130. Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції.

Ще у 1961 році Бела Балласа дав таке визначення інтеграції: з одного боку – це відносини, що характеризуються відсутністю дискримінації іноземних суб’єктів бізнесу на території іноземних економік, що інтегруються, а з іншого – це процес стирання відмінностей в умовах господарювання(бізнесу) між країнами, що інтегруються.

Рівні: макрорівень(міждержавні інтеграційні угруповання) і мікрорівень(внутрішньофірмові ринки).

На мікрорівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію. Горизонтальна – виникає при злитті фірм, що виробляють однорідну продукцію з метою її подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Вертикальна – об’єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають ТНК. На рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних об’єднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик – явище екон-го регіоналізму.

На макрорівні розрізняють такі форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи.

Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли 2 або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами.

У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами.

Митний союз являє собою угоду двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу.

У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян(робочої сили).

В економічному союзі вільний рух факторів і результатів вир-ва доповнюється гармонізацією внутрішньої і зовнішньої екон-ної політики

Політичний союз – на основі економічногосоюзу, де поруч з економічною забезпечується і політична інтеграція.

Типи При утворенні зон преференційної та вільної торгівлі, митних союзів, міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, тобто розвивається торговельна інтеграція. Глибші форми міждержавної координації створюють умови для інтеграції у сфері вир-ва.

131.Форми міжнародної торговельної інтеграції.

Інтеграція з одного боку – це відносини, що характеризуються відсутністю дискримінації іноземних суб’єктів бізнесу на території іноземних економік, що інтегруються, а з іншого – це процес стирання відмінностей в умовах господарювання(бізнесу) між країнами, що інтегруються. Існує 2 типи міжнародної екон-ної інтеграції: торговельна і виробнича.

Міжнародна торговельна інтеграція розвивається тоді, коли міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, тобто при утворенні зон преференційної торгівлі, вільної торгівлі, митних союзів.

Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли 2 або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовий приклад – Преференційна система Британського Співтовариства (1932), що об’єднювала 48 держав.

У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типові приклади: Європейська асоціація вільної торгівлі (1960), зона вільної торгівлі “США-Канада”(1988), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).

Митний союз являє собою угоду двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли в Бенілюксі (з 1948), в ЄС (з 1968).

132. Шляхи формування і фактори ефективності регіональних інтегр. угрупувань.(ІУ)

Передумовами для створення ІУ в регіоні є політико-економічна і соціальна однорідність країн регіону, сталі економічні зв’язки між ними на взаємовигідних началах , значний досвід відносин в минулому тощо. Ще одним важливим фактором є наявність сильної конкуренції країн даного регону з іншими країнами і їх угрупуваннями в галузях міжнародної торгівлі, науки і техники тощо.

Первинними формами інтеграційних угрупувань є зони преференційної та вільної торгівлі. Вони дозволяють максимізувати обсяги міжнародної торгівлі між країнами –учасницями, стимулювати виробників-резидентів цих країн до розширення виробництва і кооперації, захистити їх від небажаної конкуренції з боку виробників з третіх країн, особливо в галузях, спрямованих на виробництво споживчих товарів. Поступово більшість таких угрупувань переходять до форми митних союзів, що усилюють захист внутрішнього ринку країн-участниць. Подальша інтеграція потребує створення координаційних і управляючих установ з широким спектром повноважень, при цьому уряди країн частоково позбавлюються самостійності в галузі економічної і зовнішньої політики. Цей крок часто є неприйнятним для урядів країн за різних причин ( питання безпеки, проведення економічних реформ тощо). Тому такі форми інтеграції , як спільний ринок, валютний і економічний союз в чистому вигляді зустрічаються досить рідко.

Ефективність ІУ можна оцінити за економічним ефектом, що спричинило його утворення. Показниками можуть бути темпи зростання обсягів експорту взагалі і в країни-учасниці зокрема, зниження обсягів імпорту з третіх країн, розширення вітчизняного виробництва і розвиток галузей економіки, що раніше були в кризовому стані за умов конкуренції з іноземними виробниками. Розвиток економіки виражається в зростанні ВВП і інших макроекономічних показників, зменшенні безробіття тощо.