61. Демпінг і антидемпінгові процедури в сучасних торг відносинах.

Демпінг – метод нетарифної торгової політики, що полягає у просуванні на зовнішній ринок товарів за цінами, нижчими нормального рівня цін в даних країнах.

Види демпінгу: 1) спорадичний – епізодичний продаж надлишків товарів на зовн ринок за зниженими цінами; 2) навмисний – тимчасове навмисне зниження експ цін з метою витіснення конкурентів з ринку та наступного встановлення монопольних цін; 3) постійний - постійний Е за зниженою ціною; 4) зворотний – завищення цін на Е порівняно з цінами продажу тих самих тов-в на внутрішньому ринку; 5) взаємний - зустрічна торгівля 2х країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами.

Антидемпіногві процедури: введення антидемпіногвих митних тарифів; квотування ввезення товарів за демпіногвими цінами; припинення торгових стосунків з державами, що застосовують демпінг; законодавчі акти та адміні-стративні формальності; стимулювання нац-го виробництва - передбач пріорітет держ замовлень національних виробників над зарубіжними, навіть якщо зарубіжна продукція дешевша.

Антидемпінгова політика є протекціонізмом. Так, американці використовують назву “захист від демпінгу” для обмеження законної торгівлі шляхом введення неоправданого мита. Часто те, що називають демпінгом, є результатом теорії порівняльних переваг. Зловживання антидемпінг-овимими процедурами може зависити ціну імпорту, і на внутрішньому ринку послабиться конкуренція. Це призведе до підвищення цін на національному ринку за рахунок споживачів.

62. Сучасні інструменти стимулювання експорту.

Інстументи стмулювання Е (ІСЕ) – нетарифні регулятори МТ з боку держави та національних економічних інститутів для врівноваження торгового балансу та для підтримки національного виробництва.

Види ІСЕ: державне кредитування Е; змішане кредитування Е приватними і державними банками, коли держава субсидує різницю у відсотках; надання коштів по каналах допомоги; державне страхування експортних кредитів; надання податкових пільг; надання державою дозволів на створення різних фондів розвитку Е, які не оподатковуються; інформаційне та організаторське сприяння експортерам; прискорена амортизація; пряме державне субсидіювання експортерів.

Субсидії - грошові виплати, спрямовані на підтримку національних виробників та непряму дискримінацію імпорту.

Види субсидій:

 прямі - безпосередні виплати експортеру після завершення експортної операції на суму різниці його вират та його прибутку. Заборонені СТО.

 непрямі - приховане надання дотацій експортерам через надання податкових пільг, пільгового страхування, повернення імпортного мита тощо

 внутрішні - передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, що конкурують з імпортом

 експортні - бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяють продавати товар за цінами нижчими, ніж на внутрішньому ринку.

63.Гатт/сот в системі регулювання міжнарод торгівлі.

ГАТТ була прийнята на Женевській конференції в 1947 році. Головною метою цієї організації є забезпечення стабільного зростання і зменшення ризику міжнародних торгівельних відносин. Для цього ГАТТ передбачає ліквідацію митних і інших торгових обмежень, усунення дискрімінації в міжнарод торгівлі, підвищення ефективності виробництва і торгівлі, залучення до міжнарод торгівлі країн, що розвиваються тощо. Ці положення містяться в принципах ГАТТ.

Функції ГАТТ в системі регулювання міжнар торгівлі є наступними:

• вплив на зовнішньоекономічну політику держав шляхом розробки правил міжнародної торгівлі і впровадження їх в життя.;

• проведення переговорів, що сприяють лібералізації торгівельних відносин і надання консультацій державам, що беруть в неї участь, щодо зовнішньоторгівельної політики;

• врегулювання спорів, що виникають між державами в процесі міжнарод торгівлі.

Участь в ГАТТ є вигідною для держав, оскільки вони отримують переваги в торгівлі з державами –учасницями ГАТТ порівняно з тими, що не є такими.

ВТО – була створена згідно Уругвайського раунду. Вимоги до членства в ВТО є більш жорсткими. Країни, що є членами ВТО, мають дотримуватись всіх домовленостей ВТО, тоді як країни-учасниці ГАТТ не зв’язані з правовими наслідками, що з неї випливають (антидемпінговий кодекс, кодекс по субсидіях і т.д.), якщо вони не ратифікували їх.

Приєдання держави до ГАТТ/ВТО залежить від рівня відповідності національного законодавства стандартам цієї організації. Країни з перехідною економікою, наприклад, при вступі до ГАТТ /ВТО отримують відповідний статус і напротязі 7-10 років мають адаптуватись до існуючої системи.