- •47. Зустрічна торгівля та її різновиди.
- •48. Співвідношення понять “звичайна”, “дискримінаційна” і “преференційна” торгівля.
- •49. Методи мт та їх порівняльна хар-ка.
- •50. Мт через посередників. Сутність та сучасні особливості біржової торгівлі.
- •51. Систематиз-я методів мт. Види, способи і порядок проведення аукціонів.
- •52. Критерії вибору методу здійснення міжнародних торговельних операцій. Види міжнародних торгів та порядок їх проведення.
- •53. Фактори множинності цін у міжнародній торгівлі. Сутність і сфери застосування “твердих”, “рухомих” і “змінних” цін.
- •54. Види цін у міжнародній торгівлі. Цінова і нецінова конкуренція на світових товарних ринках.
- •53. Ціноутворення у мт.
- •55. Визначення ціни при міжн торг операції. Базисні умови поставки.
- •56. Система регулювання міжнародних торгових відносин.
- •58. Тарифне регулювання експортно - імпортних операцій.
- •59. Нетарифне рег-ня мт.
- •61. Демпінг і антидемпінгові процедури в сучасних торг відносинах.
- •62. Сучасні інструменти стимулювання експорту.
- •63.Гатт/сот в системі регулювання міжнарод торгівлі.
- •65. Протекціонізм та його сучасні форми.
- •67. Світовий товарний ринок, його структура та тенденції розвитку.
- •68. Світовий ринок послуг, його структура і особливості розвитку.
- •69. Конкурентний потенціал України на міжнародних ринках.
- •73. Мотивація прямих іноземних інвестицій.
- •76. Офіційна допомога розвитку. Технічна допомога.(тд)
- •78. Міжнародний кредит (мк), його функції і різновиди.
- •80. Показники зовн заборгованосіт країн. Характеристика сучасної боргової кризи.
- •83. Масштаби, структура і динаміка прямих іноземних інвестицій в Україні.
- •84. Масштаби та особливості залучення портфельних іноз інв в Укр.
- •86. Кредитна політика мвф в україні
- •88. Поняття валюти, її курсу і паритету, конвертованість валют.
- •89. Конвертованість валют, критерії виділення вільно конвертованих, частково конвертованих та неконвертованих валют
- •91. Етапи розвитку світової валют системи.
- •92.Бреттон-Вудська валютна система: база, режим валютного курсу, інституційна структура.
- •95.Валютна система єс. Особливості і еволюція.
- •96 Характеристика інституціональної структури світового фінансового ринку.
- •97. Світовий фінансовий ринок та його структура.
- •99. Первинний та вторинний міжнародні фінансові ринки.
- •100. Міжнародний фондовий ринок та його структура.
- •101. Евроринок
- •102.Валютний ринок.
- •102. Валютний ринок, його функції та структура.
- •103 Валютні операції та їх основні види.
- •104 Ринки золота та сучасні особливості їх функціонування.
- •105 Міжнародні валютно-кредитні організації.
- •106 Створення мвф та його сучасна роль.
- •107 Міжнародні розрахунки та фактори, що впливають на їх розвиток.
- •108 Характеристика типів та видів міжнардних розрахунків
- •109 Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.
- •111. Стан і проблеми міжнарод виробн кооперації (мвк) в Україні.
- •114. Валютний ринок України.
- •123. “Відплив умів” у міжнародних міграційних процесах
- •124.Регулювання трудової міграції на національному, міжнародному і наднаціональному рівнях.
- •125. Міжнародна організація праці (моп)
- •126. Світовий ринок праці, його структура і сучасні особливості розвитку.
- •128. Україна в процесах міжнарод трудової міграції.
- •129.Сутність, рівні і фактори розвитку міжнарод екон інтеграції.(меі)
- •130. Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції.
- •131.Форми міжнародної торговельної інтеграції.
- •133.Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку.
- •135. Цілі і особливості формування чорномор- ського економічного співробітництва.
- •136. Особливості інтеграції центральноєвропейських країн.
- •137. Інтеграція в межах снд.
- •139. Характеристика процесів інтеграції в Латинській америці.
- •140. Характеристика процесів інтеграції в Азії.
- •141. Характеристика процесів інтеграції в Африці
- •142Передумови і особливості інтеграції України у сучасну світогосподарську систему.
- •143. Регіональні пріорітети інтеграційної політики у.
- •144. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в сучасному світі.
- •145. Сутність, види та мотивація міжнародного бізнесу.
- •146. Порівняльна характеристика форм міжнародного бізнесу.
- •147. Економічна природа, суттєві ознаки і систематизація міжнародних спільних підприємств. Стратегічні альянси.
- •148. Еволюція форм міжнародного бізнесу. Сутність тнк та оцінка їх ролі у міжнародній економіці.
133.Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку.
Сьогодні Європейський союз нараховує 15 держав-членів із загальною чисельністю населення понад 370 млн. чол. Державами-членами ЄС є Австрія, Бельгія Греція, Великобританія, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.
