111. Стан і проблеми міжнарод виробн кооперації (мвк) в Україні.

МВК – це взаємодія двох або більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких є як мінімум один іноземний, при якої здійснюється спільна розробка і виробництво кінцевої продукції на основі спеціалізації у виробництві деталей і комплектуючих або на окремих технологічних стадіях виробництва з координацією відповідних програм господарської діяльності.

За часів СРСР україна була інтегрованою частиною його господарського комплексу з високим ступенем виробничої спеціалізації і кооперації з господарськими комплексами інших республік. Наслідком цього було те, що в Україні практично не існувало галузей з замкнутим в межах України виробничим циклом.

Після розпаду СРСР підприємства, що раніше складали один виробничий ланцюг, були розділені державними границями. Багато таких ланцюгів виявились первинно економічно неефективними і були розірвані, інші розпалися за умов введення республіками колишнього СРСР тарифних і нетарифних обмежень руху товарів через їх кордони. Розпад існувавших виробничих взаємозв’язків при обмеженій можливості налагодження нових еквівалентних їм відносин для більшості підприємств сприяв поглибленню кризи в базових галузях економіки, припиненню діяльності багатьох підприємств.

На сучасному етапі МВК в Україні функціонує головним чином у взаємовідносинах з підприємствами держав колишнього СРСР, що виявились взаємовигідними в ринкових умовах. Це пояснюється також великим досвідом таких стосунків в минулому. МВК з західними підприємствами практично не розвинена , існує лише в деяких високотехнологічних галузях ( літако- , ракетобудування , космічна галузь) за наявності у них значного наукового і виробничого потенціалу, “ноу-хау” тощо.

Проблеми МВК в Україні:

• наявність значного технологічного відставання в більшості галузей укр промисловості від рівня промислово розвинутих країн, що обумовлює низьку продуктивність, високу матеріаломісткість та відносно високу вартість їх продукції порівняно з західними аналогами;

• загальна економічна ситуація в україні – економічна криза торкнулася найбільш за все базових галузей економіки, що є потенційно найактивнішими учасниками МВК;

• недоліки правового регулювання даного типу відносин і відсутність стимулювання розвитку МВК з боку держави;

недовіра іноземних виробників до якості і конкурентоздатності вітчизняної продукції і вітчизняних виробників, відсутність значного досвіду співробітництва тощо.

112. Становлення національної валютної системи України.

За часів СРСР єдиним платіжним засобом в Україні був рубль, що емітувався виключно Держбанком СРСР. На початку 90-х років в зв’язку з посиленням інфляцйних процесів потреба в готівці постійно зростала, а рублевої маси не вистачало. Тому в січні 1992 року були введені купони, що використовувались лише на території України. Офіційно купон розглядался як заміна готівкового рубля. Розрахунки проводились в пропорції 1:1, що не відповідало дійсності. Це призвело до появи альтернативного валютного курсу на “чорному ринку.” Ще одною ознакою національної валютної системи на початку 90-х була відсутність системи валютного регулювання. В результаті цього характерними рисами даного періоду були правовий хаос в сфері валютних операцій, відтік валюти за кордон, вільне використання іноземних валют для внутрішніх платежів, що підривало стабільність купона та інш.

Ще одним фактором було ускладення і фактичне припинення міждержавних розрахунків україни з країнами колишнього СРСР. Тому в листопаді 1992 року був прийнятий указ, за яким купон являвся єдиним законним засобом платежу в Україні, тобто це означало вихід україни з “рубльового простору”. У 1992-1993 роках був створений механізм регулювання валютних операцій і валютні резерви держави. Однак інфляційні процеси призвели до падіння курсу купона. Введені в 1993 році спроби відновити державну валютну монополію закінчились провалом – вона стимулювала імпорт і перехід економіки в тінь. З 1994 року почався період відносної лібералізації валютного ринку і стабілізації курсу купона. В 1996 році цей період закінчився введенням гривні. Первинний курс гривні виявився нереально високим, тому за умов економічної кризи напротязі останніх років гривна повільно обезцінювалась. Лише в 1998 в період фінансової кризи курс гривні різко знизився, що призвело до значних збитків економічних суб’єктів. На сьогодні валютна система України перебуває в досить стабільному стані. Про це свідчить поступова лібералізація валютних відносин і стабільність курсу гривні напротязі останніх місяців. Інфляційні процеси порівняно з попередніми роками також зменшились.

113. Формування і визначення валютного курсу гривні. На стабiльнiсть курсу нацiональної валюти, безумовно, впливаї вибiр режиму курсоутворення. Кожен режим обмiнного курсу має свої переваги та недолiки. Україна використовувала кiлька режимiв - вiд множинного до фiксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу Для початкового перiоду становлення національної валюьтної системи було характерним збереження значних валютних обмежень одночасно з вкрай недосконалим валютним законодавством та валютним контролем. Iснування множинностi валютних курсiв (безготiвковий, по двостороннiх угодах, пiльговi спецкурси та готiвковий) поряд з вищенаведеними проблемами сприяло створенню великого «тiньового сектору» валютного ринку Дiя фiксованого курсу поставила у скрутне становище насамперед пiдприємства-експортерiв. Фiксований курс - 1USD - 5970 крб., 1 DEM - 3494 крб., 1 RUR - 5,61 крб. створило нерiвнi умови мiж пiдприємствами-експортерами, яким були наданi пiльги щодо звiльнення вiд обов’язкового 5-% продажу валюти, i тими, хто її продавав. Крiм цього, фiксований курс був значно нижчий за ринковий. Все це безпосередньо вiдбивалося i на формуваннi валютного ринку. Нацiональна валюта залишалася нелiквiдним iнструментом дiяльностi. Протягом 1993 року урядом зберiгався подвiйний обмiнний курс - офiцiйний та аукцiонний. У травнi того року було введено єдиний обмiнний курс, який проiснував недовго тому, що протягом лiта вiдбулося знецiнення карбованця, в результатi чого в Українi повернулися до режиму множинних курсiв. У жовтнi 1994 року Україна вiдмовилася вiд режиму множинного валютного курсу i запровадила унiфiкований валютний курс. Практику оголошення валютних коридорiв Україна почала у 1995 роцi. Цей перiод позначений девальвацiєю курсу вiтчизняної грошової одиницi: впродовж 1998 року гривня знецiнилась на 80%, 1999-го - на 52%. Лiбералiзацiя валютного ринку, офiцiйно проголошена у березнi 1999 року, стимулювала низку позитивних тенденцiй:збалансувалися пропозицiя та попит валюти; збiльшилися обсяги ринку (зросли практично вдвiчi) ; почав дiяти ринковий механiзм курсоутворення гривнi.Однак за лiбералiзацiю необхiдно було платити. Офiцiйна гривня подешевшала на 21%, зрiвнявшись, по сутi, з її ринковою вартiстю. Щодо вибору курсової полiтики на 2000 рiк, то на сьогоднішній день в Україні плаваючий валютний курс.