146. Порівняльна характеристика форм міжнародного бізнесу.

При виході на зарубіжні ринки (тобто при перетворенні бізнесом у його міжнародні форми) підприємство має такі альтернативи:

Внутрішнє виробництво:

- Непрямий експорт (торгівельні доми, міжнародні посередники)

- Прямий експорт (експортний відділ, збутове відділення, закордонна філія, комівояжер з експортних операцій, дитриб’ютори, агенти)

Зовнішнє виробництво:

- спільне підприємництво ( ліцензування, франчайзинг, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне володіння, створення стратегічних альянсів)

- Пряме інвестування (володіння) (складальні підприємства, виробничі підприємства, збутові філії)

Підрядне виробництво – форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції).

Управління за контрактом – форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру ноу-хау в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.

Критерії (Експорт/ СП/ Володіння): Низька/Середня/Висока

Контроль ринку (близькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни потреб, контролювати тенденції попиту та пропозиції) Н/С/В

Гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до елементів середовища, що змінюється) С/В/Н

Ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу чи майна) Н/С/В

Переваги експорту: Збереження повного контролю за діяльністю, підтримка виробництва у країні базування (політично вигідно-зайнятість)

Недоліки експорту: Вразливість стосовно зарубіжних протекціоністських заходів, чутливість до коливань валютних курсів

Переваги Контрактних коопераційних угод включно з ліцензуванням: Невисока потреба в інвестиціях.

Недолік: Мінімальний рівень матеріального контролю.

Спільні підприємства переваги: мінімальність ризику, потреба у менших витратах порівняно зі створенням власного підприємства.

Недоліки: потреба у високодеталізованому розмежуванні прав та обов’язків сторін, закріпленому контрактно, проблеми в узгодженні управління

Створення власного виробничого підрозділу переваги: забезпечення повного контролю, локалізація виробництва

Недоліки: необхідність значних кошів для інвестицій, рішення політично непопулярне (перенесення робочих місць з країни).

147. Економічна природа, суттєві ознаки і систематизація міжнародних спільних підприємств. Стратегічні альянси.

Мотивами входження на зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників в/ва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності в/ва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових кеналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни що приймає.

Очевидною є виробничо-економічна та маркетингова мотивація партнерів. Не слід ігнорувати й інші, як правило, не декларовані та рідко досліджувані мотиви – пропагандистські та престижні, характерні як для діяльності за кордоном великих корпорацій, так і для міжнародного бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли СП створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв”язується завданя виведення екологічно брудних виробництв.

У свою чергу фірми країн, що розвиваються, при створенні СП орієнтуються також на можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо.

Слід зазначити, що спільні підприємства використовуються не тільки дла освоєння ринку приймаючої країни, а й з метою виходу на ринки сусідніх країн, або цілих регіонів світу.

Аналіз розвитку спільних підприємств потребує їх систематизації з виділенням ознак з точки зору організації (спосіб, шлях, форма, місце реєстрації); структури учасників (безпосередні учасники, країни-учасники); вкладення у статутний фонд (зміст, якість, спосіб, мета, структура, участь партнерів); а також сфер, видів та строку діяльності.

Стратегічними альнсами називають угоди про співробітництво між фірмами, що йдуть далі за звичні торгівельні операції, але не доходять до злиття фірм. Альянс підрозуміває проведення спільних досліджень, обмін технологіями, спільне використання виробничих можливостей, просування на ринок продукції один одного або об”єднання зусиль у в/ві компонентів або зборці кінцевої продукції. Стратегічні альянси являються для фірм однієї і тієї ж галузі, але розташованих в різних країнах, засобом конкурентної боротьби на світовому ринку при збереженні їх незалежності.