Урочисто декларацію про ЄС було прийнято в Штудгарті 1983р., а1985 завершено розробку « Білої книги», де сформульовано цілі і строки створення європейського спільного ринку.
1986р до ЄС вступають Португалія і Іспанія. Приймається єдиний Європейський акт, яким вносяться зміни до Римського договору і визначається створення єдиного внутрішнього ринку (ЄВР). Починаючи з 1987р.: усуваються митні формальності, які ще залишились; усуваються відмінності в технічних стандартах; відміняються обмеження конкуренції в наданні держзамовлень; нівелюється різниця в рівнях і структурі оподаткуваня; усуваються ліміти на послуги; усуваються валютні обмеження, що залишились; усуваються обмеження щодо прийняття громадян на роботу.
1991 року підписано угоду між ЄС і ЄАВТ про створення Європейського економічного простору (ЄЕП). Цього ж року прийнято Маастріхтську угоду, суть якої характеризує новий якісний етап в еволюції ЄС. Передбачалося створення Економічного і валютного союзу, врегулювання спільної зовнішньої політики і безпеки, запровадження європейського громадянства.
1995 р вступили Австрія ,Фінляндія, Швеція.
У цілому створення ЕВС передбачало три послідовні етапи: підготовчий (до 31 грудня 1993 р.); організаційний, (до 31 грудня 1998 р.) та завершальний (до липня 2002 р.).
На першому етапі було знято всі або майже всі обмеження щодо переміщення платежів і капіталів, завершено створення Спільного ринку. а країни розпочали стабілізацію своїх державних фінансів відповідно до встановлених критеріїв.
На другому етапі було розроблено юридичну базу майбутньої Європейської Системи Центральних Банків (ЄСЦБ), формувалася в цілому правова та інституційна база Союзу, а країни завершували програми щодо стабілізації державних фінансів.
У березні 1998 р. Європейською Комісією було визначено і оголошено склад учасників "зони ЄВРО"'. До неї ввійшло 11 країн - Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія та Фінляндія.
З 1 січня 1999 року розпочався новий, завершальний етап створення ЕВС, який триватиме до липня 2002 р. Основними завданнями цього етапу є початок функціонування Європейської Системи Центральних Банків, обмін та вилучення із обігу національних грошових знаків,перехід до єдиної валюти ЄВРО та проведення єдиної валютної політики.
Дбаючи про надійність своєї валюти, країни-члени ЄС поставили жорсткі вимоги(критерії конвергенції) щодо фінансово-економічних показників країн, які бажають користуватися ЄВРО (1992 р., м. Маастрихт, Нідерланди):
- дефіцит держбюджету не може перевищувати 3 % від ВВП;
- сукупний державний борг не повинен перевищувати 60 % від ВВП;
- річна інфляція не може перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС із найнижчим рівнем інфляції (приблизно 3-3,5 %) більш як на 1,5 %;
- середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок має не перевищувати 2 % від середнього рівня цих ставок трьох країн із найстабільнішими цінами (приблизно 9 %);
- країни, що переходять на нову європейську валюту, мають не менш ніж 2 роки дотримуватися обумовлених меж коливань валютних курсів у існуючому механізмі європейських валютних систем, які становлять ± 2,25%.
На сьогодні лише Німеччина і Франція відповідають усім вищевказаним критеріям. Перспективи: Великобританія та Швеція приєднаються до ЄВС у 2003 році, Греція розраховує на 2001 р., а жителі Данії проголосували проти союзу. З 2000 року перша хвиля нових членів - Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Естонія, Кіпр.
134. Сутність Маастрихтських угод в межах ЄС. Третій етап реалізації цілей ЄС почася з укладення 17.02.92 р. М.У. про ЄС міністрами іноземних справ країн-членів Європейської співдружності. Угода була ратифікована до 01.11.93 р. в усіх країнах-членах і відкрила новий етап в розвитку ЄС – його трансформацію в економічний і валютний союз. Згідно з М.У. ЄС наділяється наступними важливими функціями: 1)введення єдиної європейської валюти; 2)посилення координації єдиної економ. політики, насамперед бюджетної; 3)захист спльного ринку, який засновано на принципі вільної і справедливої конкуренції; 4)підтримування рівного доступу до коштів багатих і бідних регіонів у рамках ЄС; 5)підтримання законності і правопорядку; 6)управління єдиною зовнішньою політикою, включаючи формування загальної оборонної безпеки. Особлива увага приділялася введенню єдиної валюти, як логічному завершенню економічної інтеграції в ЄС. М.У. передбачала формування валютного і економічного союзу трьома етапами: 1)вільний рух капіталів. На цьому етапі вирішувалося завдання по зниженню темпу інфляції і скороченню дефіциту бюджета. 2)створенння Європейського валютного інституту і підготовка створення єдиної європейської валюти. На цьому етапі приділялася увага координації грошово-кредитної політики країн-членів ЄС, надання допомоги по оздоровленню нац. економ. країнам, параметри економ. розвитку яких не відповідали спільно розробленим вимогам. 3) етап мав початися 1.01.97. р., коли країни ЄС (>7) досягнуть необхідного рівня конвергенції.